 |
|
Внутрішне мовлення та його значення.
Внутрішнє мовлення характеризується тим, що процес оформлення думки відбувається без її вираження - усного чи письмового. Специфіка використання індивідуального коду у цій формі мовлення визначається початковим комунікативним наміром суб'єкта мовленнєвої діяльності спілкуватися з самим собою.
Уміння орієнтуватися в ситуації спілкування – це вміння усвідомлювати:
загальний комунікативний намір (моти
(характеристика людини, до якої звертаються);
предмет мовлення (про що збираюся говорити чи писати);
загальний задум, основна думка (що хочу говорити чи писати).
Основною особливістю внутрішнього мовлення є його предикативність. Інша особливість такого мовлення – це здатність до згортання, граматична аморфність (Л.С.Виготський).
Внутрішнє мовлення є також ситуативним, т.т. завжди пов'язане з певною ситуацією, умовами, які його викликають. Цим і пояснюються його фрагментарність, стислість. Поряд зі словами у внутрішньому мовленні можуть бути використані образи і схеми, т.т. предмет мовлення може бути не названий, а поданий як образ (образ-схема). Задум висловлювання двочленний: вказівка на предмет висловлювання і на те нове, що про цей предмет треба сказати (предикативність: тема і рема).
61.Поняття про інтелект. Диференціація понять «пізнавальна сфера особливості» та «інтелектуальні сфера особистості».
Інтелéкт — це здатність пізнавати і вирішувати проблеми, які об'єднують в собі пізнавальні здібності. Інтелект властивий людям, а також спостерігається у тварин. Штучний інтелект - це розділ обчислювальної лінгвістики та інформатики який займається формалізацією проблем і завдань інтелекту.
Людина застосовує інтелект для обробки наявної інформації, наприклад, з метою побудови або вдосконалення розуміння, позиції, стратегії, методу, правила, комбінації, відношення, пояснення, рішення, плану чи цілі.
Інтелект пов'язаний з іншими внутрішніми властивостями людини, такими як сприйняття, пам'ять, мова, уява, самосвідомість, самоконтроль, характер, володіння тілом, творчість, інтуіція.
Інтелектуальна сфера особистості пов'язана із самосвідомістю, спонукальною, емоційно-вольовою сфе рами. Завдяки самосвідомості людина визначає мету інтелектуальної діяльності, рівень досягнень. Для під вищення її ефективності та вдосконалення людина актуалізує інтелектуальну рефлексію. Інтереси особи стості характеризують предметне поле розмірковування. Справжні мислителі забувають про себе у процесі мислення. Віддаленість розуму від віри спричинює значні труднощі у сфері моралі.
Спонукальна сфера надає психічної енергії інтелектуальній поведінці (пізнавальні потреби, інтереси, інте лектуальна саморегуляція тощо). Інтелект взаємодіє з емоційно-вольовою сферою. За позитивних емоцій потенціал інтелекту значно підвищується, але сильні емоції (у т. ч. і позитивні) створюють труднощі, оскільки людина починає сприймати світ через свою радість чи горе. Негативні емоції спрямовують її на конкретні образи, позитивні - на абстрактні, узагальнені моделі.