Главная | Обратная связь

Релігія як «особистісне переживання» у викладі В. Джемса

Феномен релігії В. Джемсом розглядав, з одного боку, як інститут, з іншого — як особистісне переживання. У релі­гії як інституті переважають її зовнішні вияви: обрядовість, теологічні системи, церковна організація і т. д. В особистій релігії внутрішні стани людини віддзеркалюють особистісну «реакцію» на життя, на світ у цілому. В. Джемса цікавить ре­лігія як «внутрішнє «переживання людини, її совість, самотність, безпорадність і недосконалість».

Сутність релігії криється в самому характері емоційних переживань. Релігія підсилює та інтенсифікує емоційні переживання. В. Джемс зазначає, що релігійна сфера перевершує мораль: «В особистісній релігії він вбачає основу релігії».

В. Джемса цікавлять першоджерела досвіду, які безпосередньо фіксують релігійне переживання. Такий досвід є у людей, які вважали релігію не простою життєвою звичкою, а гострим лихоманковим душевним станом.

Серед елементів релігійного комплексу В. Джеме надає особливого значення релігійному почуттю.Релігійні почуття, викликаючи в людини неймовірну радість, збуджують, активізують її. Чуттєві образи можуть викликати ті зусилля уяви і думки, які релігійні містики називають «умним робленням»; але найчастіше вони виникають під впливом складних і сильних емоцій, спричинених ідеєю і впливом страху, подиву і любові до вищого ідеалу досконалості та блаженства.

Віра, набуваючи конкретних уявлень про Бога, позбувається первинного безпосереднього релігійного пережи­вання.

В. Джеме вважає, що віра пов'язана з волею. Проте воля до віри придатна лише в конкретних умовах. Вона проявляється тоді, коли людина опиняється перед вибором. Ситуація вибору може бути різною: коли не вибирати неможливо, коли ситуація вибору вже повторюється. Однак, здійснюючи вибір, ризикують. В. Джеме підкреслює, що у будь-якій ситуації не потрібно втрачати надію і діяти, сподіваючись на краще. Воля до віри посилюється, якщо існує ризик втратити істину.

Найяскравіше «особистісна релігія» розкривається у досвіді. Деякі дослідники вважають, що В. Джеме великого значення надає релігійному почуттю, ототожнюючи з ним релігійний досвід. Однак, попри функціональну важливість цього положення, насправді релігійне почуття є лише одним із найважливіших компонентів релігійного досвіду.

Вчений виокремлює три етапи у процесі розгортання релігійного досвіду. На першому етапі особистість, знахо­дячись у стані роздвоєності і внутрішньої боротьби, прагне подолати свою недосконалість. На другому етапі здійснюєть­ся вихід за межі власного Я, прорив до Вищого і прилучення до нього. І на завершальному етапі людина входить у процес спілкування, діалог з Найвеличнішим, Вічним. Тепер «її духовні сили ростуть, нове життя відкривається перед нею, і досвід цей здається їй межею, де поєднуються сили двох різних світів» .

Визначення основи, на якій ґрунтується визнання релігійної істинності, як вважає В. Джеме, знаходиться у теорії містичного досвіду. Містицизм описати важко, але виокремлюють такі його критерії: невимовність, інтуїтивність, короткочасність і бездіяльність волі. Містичні стани не може зрозуміти той, хто їх не випробував. Вони належать сфері почуттів, вміщують пізнавальний елемент, у них розкривається одкровення істин, які короткочасні і важко відтворюються в пам'яті..