 |
|
Предмет та завдання загальної психології.
Особливості психології як науки. Відмінності наукової та життєвої психології.
особливості психології як науки обумовлені передусім особливостями психічної реальності. З того, що психічна реальність має особливий статус в людському житті, витікає й непересічне значення психологічних знань для людини. Кожна людина є світом і цей світ - психічний. Він має певні закономірності, що їх вивчає психологічна наука. Орієнтуватися в цьому світі - тобто в самому собі - не менш важливо, ніж орієнтуватися у світі зовнішньому. Людина і оточуючий світ - це дві безодні, пізнавати їх можна без кінця. Коли хтось гадає, що він знає себе досконально - це лише свідчення того, що ця людина зіткнулася із певними перешкодами у самопізнанні. Великий шар несвідомого, в якому зберігаються не тільки власні психічні таємниці людини, але й вселюдські, кожної миті може цю людину здивувати. Цей подив може бути приємним або неприємним.
Шлях життя людини ніколи не нагадує рівну лінію, яку можна накреслити зарані. На цьому шляху людина зустрічається із життєвими кризами. Ці події для людини мають більшу вагу, ніж соціальні, економічні, чи політичні кризи, які впливають на її психічне життя лише опосередковано. Вміння вийти переможцем із власної життєвої кризи (а воно потребує володіння своїм внутрішнім світом, покладання на себе відповідальності за внутрішні наслідки своїх вчинків) є складним утворенням, у якому пізнавальний аспект відіграє не останню роль.
Відмінності в об'єкті життєвої і наукової психології, тобто відмінності в тому, хто і що стає джерелом психологічних знань. Об'єктом життєвої психології завжди виступають конкретні люди, з якими ми безпосередньо стикаємося. Індивідуальний психологічний досвід в основному і складається з досвіду спілкування і взаємовідносин з найближчим оточенням. Об'єкт наукової психології історично змінювався і включав в себе різноманітні прояви людської психіки.
Предмет та завдання загальної психології.
Якщо сформулювати узагальнено предмет психології, то можна сказати, що ПСИХОЛОГІЯ - це наука, яка вивчає факти, закономірності і механізми виникнення, протікання і прояви психічних явищ. Таким чином, психологія вивчає психіку або психічні явища.
Коротко завдання психології можна сформулювати так:
• Навчитися розуміти сутність психологічних явищ та їх взаємозв'язок;
• Навчитися керувати ними;
• Використовувати отримані знання на практиці;
Бути теоретичною основою практики психологічної служби.
3.Зміна уявлень про предмет психології в історії науки. Етапи розвитку психології.
У XVIII столітті місце душі зайняли явища свідомості, тобто явища, які людина фактично спостерігає, знаходить в "собі", оглядаючись на свою "внутрішню душевну діяльність". Це думки, бажання, почуття, спогади, відомі кожному по особистому досвіду. Основоположником такого розуміння можна вважати Джона Локка, який вважав, що, на відміну від душі, явища свідомості суть не щось передбачуване, а фактично дане, і в цьому сенсі такі ж безперечні факти внутрішнього досвіду, якими є факти зовнішнього досвіду, що вивчаються іншими науками.
На початку XVIII століття усе душевне життя спочатку в пізнавальній сфері, а потім і в сферах почуттів і волі була представлена як процес освіти і зміни (за законами асоціацій) усе більш складних образів і їх поєднань з діями.
В середині XVIII століття склалася перша наукоподібна форма психології - англійська емпірична ассоцианистская психологія (Д. Гартли). Особливого розквіту асоціативна психологія досягає в середині XIX століття. До цього часу відносяться роботи Дж.Ст. Милля, А. Бена, Г. Спенсера.
4.Характеристика наукового етапу розвитку психології. Основні напрямки та школи.
В психологічній науці, яка займається дослідженням процесу становлення психологічних знань і уявлень, можна знайти три основних підходи до визначення рамок та етапів розвитку психології:
Відповідно до першого підходу, психологія має довгу передісторію і коротку історію, яка починається з другої половини XIX століття (Г. Еббінгауз).
13.Тести: особливості застосування та проблеми у використанні тестового методу.
Тести є спеціалізованими методами психодіагностичного обстеження, застосовуючи які, можна одержати точну кількісну або якісну характеристику досліджуваного явища. Від інших методів дослідження тести відрізняються тим, що передбачають чітку процедуру збору й опрацювання первинних даних, а також своєрідність їх подальшої інтепретації. За допомогою тестів можна вивчати і порівнювати між собою психологію різних людей, давати диференційовані і порівняльні оцінки.
