Главная | Обратная связь

Взаємозвязок релігійної віри і психопатології

Оскільки релігійна віра відіграє величезну роль в емоційній сфері, мисленні поведінці людини, провідні психіатри радять виноситися до релігії серйозно і приймати до уваги, коли йдеться про розуміння і лікування пацієнта.

Релігія і психопатологія нерідко співіснують одночасно. Широко відома релігійна переконаність при психозах. Релігійні ідеї можуть бути також присутніми в структурі невротичних станін. Подібне поєднання релігії і патології у одного пацієнта обумовлює важливість диференціації нормального і патологічного релігійного досвіду.У.Джеймс не цікавився відмінністю між нормою і патологією в релігійнії сфері. Він не прагнув відрізняти дивні випадки, у яких поза сумнівом присутня патологія. Навпаки, він вказував, шо „невротичний темперамент може підвищувати чутливість до вищої реальності' Він писав про те, шо природа релігійних переживань, стає найбільш очевидною у психопатичних осіб, зі схильністю до одностороннього, перебільшеного і вкрай інтенсивного спринняття. Подібний підхід наповнений явною психопвтологією. Він сам визнає це, указуючи на те, що явище може краще і розу іти в його перебільшеному і навіть збоченому вигляді. Його книга „Багатоманітність релігійною досвіду" була розкритикована. Проте зауважував, що „досконалість людини в релігійному житті,такожяк і в будь-якій іншій сфері, лежить через цілісність і раціональність її особистості".Боісен розглядає шизофренію як валідний релігійний досвід унаслідок "відчуття таємниці, появи ідей, про які пацієнт раніше не чув,виявлення себе в тісній залежності з могутньою силою, яку можна назвати Богом ".

Таким чином, цей підхід не тільки припускає, що пСИХОтиКИ причетні до нормального релігійного досвіду, але і те, що шизофренічні враження про релігійну реальність вірні і можуть збагатити нормальну релігійну особу.Лове після серії спостережень за пацієнтами з релігійним маренням визначив ,що релігійна зорієнтованість була наслідком вираженого особистісного розладу,а не його причиною. Вона несе в собі більшу тривогу, ніж справжній релігійний містичний досвід.У класичній монографії Блеулер указується на те,що релігійне марення як правило виикає за наявності попереднього релігійного інтересу.

Ознаки невротичної релігійності за Р.Меєм. 1.комплекс месії. Для невротика характерна повна поглинутість поставленою метою, яка стає в його думках непорушним абсолютом. В релігійному варіанті таке надмірне честолюбство можна назвати "комплексом месії". Це - переконаність в необхідності своєї особи, а, отже, і роботи, для людства і всесвіту. Гака людини сповнюється гордині і уявляє себе новим реформатором, якому дане моральне право судити своїх побратимів. Вона не говорить, а віщає.Варто звернутися до прикладів історії, щоб побачити, який небезпечний так їй месіанський комплекс. Можна пригадати жахи інквізиції, засновники якої злагордилися тим,що виконують волю Божу "Месіанство" може послужити випряданням для того,щоб погасити в собі останні проблиски совісті і людяності. У самозваних "святих" іноді значно більше "грає біс", ніж в простому смертному.Іноді багато егоїзму ховається за зовнішнім завзяттям.Авторитет Вічності служить прикриттям для бажанням влади.2.прагнення до над досконалості. Бажання бути "святішим за всіх" не що інше, як вираз комплексу вищості - зворотної сторони комплексу неповноцінності. 3.обумовленість віри слабкістю. Будь-яка віри може привести людину до неврозу, якщо вона опирається не на її силу, а на слабкість. Будь-яка релігія робить, людину невротиком, якщо обмежує і збіднює її життя, позбавляючи його повноти. Багато хто шукає в релігії опору, якусь безпечну нішу, де можна сховатися і з якої життя виглядає цілком приємним і захищеним 4.педантизм як симптом неврозу "нав'язливих станів". Він характерний для релігійних людей, та і для всього нашого сьогоднішнього життя .Часто він повязаний з очікуванням вищого або магічного покарання.

67. Релігійна віра як джерело психологічного благополуччя І особистісного зростання

Релігія є тією силою, яка дозволяє перетворити невротичну тривогу на нормальний творчий неспокій. Питання відношення до життя- це, кінець кінцем, питання релігії

Як затверджує Юнг, щоб жити, нам погрібні "віра, нація, любов і мудрість».

Юнг вважав, що релігійність є основою психічного здоров'я людини; релігія, із усіма її ритуалами, таїнствами, символікою і міфами, виступає своєрідним буфером, що захищає людство від власного несвідомого, оскільки обламає його в символічної, доступну і безпечні для психіки людини форму.

Юнг так описує людей, що пройшли до віри: "Вони прийшли до самих себе, вони змогли прийняти себе, вони змогли примиритися із собою, а через це примиритися з усіма несприятливими обставинами і подіями.

