Здавалка
Главная | Обратная связь

Чинники релігійності українців.



Один з представників української науки в діаспорі, історик, психолог, соціолог Володимир Янів (1908-1991) визначальними чинниками релігійності українського народу вважав:

1. Вплив геополітичного становища України. Висока релігійність українців спричинена перебуванням України «на грані двох світів» (Європи і Азії). Таке розташування породжує межові екзистенційні ситуації – добробут, свобода життя перебувають під постійною загрозою, усе непевне, недійсне, нестале. Люди в такій ситуації шукають підтримки і надії у вірі в заступництво і турботу Бога. В потойбічне блаженство. Стрижнем ціннісних орієнтацій. Ідеалом стає не земне життя, а його трансценденція, що переступає і перевищує його межі. Ідеальною такою трансценденцією є християнська віра з її доброчинною мораллю і надією у вічне щастя у потойбічному світі.

Релігійна налаштованість української душі, на думку В.Липинського, спричинена прагненням людей у боротьбі за існування зміцнити свої слабкі сили союзом із силами, сильнішими від людських. Це є основою містицизму і дає людині життєдайну силу, надію, наснагу, енергію, терпіння.

На основі такого містичного почування в українській душі вкоренилося християнство. Спочатку ця релігія була «механічно накинута» князями. Але із занепадом Київської держави християнська церква дещо унезалежнилась від світської влади і наблизилась до народу, підняла свій моральний авторитет. Під впливом татаро-монгольської навали забувся факт насильницького насадження християнства, а релігія стала релігією батьків. Християнство стало для народу Київської Русі під час татаро-монгольської навали психотерапевтичним ідейно-емоційним засобом, що компенсував духовною підтримкою, душевною втіхою земні страждання.

Втрата Україною незалежності, нові страждання народу зміцнили його поров до християнства, що і вирішально вплинуло на формування українського національного характеру.

2. Селянськість, селянська вдача української нації. Цей чинник пов'язаний з геополітичним становищем України, намаганнями сусідів прибрати до своїх рук її землі, підкорити її народ. Інтелектуальну еліту України постійно винищували загарбники, її піддавали асиміляції, заманювали в ін. країни, що гальмувало розвиток національної науки і промисловості. Тому українство було майже суцільно селянським. В.Янів стверджує, що основи селянської вдачі українців полягають в одвічному корінні української психіки.

Селяни є найрелігійнішим соціальним класом. Це спричинюється постійною залежністю результатів праці від природничо-кліматичних умов та подвійним гнобленням – соціальним та національним.

Єдиним каналом світоглядної, ціннісно-орієнтаційної, пізнавальної інформації для українських селян була церква, яка виховувала релігійність. Природа, серед якої живе селянин теж свідчить йому про Творця.

Із селянськістю пов’язані деякі особливості релігійності українців, а саме пантеїзм і обрядовір’я. Пантеїзм – уявлення, що Бог присутній у всій природі, що свідчить про прихильність до землі, природи і знаходить вияв в у їх обожненні та освяченні патронажем святих; поклоніння «своїй» українській «святій тройці» (Ісусу, Матері Божій, Миколі-Чудотворцю); приземлений натуралізм у сприйнятті та розумінні іпостасей Бога і святих. Обрядовіря – поверхневе знання змісту релігійного вчення за неухильного дотримання культових відправ, релігійних звичаїв, традицій, які включають і пошанування язичницьких божеств, відголоски магічно-анімістичних вірувань. Характерними також є народно-гумористичний скепсис і вільнодумство.

3. Зорієнтованість на релігійні цінності української літератури і мистецтва. Цей чинник В.Янів назвав культуроморфічним, вважаючи що українські митці завжди виступали за правду, справедливість, творили від духовно-моральних поривань, часто апелювали до Бога. Наприклад, в творчості Т.Шевченка Бог постає як ідеал добра, правди, найвищої справедливості. З утвердженням Божої правди Шевченко пов’язував і відродження України. Але він і докоряв Йому за байдужість до народних страждань. Шевченко був готовий занапастити себе богопрокляттям лиш би Всевишній зглянувся на знедолену Україну.

4. Інтровертизм, індивідуалізм та емотивність як риси українського національного характеру. Цей чинник за своєю суттю є психологічним і зумовлює такі особливості релігійності українців, як глибоке емоційно-почуттєве забарвлення, автентичність, особистісність віри. Ці риси українського національного характеру разом з релігійністю утворюють цілісну функціональну структуру. Тому релігійності українців не можна зрозуміти поза їх інтровертованістю, емотивністю, індивідуалізмом.


 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.