 |
|
ТЕМА № 2. Особливості змісту педагогічної технології саморозвитку «Будинок вільної дитини по М. Монтессорі».
План:
1. Історія виникнення технології. Концептуальні положення.
2. Мета і завдання технології саморозвитку.
3. Методи та форми формування громадянських почуттів в молодших школярів при вивченні освітньої галузі «Людина і світ». Тип уроку.
1. М. Монтессорі (1870-1952) - видатний італійський педагог, реалізувала ідеї раннього розвитку і вільного виховання.
Марія Монтессорі народилася в сім’ї інженера-будівельника Александро Монтессорі і Ренільди Стоппарі, в маленькому провінційному містечку Чиаравалле. Матері Марії в освіті було відмовлено, тому всі її сили були спрямовані на виховання доньки. Вона підтримувала в дитині прагнення до відкриття нового і невідомого, до свободи, прищеплювала якості лідера. Якось, серйозно захворівши, Марія сказала матері: « Не бійся, мамо, я не можу померти мені занадто багато треба буде зробити». У 16 років Марія стає єдиною дівчиною, зарахованою до політехнічного інститут. Її завзятість у здобутті освіти була наскільки велика, що навіть у театр вона ходила з підручником математики. Після закінчення інституту Марія починає займатися медициною. Директор медичної шкли при Римському університеті зустрів її заяву словами: «Бажання стати лікарем не тільки безпрецедентне, а й неможливе для жінок». Коли в прийомі до школи їй було остаточно відмовлено, вона звернулася по допомогу до Папи Льва ХІІІ. Його втручання дозволило Марії стати першою жінкою - студенткою Римського університету.
Працювати домашнім лікарем Монтессорі не довелося - пацієнти не відчули довіри до жінки-лікаря. У 1899 році Марії запропонували стати директором Римського Ортофренічного інституту. Вона взялася за дуже складну справу - виховання й освіту розумово відсталих дітей, кинутих батьками і взятих під опіку державою. Дітей, яких їй довірили, тримали замкненими і кидали їм їжу, як тваринам. Суспільство відмовилося від них, Монтессорі було дозволено експериментувати з ними скільки завгодно. Саме тут зароджується знаменитий «метод Монтессорі», поширений у сьогоднішній західноєвропейських загальноосвітніх школах. Незабаром діти, поміщені в людські умови, показали надзвичайні результати.
Свою першу школу вона відкрила в 1907 році в Сан-Лоренцо, яку назвала «Будинком дитини». У ній спочатку навчалося 50 некерованих дітей. У цій школі педагогами проводилися заняття з розумово відсталими дітьми. За допомогою ряду своєрідних завдань, вправ і умілого застосування принципу саморозвитку, коли малюк займається сам, ці діти так успішно навчалися, що до моменту вступу до школи вони по своєму розвитку навіть перевершували нормальних дітей. Тоді це так уразило М.Монтессорі, що вона писала: «...що ж треба робити з нормальними дітьми, щоб вони стали слабкішими моїх нещасних?» Це відрізнялося від попереднього досвіду Марії. Комісії визнали, що вони не піддаються навчанню, хоча діти були просто соціально і культурно знедоленими, жили в жахливих злиднях, не мали можливості вчитися, досита їсти і жити в нормальній сім’ї. Колеги були вражені тим, як доктор медицини могла так низько впасти. Вони вважали, що, обіймаючи посаду вчителя в бідному районі, вона деградує як вчений і особистість. Через два роки Марія стала відома всьому світові.
М.Монтессорі як лікар розуміла, що для духовного розвитку дитини важливо навчити її відчувати. Вона розкрила свій талант педагога, перш за все в навчанні дітей моториці і сенсориці, а також в розвитку у них навиків листа, читання і рахунку. У довгих систематичних дослідженнях був накопичений багатий матеріал, який піддався ретельному аналізу.
Педагогічна система Монтессорі випливає з ідей двох французьких лікарів - Ітара і Сегена. Ітар відомий тим, що практично довів можливість за допомогою особливих вправ виховувати розумово відсталих дітей. Він же обґрунтував методичний розвиток слуху в глухонімих дітей. Едуард Сеген у вихованні фізично слабких дітей вправами для м’язів запропонував розвивати їхню рухову здатність, причому варто починати з імітації, як пасивної вправи, яка наслідує всі види довільних рухів. Після цього йде систематичне виховання зовнішніх відчуттів, ознайомлення з формами предметів, інтелектуальне і моральне виховання. Монтессорі вирізнила в методі сегена провідну роль духовного моменту - педагог повинен уміти звертатися до людини, яка дрімає в душі дитини. Вчитель є каталізатором процесу виховання або його помічником.
У цьому напрямі дитина розглядається як особа з самого народження. Кожна дитина , як і кожна людина, унікальна.
У цьому і закладена її головна відмінність від інших систем. Дитині надається можливість самостійно рухатися, розвиватися; і все це відбувається спонтанно, але якщо в якихось випадках йому необхідна допомога дорослого, він її отримує. Дорослі ж організовують середовище для дитини, в якому він вже рухається сам. Дітям дозволяється робити помилки, їх не критикують. Дитина має почуття глибокої особистої гідності, яке легко поранити, - це одна з головних ідей методу Монтессорі.
У Марії були сподвижники. Одним із них був доктор медицини, професор Піццалі, який створив в Італії школу наукової педагогіки, що мала за мету підготовку вчителів у дусі нового плину педагогічної думки. Другим - відомий антрополог Джузеппе Серджи, який у своїх педагогічних працях так визначав шлях до відродження людства: методичне вивчення об’єкта виховання під керівництвом педагогічної антропології й експериментальної психології.
Коли прийшов до влади Муссоліні, Монтессорі вигнали з Італії за непокірливість і вона перетворилася в «громадянку світу». У 1912 році її книгу «Метод Монтессорі» було перекладено англійською мовою, у 1939 році опубліковано книгу «Таємниця дитинства», а в 1949 році - «Абсорбуючий розум». Марія тричі висували на здобуття Нобелівської премії, її приймали королі, президенти і прем’єр-міністри. На знак її впливу на французьку освіту їй було вручено орден Почесного легіону, декілька країн присудили їй докторські ступені.
В особистому житті Марія була глибоко нещаслива. Навчаючи і виховуючи дітей чотирьох континентів, через низку трагічних обставин вона була відлучена від виховання власної дитини. Можливо, такою була її плата за всесвітній успіх.
Ідеї Монтессорі зародилися на початку ХХ століття, а наприкінці його дістали всесвітнє визнання. У Швейцарії в деяких кантонах систему введено законом. У Великій Британії засновано Товариство імені Монтессорі. Багато шкіл існує у Франції та Бельгії. Прохолодно ставляться до цієї системи в Німеччині, а в Росії, Україні - із загально зростаючим інтересом.
Портрет Марії Монтессорі прикрашає грошову купюру Італії.