 |
|
Загальна характеристика кризи.
Життєва криза - це феномен внутрішнього світу людини, який проявляється у різних формах переживання непродуктивності свого життєвого шляху.
Криза - це ситуація емоційного і розумового стресу, що потребує від людини значних змін у її уявленнях про себе саму і світ за короткий проміжок часу. Переважно подібний перегляд уявлень обумовлює зміни в структурі особистості, які можуть мати як позитивний, так і негативний характер.
Особистість, що знаходиться в стані кризи, не може залишатися колишньою; іншими словами, їй не вдасться осмислити свій актуальний психотравмуючий досвід, оперуючи знайомими, шаблонними категоріями чи використовуючи звичні моделі пристосування.
Криза у перекладі з китайської мови визначається як „сповнений небезпеки шанс", як можливість росту людської особистості, яку індивід здобуває, долаючи стан кризи і переживаючи різні спротиви.
Розрізняють кризи вікові й ситуаційні. Вікові кризи є нормативними, кожна стадія життєвого циклу нав 'язує певну кризу, яка виникає внаслідок радикальної зміни перспектив світобачення. Ситуаційні кризи пов'язані з особливими обставинами, в яких опиняється дана особа (наприклад смерть, хвороба). Більш загально можна сказати, що кожна ситуація, яка має досить серйозне значення для життя людини, може стати суттєвим кризогенним фактором.
Події, що можуть призвести до кризи: смерть відокремлення від родичів, близьких, друзів, смерть близьких людей, зміна зовнішності, зміна соціального оточення, одруження, різкі зміни соціального статусу, пограбування на вулиці, квартири, втрата власності, великої суми грошей, прилюдне приниження, зґвалтування, зрада коханої людини, неочікувано низька оцінка на екзамені, вимушена розлука з близькими людьми, розлучення, вимушена зміна місця проживання, дорожня катастрофа, фізичне каліцтво, хвороба, старіння, різке погіршення матеріального становища, втрата роботи, участь у бойових діях. Ці події можуть призвести до розгортання життєвої кризи.
Чинники, які визначають виникнення кризи:
1. Суб'єктивна важливість проблеми чи подій для людини, яка впадає в стан кризи. Потенційно все, що може становити фізичну чи психічну загрозу, спроможне призвести до виникнення кризи. Поганий приклад віруючих у однієї людини створить проблеми з вірою, а для іншої буде байдужим фактом чи спонукатиме до більшої ретельності в релігійних обов'язках.
2.Рівень самооцінки й віри в себе. Чим менша віра в свої можливості й у зв'язку з цим нижча загальна самооцінка, тим більша ймовірність переживання різних криз. Занижена самооцінка й брак віри в можливість знаходження виходу з релігійних труднощів спричиняє також агресію до всього, що нагадує релігію.
3.Попередній перебіг життя, а особливо пережиті невдачі. Відомо, що давніші переживання людини визначають її сприйняття майбутнього. Особливо гіркий досвід пережитих невдач призводять до посиленого відчуття власної бездарності й непот-рібності. У такій ситуації навіть невелика загроза викликає невпевненість, позбавляє рівноваги й веде до глибоких психічних порушень.
4.Тип особистості Відомо, що деякі особи володіють сильною психікою, інші ж є більш слабкими. Виникненню кризових станів сприяє погана адаптивність до суспільства, слабкість Я, нестабільність.
5.Невідповідність середовища. Середовищем є дім, родина, школа, університет, робота, сусіди, загальний клімат суспільства, який на сьогодні є достатньо про вокативним щодо виникнення криз.
Поведінка людини в ситуації життєвої кризи характеризується сміхом, плачем, зібраністю, концентрацією, бездіяльністю, замкнутістю, хаотичністю, дезорієнтацією в діяльності, помстою чи пошуком допомоги, насильницькою поведінкою та звинувачуванням всіх. Характерними емоційними переживаннями в кризових ситуаціях є розпач, невизначеність, гнів, апатія, депресія, відчай, пригнічення, бажання плакати, байдужість, втома, розгубленість, почуття ненависті, неповноцінності, власної провини та безсилля.
Криза характеризується своєрідною динамікою й інтенсивністю, може розвиватися повільно або бурхливо. Але все ж у її розвитку неважко виявити три основні фази:
1.задіяння захисних механізмів внаслідок спрацювання кризогенного збудника, що викликає стан напруження. Входження в стан кризи проявляється через почуття невдоволення, загрози, неспокою, апатії;
2.подальше зростання внутрішньої напруги, виразні ознаки зниження ефективності дій. Симптоми цього етапу подібні до симптомів неврозу;
3.мобілізація всіх сил людини у зв'язку з подальшим зростанням напруження Психіка задіює всі резерви, оскільки наближається переломний момент. У цій фазі настає вихід у позитивному або негативному напрямі. Позитивний вихід з кризи веде до відновлення цілісності людини й стійкості у складних обставинах, а негативний вихід з кризи призводить до деструктивних змін у психіці