 |
|
м. Дніпропетровське 21січня 2015 року.
Відповіді на заяви від Органів місцевого самоврядування і державної адміністрації Павлоградського району Рябцеву М.П. не надано. Краєзнавець Михайло Рябцев.
м. Дніпропетовськ. 26.04.2015р.
Плекаю надію, що за допомогою журналістів пощастить зняти полуду жупела з патріотів вчителів Павлоградщини і відзначити їх державними нагородами , за подвиг у боротьбі за Незалежну УКкраїну.
03.05.2015р.
Додаток для Національної спілки журналістів
Після публікації життя і діяльности Г.Ф. Чаплі в часописі "Русский БЕГЕМОТ" було установлено, що він не помер, а був звільнений з місць позбавлення волі, повернувся в Павлоград під нагляд органів НКВС і 31 рік проживав на вулиці Рєпіна будинок № 79 з 1974 року. Помер Г.Ф. Чапля 12 червня 1985 року і захоронений на міському кладовищі. В указанім будинку проживає онук дружини Перепада Олег Володимирович. На вулиці Леніна 74/48 м. Павлограда проживає донька Перевозник Ніна Григорівна. Патріотами Павлоградщини здійснюються заходи про встановлення пам'ятної дошки на могилі Г.Ф.ЧАПЛІ та інші заходи вшанування патріота Західного Донбасу.
Григорій Федорович ЧАПЛЯ 18.02.1914 - 12 .06.1985рр.
22березня 2012р. втретє Дніпропетровському державному архіві переглянув "Дніпропетровську газету " з метою закарбування вірша , надрукованого у вівторок 06 жовтня 1942 році Григорія Федоровича Чаплі " ЖЕБРАК" із його збірки "Схід Сонця".
У вірші поет майстерно намалював картину з портретом чоловіка, долю селянина тридцятих років СОЗу., причини його жебрацтва.
Очі запали, лице пожовтіло
Кров запеклась на устах…
Ходить мов тінь, і благає несміло
Милости ради Хреста…
Хто ти такий чоловіче нездолений?
Ким ти доконаний так?
Плаче сльозами терпкими солоними:
"Був я колись не жебрак….
…Хата була в мене , жінка і діти…
Вишня під вікна цвіла,
Рад був прохожого гостем садити
Поряд своїх, до стола.
Бог мені щедрее з промінням ранковим
Щастя у дім посилав-
В полі , в городі, в коморі й садкові-
Скрізь я нестатку не мав.
Доки на світ не з'явилося слово -
Будь воно прокляте "СОЗ ",
Кожному праці було,
Як волові. В спеку в негоду й мороз.
Колос не визріє- вже повноважні -
ідуть на поле жиди,
Морди червоні… в військове наряжені
Цяці такі, хоч куди.
"Ледарі , - кажуть , робити не вмієте,
Швидше вбирайте врожай!"
Все забирають , а їсти та сіяти?
Кажуть :"Вишукуй, шукай!"
Ось і лишились ми, їли полову,
Всякий вонючий бур'ян
Підеш в контору, не скажеш і слова
Тичуть в обличчя наган.
Страшно розказувать. Падають люди…
Пухнуть старі і малі .
Тільки жиди свої влюблені блюда
Смажать на салі в селі.
…Так розлучився навіки з сім'єю,
Шляхом Великим побрів…..
Зжальтеся, люди,милостинею-
Я ще і ріски не з' їв.
Цей вірш один із визнаних радянським віськовим трибуналом фактів злочинної діяльності Григорія Чаплі, який в незалежній Україні прокурором Дніпропетровської області визнаний нелегітимним. На жаль прокомуністичні журналісти, на кшталт Володимира СТОРЧАКОВА та інших павлоградців , не визнають цього, тому і гальмують їх публікацію на шпальтах своїх газет вірші Григорія Чаплі своєчасні і справедливі.Це і є одним із гальм національного відродження та примирення і приводом війни з російськими загарбниками на теренах Донеччини і Луганщини.
22.03.2015р. Михайло Рябцев.