 |
|
Психологічна характеристика учбової діяльності в підлітковому віці
Навчання в житті підлітка займає значне місце. Це не тільки 45 хвилин уроку, а і ситуація спілкування з однокласниками, вчителями, насичене багатством важливих вчинків, оцінок, переживань.
На період переходу в середню школу діти розрізняються багатьма важливими параметрами:
1) по відношенню до навчання - від дуже відповідального до значно
2) в загальному розвитку - від високого рівня і значної освідомленності в різних галузях знань до дуже обмеженого кругозору;
3) в засобах засвоєння учбового матеріалу - від уміння самостійно працювати і усвідомлювати матеріал до повної відсутності навичок самостійної роботи в сполученні - заучуванні дослівно;
4) в інтересах - від яскраво виражених інтересів в якійсь галузі до майже повної відсутності пізнавальних інтересів.
Підлітки високо цінять вчителів знаючих і вимогливих, але справедливих, доброзичливих і активних, які вміють цікаво і зрозуміло пояснювати матеріал, захоплювати в роботу на уроці весь клас, щоб ця робота була максимально продуктивною для всіх і кожного.
У значної частини підлітків з'являється інтерес і стійкі нахили до розумової роботи, до окремих галузей науки, техніки, мистецтва, тому самостійна діяльність виходить за межі шкільної програми. Оптимальними умовами для розвитку особистості є знання, що набуваються підлітком як необхідні на сьогодні, так і на майбутнє. Пізнавальна діяльність носить продуктивно-творчий характер і спонукає до самоосвіти і самовдосконалення.
Програма середніх класів розрахована на вивчення основ науки, що спонукає прояву у підлітків здібності роздуму гіпотетико-дедуктивно. Нове в розвитку інтелекту підлітка полягає в зміні його відношення до пізнавальних задач, які вимагають перш за все їх попереднього осмислення, рішення через побудову різних гіпотез та їх перевірку. Найважливішим надбанням підлітка в аналізі реальної дійсності - це вміння оперувати гіпотезами і рішенням інтелектуальних задач. Теоретичне мислення може формуватися не тільки при оволодінні знаннями, на цьому рівні підліток усвідомлює власні інтелектуальні операції і керує ними, контролюється також і мовлення. Інтелектуалізація процесу сприймання, стає необхідною умовою успішного засвоєння кожного учбового матеріалу, навіть наочного: схеми, креслення, малюнки, підлітки навчаються їх "бачити", міркувати і відшукувати причинно-наслідкові залежності тощо.
Установка на запам'ятання дослівно все менше використовується, йде інтелектуалізація пам'яті:
1) збільшується запас прийомів опосередкованого запам'ятання;
2) збільшується кількість дітей, які використовують ці прийоми;
3) використання мнемічних прийомів стає все більш широким і
цілеспрямованим.
Але тут бувають розбіжності, або вони заучують дослівно, або запам'ятовують логічно, послідовно основне.
Старші підлітки замислюються над тим, чи вони будуть закінчувати повну середню школу, чи здобувати професію після закінчення 9 класів, і це визначає їх відношення до навчання в старшому підлітковому віці.
Самосвідомість підлітків спочатку носить характер не об'єктивний, а суб'єктивний, згідно концепції Л.С. Виготського, це "соціальна свідомість перенесена в середину".
Виникнення потреби знати власні особливості, інтерес до себе та роздуми про себе - характерно для підлітків.