Варіанти тесту: тест-анкета і тест-завдання. Тест-анкета будується на системі заздалегідь продуманих, старанно відібраних і перевірених, з погляду їхньої валідності і надійності, питань, з відповідей на які судять про психологічні особливості випробуваних.
Тест-завдання передбачає оцінку психології і поведінки людини на базі того, що вона робить. У тестах цього типу випробуваному пропонується серія спеціальних завдань, за підсумками виконання яких судять про наявність або відсутність і ступінь розвитку в нього досліджуваної якості.
Тест-анкета і тест-завдання застосовуються до людей різного віку, які належать до різних культур, мають різний рівень освіти, різноманітні професії і неоднаковий життєвий досвід. Це їхній позитивний бік. А негативний полягає в тому, що при використанні тестів випробуваний може свідомо вплинути на одержувані результати, особливо, якщо він заздалегідь знає, як побудовано тест і яким чином за результатами будуть оцінювати його психологію і поведінку. Крім того, тест-анкета і тест-завдання не застосовуються в тих випадках, коли вивченню підлягають психологічні властивості і характеристики, в існуванні яких випробуваний не може бути цілком упевнений, не усвідомлює або свідомо не хоче визнавати їх наявність у себе (наприклад, багато негативних особистих рис і мотивів поведінки).
У таких випадках звичайно застосовуються тести третього типу - проективні. В основі таких тестів лежить механізм проекції, відповідно до якого неусвідомлювані власні риси, особливо вади, людина схильна приписувати іншим. Проективні тести призначені для вивчення психологічних і поведінкових особливостей людей, що викликають негативне ставлення. Застосовуючи тести подібного роду, про психологію випробуваного судять на підставі того, як він сприймає й оцінює ситуації, психологію і поведінку людей, які особисті риси, мотиви позитивного або негативного характеру він їм приписує.
Тести проективного типу виставляють підвищені вимоги до рівня освіченості й інтелектуальної зрілості випробуваних, і це є основним обмеженням їх застосування. Крім того, такі тести вимагають великої спеціальної підготовки і високої фахової кваліфікації психолога.
14.Характеристика рівнів та форм відображення дійсності. Особливості психічного відображення.
Відображення (образ) не є щось завершене й статичне. Образ формується, розвивається, існує тільки в процесі відображення. Образ і сам є процес. Дослідження, проведені під керівництвом Б.Ф.Ломова [5;134-173], дозволили виділити 5 основних стадій (фаз) процесу зорового сприймання:
1) визначення положення предмета в просторі й груба оцінка його загальних пропорцій;
2) “мерехтіння” форми;
3) розрізнення різких перепадів кривизни;
4) глобально-адекватне сприймання, у якому форма подана без розрізнення її деталей (зокрема, величини кутів);
5) адекватне відображення форми у всій повноті її деталей. Сутність психічного як процесу:
а) загальна тенденція полягає в тому, що цей процес розгортається в напрямку від відносно глобального й нерозчленованого відображення дійсності до все більш повного й точного, від слабко деталізованої, але загальної картини світу до структурованого цілісного його відображення;
б) стадії не мають чітких часових чи якихось інших меж, вони ніби зливаються, генетично переходять одна у одну;
в) у психічному процесі сполучаються дискретність і безперервність;
г) у ході психічного процесу змінюються також його зовнішні та внутрішні детермінанти: на кожній стадії формується деякий резуль
24.Самосвідомість особистості: функції та структура.
Самосвідомість - це здатність людської психіки усвідомлювати власні якості, властивості та ознаки
Самосвідомість не є вродженою характеристикою людини, а формується_поступово, проходячи наступні етапи:
Самовідчуття характерне для дітей першого року життя, зароджує самосвідомість і проявляється у спроможності немовляти фіксувати відчуття, що ідуть з власного організму і виражають його потреби.
Самосприймання виявляється з раннього віку (близько трьох років) через спроможність дитини впізнавати свій зовнішній фізичний образ (наприклад, на фото чи в дзеркалі) та називати себе займенником "Я".
Саморозуміння - прості форми надання собі певних характеристик з'являються ще в дошкільному віці (близько 4-х років) - діти вже знають свою стать, позначають себе як хорошу чи погану дитину залежно від власних вчинків та реакції на них значимих дорослих. Впродовж всього подальшого життя людина все більше вивчає себе, однак через власні зміни цей процес є динамічним.
Функції:пізнавальна(накопичення інформації про власні якості,властивості,проявів),оцінкова (формування ставлення до власних якостей),регулятивна (побудова власної поведінки на основі знань та ставлень щодо себе), захисна (послаблення або й усунення травмуючи негативних емоційних переживань у психіці людини).
її структура вміщує:образ «я»,самооцінка,рівень домагань,психологічний захист.