 |
|
Критерії релігійної зрілості. Функції релігійності.
Критерії реліг.зрілості:
-рефлексивність і критичність –вміння помічати багато елементів складної структути релігійного предмета й відповідно критично ставитись до нього. З цим пов”язаний постійний пошук більш відповідного розуміння релігійних явищ. Випадки зла в релігійних установах не руйнують правдивого образу Бога. Релігійність, не піддана рефлексії, перетворюється на сентименталізм, фантазерство, магію.
-автономність –поведінка людини відносно релігійних цінностей і принципів не мотивується якими-небудь пісвідомими силами чи другорядними цінностями. Така релігійність є своєрідною внутрішньою енергією, завдяки якій людина може стриймати світ і себе.
-відкритість і толерантність - виникають з переконання, що конкретна людина неспроможна правдиво й без викривлень пізнати істину. Маючи певні релігійні переконання, доросла людина водночас розуміє, що мусить їх розвивати.
-об”єктивність - вміння бачити себе очима інших. Якщо це стосується відносин людини з Богом, то слід відзначити, що невміння сприймати дійсність у контексті Божої перспективи – це духовний егоцентризм, який є виявом незрілості. З об”єктивністю також повязане вміння пробачати собі та іншим.
-інтегральність - тут основне значення має повязаність життя з релігійно-моральними принципами. Існує фундаментальна єдність того, що людина визнає, з тим, як і в чому вона задіяна. Спостерігається більш-менш стале перенесення релігійного досвіду на щоденне життя.
-просуспільність - позитивне ставлення до інших. Релігійно зріла людина спроможна виявити назовні власний досвід і релігійні переконання й вийти з ними і поза межі групи, до якої належить.
Функції релігійності.
1.Задоволення потреби в почутті безпеки.Релігія гарантує почуття безпеки,переконує в перемозі добра над злом,життя над смертю (два основні джерела неспокою – зло та смерть – зводяться до мінімуму. Брак почуття безпеки викликає відчуття хаосу. Релігія не лише допомагає вийти з цього стану, але й приводить людину до абсолютного й незмінного Авторитету.
2.Задоволення потреби в стабільності.Релігія навчає,що можна мати безпосередній контакт з незмінним Богом.Бог довіряє людині,шанує її гідність,звільняє від вини,а за допомогою морального права-допомагає зорієнтуватись у складних ситуаціях.
3.Забезпечує почуття власної тотожності,усуває невпевненість. Релігійна самоідентифікація повязана з усвідомленням способу прийняття людини Богом (питання що Бог думає про мене?) Проте це не оберігає людину від від різних труднощів, які виникають у звязку з руйнуванням попередньої самоідентифікації та створенням нового способу буття в мінливих обставинах.
4.Забезпечує духовне безсмертя – віра в безсмертну душу, яка після життя на землі отримує життя вічне дозволяє дещо знизити інтенсивність переживання страху смерті.
6.Забезпечення сиситеми моральних понять,опираючись на яку людина старається впорядковувати й оцінювати світ. Це оцінювання починається з формування образу власної особистості, розвитку власної гідності.На найважливіші питання релігія дає відповіді, що будуються на авторитеті Бога, завдяки цьому людина доходить до глибшого розуміння самої себе.
7.Уникнення абсолютизації власного Я. Релігійність заснована на любові, дозволяє уникнути небезпеки надмірного підкреслення та абсолютизації власного Я.
8.Задоволення потреби в спільноті, нівелювання самотності. Людина, що вірить в Бога, переживає його постійну присуність, знаючи, що в найрізноманітніших ситуаціях не буде самотньою. Крім того, участь у релігійних общинах дає їм відчуття підтримки, єдності з іншми.
9.Психотерапевтична функція. Якщо метою психотерапії є зцілення душі, то метою релігії – спасіння душі. Релігія здійснює значний психотерапевтичний вплив на людей, який обумовлюється катарсисом, що людина переживає під час релігійних служінь, молитви, сповіді. При спілкування з Богом відбув. внутрішній діалог людини з самою собою, що допомагає їй прийняти необхідне рішення. Лиш Бог є гарантією, що обіцяє прощення,яке затне позбавити людину почуття провини.