 |
|
Ігрова концепція походження культури
Багато сучасних культурологів вважають, що культура виникла зовсім з іншого джерела - гри. Так, голландський історик Йоган Хейзінга (1872-1945) дійшов висновку, що основою культури є гра як природна здатність. На думку Й. Хейзінги, якщо проаналізувати будь-яку людську діяльність до самих меж нашого пізнання, то вона виявиться не більше, ніж грою. Ось чому він вважав, що людська культура виникає й розгортається в грі. Сама культура має ігровий характер, причому гра розглядається не як біологічна функція, а як явище культури. Гра старша за культуру, людська цивілізація не додала ніякої істотної ознаки до загального поняття гри. Усі основні ознаки гри вже наявні в ігровій поведінці тварин.
Кожен, на думку Й. Хейзінги, хто звертається до аналізу гри, знаходить її в культурі як задану величину, яка існувала раніше за саму культуру, що супроводжує й пронизує її спочатку і до тієї сучасності. Найважливіші види первісної діяльності людства переплітаються з грою. Людство постійно творить поруч із світом природи інший, вигаданий (символічний) світ. У міфі й культі народжуються рушійні сили культурного життя. Крім того, необхідно підкреслити найважливіше: гра - це насамперед вільна діяльність. Вона має незацікавлений характер, у неї вкладено особливий смисл і цінності, важливі для суспільства в цілому.
Й. Хейзінга розкриває такий вислів: "Культура виникає у формі гри, культура спочатку розігрується. І ті види діяльності, що безпосередньо спрямовані на задоволення життєвих потреб, наприклад полювання, в архаїчному суспільстві воліють знаходити собі ігрову форму. Людський гуртожиток піднімається до супрабіологічних форм, що надають йому вищу цінність за допомогою ігор. У цих іграх суспільство виражає своє розуміння життя й світу. Тобто не слід розуміти справу таким чином: гра помалу переростає або раптом перетворюється на культуру, - а радше так: культурі в її початкових фазах властиве щось ігрове, що представляється у формах і атмосфері гри. У цьому двоєдинстві культури й гри остання є первинним, об'єктивно сприйманим, конкретно визначеним фактом, у той час як культура є всього лише характеристикою, яку ваше історичне судження прив'язує до цього випадку".
Цікаво, що в поступальному русі культури вихідне співвідношення гри й негри не залишається незмінним. Ігровий елемент у цілому з розвитком відступає на задній план. Й. Хейзінга вважає, що він розчинився, асимілювався в різних сферах людського буття. При цьому ігрове начало явищ культури поступово виходило з поля зору. Однак, за переконанням Й. Хейзінги, ігровий елемент може виявитися в різних типах культури.
Гра може втягнути в себе як окрему особистість, так і великі маси людей.
У ранг культури гру можуть звести фізичні, моральні або духовні цінності. Чим більше гра здатна підвищувати інтенсивність життя індивідуума або групи, тим повніше розчиняється вона в культурі.
Витіснення гри, на думку Й. Хейзінги, почалося у XVIII ст., коли суспільство опанувало тверезе, прозаїчне поняття користі, що й спричинило втрату вільного духу культури. Ця ситуація є найкращим показником кризи європейської культури, що досягла у XX ст. повного свого вираження.