Здавалка
Главная | Обратная связь

Псих. зміст релігійної віри в логотерапії В.Франкла за працею «Людина в пошуках сенсу»




Релігія є одним із феноменів, з якими стикається логотерапія у людини, свого пацієнта.В принципі для логотерапії релігійність та іррелігійність співіснуючі поняття , феномени і щодо них логотерапія має займати нейтральну позицію.

Тобто для логотерапії релігія може бути лише предметом, а не грунтом на якому вона стоїть. Вважаючи цим грунтом медицину можна так розмежувати її з теологією : Ціль психотерап. – зцілення душі, а ціль реліг.- порятунок душі.

Однак, якщо релігію мало турбують такі речі як виздоровлення,попередження хворіб, згідно з її вихідною спрямованістю, тим не менш за своїми рез-ми – не навмисно вона здійснює психогігієнічну навіть психотерапевт. дію. Це відбувається тому, що вона дає людині безпрецендентну можливість котру вона не взмозі знайти де небуть ще : можливість зміцнитися, утвердитися в трансцендентному, абсолютному.

В психотер. ми теж можемо зафіксувати аналітичний ненавмисний побічний ефект,оскільки ми спостерігаємо в окремих випадках, що пацієнт в ході психотерапії приходить назад до давно втрачених джерел початкової, підсвідомої релігійності. Однак, лікар не вправі ставити собі таку ціль, адже це може призвести до обєднання спільної віри і виходячи з цього неможливість поводитись з клієнтом як з пацієнтом.

Для визначення ставлення людини до божественного доречно порівняння з золотою серединою: менша частина так відноситься до більшої, як більша до цілого. Психотерапія також не повинна вступати на грунт віри в божественні одкровення, адже саме визнання існування подібних одкровень вже свідчить про вибір на користь віри.Але, хоча релігіє і є для логотер. лише предметом вона для неї як мінімум небайдужа по одній простій причині: логос в логотерапії означає смисл людське буття завжди прагне за межі самого себе, завжди прагне сенсу.Тим самим головним для людського буття є не насолода або влада, а здійснення смислу.Тому логотерапія й говорить про прагнення до смислу.

Тому, якщо психотер. буде розглядати феномен віри не як віру в Бога, а як більш широку віру в смисл, тоді вона вправі включити феномен віри в сферу своєї уваги і займатися нею.

Можна сказати що логотерапія, що відноситься до психотерапії, а тим самим і до психіатрії, медицини і має право займатися не лише прагненням до смислу але і прагненням до кінцевого смислу, над смислу.

Релігійна віра є вірою в над смисл, сподіванням на над смисл.Це розуміння релігії немає спільного з конфесіональною обмеженістю та її наслідком- релігійною короткозорістю, за якої Бог розуміється як істота,для якої важливим є одне: щоб у неї вірила якомога більша кількість людей.Причому саме таким способом, як це визначає певна конфесія.Любовю і вірою не можна маніпулювати.

Франкл вважає що існує тенденція до відходу не від релігії, а від вірувань, які схоже,не займаються нічим крім боротьби один з одним .Ми рухаємся не до універсальної а до особистої персоналізованої релігійності, за допомогою якої кожен зможе спілкуватись з Богом на власній , інтимній мові.


 

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.