Здавалка
Главная | Обратная связь

Підходи до розуміння розвитку релігійності за Дж. Фаулером та Д.Капсом.



Релігійність є одним із аспектів особистості. Релігійний розвиток відбувається разом з іншими сторонами особистісного зростання. На кожній віковій стадії існує своя специфіка динаміки релігійності.

Психолог Джеймс Фаулер виділяє сім стадій розвитку віри:

1) первинна, або недиференційована віра, коли немовля поступово розвиває довіру до навколишнього середовища і до свого «Я»;

2) інтуїтивно-проекційна віра, коли діти 4-7 років копіюють віру батьків;

3) міфічно-буквальна віра (діти 7-11 років);

4) синтетично-конвенційна віра (діти 11-13 років), коли, намагаючись з’єднати розрізнені факти свого повсякденного існування в осмислене ціле, діти вибирають віру¸ типову для їх культури;

5) індивідуально-рефлексивна віра – молоді люди, що вийшли з підліткового віку, ставлять під сумнів і заперечують традиційні переконання, намагаючись остаточно виробити власні;

6) об’єднуюча віра, або «віра як парадокс», яка приходить не раніше, аніж в 30 років, і людина знов відкриває для себе багатство символіки і таїнств;

7) всеосяжна віра, для якої властиве повне самозречення.

Е.Еріксон вважав, що глибока особиста релігійна віра можлива тільки починаючи з підліткового віку, коли людина не просто слідує культурній і сімейній традиції, але проходить період самоідентифікації, і її вибір віри, як і решта основних цінностей, піддається перевірці і переосмисленню, і в результаті виявляється усвідомленим.

Дональд Капс інтерпретував теорію Еріксона у контексті релігії:
За Е. Еріксоном:
За Д.Капсом:

1 – конфлікт між довірою і недовірою до навколишнього світу;
1 – провидіння і довіра на противагу недовір’ю;

2 – конфлікт між відчуттям незалежності та вдчуття сорому і сумнівами;
2 – благодать або подяка на противагу сорому і сумніву;

3 – конфлікт між ініціативністю і відчуттям провини;
3 – покаяння і ініціатива на противагу провині;

4 – конфлікт між працьовитістю і відчуттям неповноцінності;
4 – покликання і заповзятливість на противагу приниженому положенню;

5 – конфлікт між розумінням приналежності до певної статі і нерозумінням форм поведінки, відповідних даній статі;
5 – віра і ідентифікація в противагу відсутності ідентифікації;

6 – конфлікт між прагненням до інтимних відносин і відчуттям ізольованості від оточуючих;
6 – участь і близькість на противагу ізоляції;

7 – конфлікт між життєвою активністю і зосередженістю на собі, своїх вікових проблемах;
7 – покликання і генеративність на противагу застою;

8 – конфлікт між відчуттям повноти життя і відчаєм.
8 – відчуття святості і цілісність на противагу відчаю.

 

15. Характеристика закладання передумов розвитку релігійності у немовлят та в період раннього дитинства…

Немовлята. Раніше вважалося, що цей віковий період є часом абсолютної безрелігійності. На сьогодні існує думка, що немовлята переживають два етапи становлення релігійності: арелігійну фазу і фазу квазірелігійної поведінки. У цій другій фазі, завдяки здатності розрізняти кольори, звуки, форми і дії, дитина вже може навчитися простих релігійних жестів, наприклад, вказування на ікони. Під кінець цього періоду вона в стані вимовляти окремі релігійні слова й поєднувати їх з жестами: складати долоні на слова «амінь» і «бог». У першому періоді життя поза материнським лоном для людини дуже суттєво зазнавати доброти від інших, особливо від матері, що зароджує в дитині так звану «прадовіру». Це дозволяє ій перемагати страх, несе виразну радість і відкритість до інших, що тим самим становить психологічну основу для розвитку релігійності, яка полягає в довірі до бога.

Період раннього дитинства. Тут розрізняють такі фази релігійності:

1) фаза релігійності «за матір’ю». Ця фаза охоплює другий рік життя після народження, під кінець її дитина вже може наслідувати найпростіші молитви. Може також розуміти відмінність релігійної ситуації від інших, які переживає. Іноді під час тематичних ігор може розігрувати елементарні релігійні сцени. Розвиток почуттів дозволяє дитині переживати деякі релігійні почуття. З огляду на непостійність дитини в цьому віці, треба бути дуже толерантним до вияву неохоти в релігійних заняттях.

2) початок індивідуальної релігійності. Значний розвиток мови у дітей на третьому році життя дозволяє їм вивчати такі конкретні релігійні поняття як «бог», «Ісус Христос» «Марія». У цьому віці дитина вміє назвати деякі місця і символи, пов’язані з релігією. Однак надалі можливе лише короткочасне зосередження дитини, під час якого вона спроможна молитися з конкретними намірами. У віці трьох років з’являється вже чимало питань метафізичного характеру. Очевидно, що ці питання ще досить прості, адресовані вони переважно найближчим особам. Релігійні поняття, часто веселі і конкретні, починають набувати містичних елементів. Ідея бога збуджує явну повагу, а деколи й острах. У вихованні малих дітей слід звернути увагу на те, щоб не посилювати страху, що його переживає дитина, й не переносити його на бога, щоб не деформувати його образ. Треба розуміти, що трьохлітня дитина має право на антропоморфізацію бога і сприйняття його в казковий спосіб.

Дошкільний період. Бурхливе пробудження уяви, образне сприйняття світу, як повного несподіванок і таємниць, справляє велике враження на дитину і схиляє її до прийняття вищої сили. Спостерігається сильний вплив на дітей християнської іконографії та біблійних оповідань. Певна кількість дітей ототожнює бога з іконою, але більшість дітей розуміють, що бог десь живе, але не таким життям, як на іконі. Уявлення про бога має відчуттєво-уявний характер. Оскільки дитина найбільше послуговується зором і слухом, то за аналогією обидва ці відчуття приписує богу й не може, наприклад, уявити, що бог чогось не чує. Часом плутає бога зі святим Миколаєм. Вважається, що антропоморфічне сприйняття бога зменшується після чотирьох років. Під кінець передшкілля діти вже сприймають бога як істоту нематеріальну, яка все може і лише частково подібна до людини. Стає менше конкретних уявлень про бога, а більше – рефлексивних. Діти в підготовчих передшкільних групах уже сприймають бога як всесильного творця. Істина про всемогутність для дітей ближча, ніж поняття про перебування бога в людських серцях. Зростає цікавість до релігійних актів та обрядів, у зв’язку з чим можна пропонувати молитву в різних місцях і обставинах.

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.