 |
|
Фройдівське тлумачення релігії як невротичного феномену і шкідливої ілюзії. Релігія як об'єкт психоаналізу
Дитячий невроз нав'язливості спричиняється неспроможністю дитини підпорядкувати своїй свідомій волі неприйнятні для культури, соціуму потяги і здолати їх завдяки осмисленню, мисленнєвим поясненням, а відтак виправданню і приховуванню чи знаходженню способів їх компенсації, ерзац-задоволень тощо.
Фройд провів аналогію між дитячим неврозом, який виявив психоаналітично, і релігією. Він доводив, що людські спільноти як колективний суб'єкт впадають у схожі за суттю на дитячі неврози стани з подібних причин.
Людина ставиться до Бога амбівалентно, як дитина до батька: і з неприязню за накладені ним табу, і з заздрістю щодо його могутності, і з розрахунком на його допомогу. Такий стан людини схожий на дитячий невроз нав'язливості.
Релігійні вчення 3. Фройд розглядав не як знання, а як грандіозну ілюзію, самообман людини, активно підтримуваний культурою.
Релігія як об'єкт психоаналізу 3. Фройда
Сенс вивчення релігії 3. Фройд вбачав у тому, щоб перетворити метафізику на метапсихологію. З огляду на специфіку різноманітних проявів релігійної свідомості саме психологія вивчає релігію крізь призму людської психіки, розкриває психологічні закономірності її виникнення, розвитку і функціонування. Структурною моделлю психіки, яка відображає своєрідну психодинаміку особистості, на думку психоаналітика, є три інстанції: Ід (резиденція бажань), Его (сприйняття реальності та адаптація до неї), Супер-Его (інтеріоризовані вимоги суспільства).
Виокремивши у системі психіки ці структурні елементи, 3. Фройд досліджує їх постійну боротьбу протягом душевного життя людини. Різні підходи до аналізу релігії свідчать, що цей феномен цікавить його, перш за все, у психологічному аспекті.
Аналізуючи культову поведінку віруючих, вчений доходить висновку, що вона багато в чому нагадує поведінку невротика.
Фройд досліджував спільне між нав'язливими діями та релігійними обрядами. Нав'язливі дії та релігійні обряди виконують захисну функцію, приборкуючи нестримні душевні сили. Вони долають почуття вини, оскільки уособлюють спокуту, покаяння, міру захисту та очищення. Пригнічені інстинкти постійно проявляються, і лише заборони можуть стримати їх.
Досліджуючи витоки релігії, об'єктом вивчення Фройд робить психологію первісної культури та релігії. Ідею Бога Фройд виводив з образу батька, релігійну віру пояснював інфантилізмом і неврозом.Виникнення релігії пов'язує не лише з психологічними, а й із моральнісними чинниками, амбівалентну ритміку яких людина відчуває і дотепер.
Людство створило три картини світу: анімістичну, релігійну і наукову. Анімізм є передумовою виникнення релігії. Анімістична система з'явилась під впливом прагнень пояснити такі феномени, як сон, сновидіння та смерть.
Підсумовуючи свої думки, він відзначає: «Принцип, який панує в магії, в техніці анімістичного способу мислення, полягає у всемогутності думок». Відстежуючи розвиток «всемогутності думок» в історії, вчений зазначає, що коли на анімістичній стадії людина сама собі приписує їх неперевершену силу, то на релігійній стадії такою прерогативою вона наділяє богів, але все ж залишає за собою можливість впливати на богів різними способами. У науковому світогляді людина визнає свою слабкість, підкоряється всім природним необхідностям. В той час, коли у магії збережена всемогутність думки, в анімізмі частина цієї могутності вже передається духам. Однак згодом магічні дії мають силу лише в тому разі, коли у цьому дійстві присутня віра.