Думки Р.Мен: Як діє на особистість атеїзм? Відмінною рисою атеїста є відсутність мети в житті. Особистість без внутрішнього стрижня приречена на руйнування. Якщо життя людини не має спрямованості, не можна вважати неврозом, адже наявна втрата цілісності особистості, її поступовий розпад, пінна і самою собою. Людина повинна вірити в мету, хай неясну, таку, що не оформилася, інакше їй важко зберегти душевного здоров'я. Без мети немає сенсу в існуванні, а якщо гак, то навіщожити? Як стрижень електромагніту, мета зводить силові лінії у певний малюнок і сама сгає джерелом енергії.

Душевне здоров'я людини залежить не тільки від наявності мети в її власному житгі але в житті всієї спільноти. Не може бути острівця сенсу в океані безлуздя. Якщо всесвіт охоплений безумством, то божевільні і всі її складові частини. Це ще раз підтверджує думку, що для зцілення невротик повинен навчитися утверджувати себе, суспільство і всесвіт, ці три нерозривні сторони процесу життєутворення.

Саме це складає суть релігії як віру в цілісний процес житія. Йдеться про релігію, що розуміється як основа нашого відношення до суті буття. Необхідний сенс Юнг знаходить в глибинних рівнях колективного несвідомого.

Духовна сфера така, що для утримання її як цілого потрібна напружена, висхідна енергія особистої віри, тієї самої індивідуальної релігії, про яку гонорив Фромм. Якщо ж врахувати, що ця сфера, у свою чергу, завершує й утримує всієї людини як ціле в цьому світі, то роль і значення віри як умови свідомості і повноти буття стануть особливо ясними.

Зрілість як мета формування християнської особистості.

Релігійність має ще одну з сторон-це зрілість. Релігійна зрілість базуїться на зрілості особистісній і якоюсь мірою вона залежить від типу віросповідання. Але загальним є відношення людини до святості, любові, істини. По цих ознаках можна говорити про духовну (релігійну) зрілість людини. Можна визначити кілька критеріїв такої зрілості: рефлексивність і критичність, автономність, відкритість, толерантність, обєктивність,інтегральність, центральність, просуспільність. Ларрі Крабб відзначає, що зрілість християнина "позв'язана не стільки з досконалістю, скільки зі зростаючим усвідомленням недосконалості, усвідомленням, що підсилює нашу подяку Христові і веде нас до залежності віл Христа, шо може змінити наше життя до кращого. Зрілі люди борються зі своєю гріховністю, головним чином ведучи внутрішню боротьбу проти плям. У самий розпал нескінченної боротьби вони знаходять відпочинок у відчутті Божої благодаті і любові. Зрілі люди внутрішньо переживають затишок, але ніколи не переживають самовдоволення''.

Зрілого християнина можна розглянути у світлі представлення про «святу цілісність» Святість-часто застосовують для визначення зрілості у винятково реліг.розуміння.Цілісність-асоціюється з псих.зрілістю.Іноді ці поняття сприймаються як ізольовані або як синоніми. Оптимальний людський розвиток полягає в з'єднанні святості і цілісності.Цей розвиток визначають наступні категорії׃

1. -самооб'єктивація - здатність дивитися на себе з боку, найважливіша характеристика зрілої християнської ОСОбИСТОСТІ. Її можна досягнути боротьбою за послідовність свого способу життя – вироблення такої філософії життя, що допомогла 6 зєднати всі аспекти існувати воєдино, підкорити свої вчинки і мотиви одній меті. Для християн Євангеліє є тією ниткою, що зв'язує всі життєві аспекти воєдино.Така залежність виробляє в людини кілька якостей,що називають зрілими релігійними почуттями-відповідальність,стабільність-самокритика-здатність критично осмислювати свій спосіб життя. Самокритична людина визнає що життя-дуже складна річ і на багато питань життя легких відповідей немає.Це приводить до вироблення віри,що здатна витримати натиск повсякденності і не спрощувати життя.

Християнська зрілість означає тверде сповідування принципових переконань і терпиме відношення до різноманітності думок стосовно несуттєвих питань.Вона також означає здатнісгь критично оцінювати чужу позицію. Робочою площадкою для самокритики є гумор. Спрямовані до зрілості людини працездатні у всіх областях життя, у тому числі в області віри. Вони здатні з гумором відноситися до себе й врятовані від надмірної серйозності.

2.- самотрансценденція. У самотрансценденціі є два важливих аспекти- аллоцентричність (турбота про інші), і генеративність (турбота про наступне покоління) Деніл Дженкінс підкреслював. що зрілість пізнається тільки в рамках міжособистісних відносин.

Товариство віруючих дає можливість особистості ідентифікувати себе й усвідомити своє місце,свої можливості,а також воно ствоює умови для виконання місії,дає розуміння того,як ми можемо послужити віруючої ,суспільству в цілому і царству Божому.