Главная | Обратная связь

Антропологічний склад населення Америки.

Переважну більшість сучасного населення цього континенту становлять нащадки європейських колоністів - носіїв великої європеоїдної раси. Крім того, тут проживають близько 50 млн. негрів, предки котрих завозилися работоргівцями з Африки (в основному з Гвінейського узбережжя та з Анголи). Великі групи людності Центральної й Південної Америки представлені іспано-індіанськими й португало-індіанськи ми метисами, а також мулатами. Що ж до корінних жителів континенту - індіанців та ескімосів, то чисельно вони значно поступаються іншим етнічним і расовим групам.

До появи європейців (кінець XV ст.) понад 90% індіанців Америки зосереджувалися в гірських областях Південних Кордильєрів, на півострові Юкатан і в Андах, де склалися високорозвинуті землеробські цивілізації та виникли ранньокласові держави ацтеків, майя та інків. Всі інші регіони заселялися малочисельними племенами, які займалися мисливством, рибальством і збиральництвом. У процесі європейської, колонізації багато індіанських народів були повністю знищені, а чисельність інших значно скоротилася. В наші дні їхня етнічна самобутність і расовий тип найкраще збереглися в середовищі великих індіанських народностей півдня Мексики й Андської зони, а також маленьких племен, ізольованих від зовнішнього світу у важкодоступних тропічних лісах басейнів річок Амазонка й Оріноко.

Окремі групи індіанців мешкають у Північній Америці, де вони, як правило, витіснені в резервації.

Ескімоси заселяють арктичне узбережжя й острови Канади і Гренландії.

Й. Денікер виділяв серед американських індіанців чотири раси: північноамериканську, що характеризується високим зростом, мезокефалією, прямим чи орлиним носом; середньоамериканську (малий зріст, брахікефалія, прямий чи орлиний ніс); патагонську (високий зріст, темно-буре забарвлення шкіри, брахікефалія, чотирикутне обличчя); південноамериканську (малий зріст, пряма чи ввігнута спинка носа).

Що ж до сучасних фахівців, то вони здебільшого обмежуються виділенням однієї малої раси - американської (різновиду великої монголоїдної раси). З азіатськими монголоїдами її зближують жовтувато-бурий колір шкіри, пряме жорстке чорне волосся, карі очі, слабкий розвиток третинного волосяного покриву, помітне виступання вилиць, високі очні орбіти, добре або середньо розвинута складка верхньої повіки, високий відсоток лопатоподібних різців і завиткових узорів на кінчиках пальців. Разом із цим у них досить рідко трапляється епікантус (лише в окремих популяціях досягаючи 10 %). Чи не найхарактернішою рисою зовнішності представників багатьох місцевих племен, особливо північноамериканських, є різко випнутий ніс, який надає їм схожості з європейцями.

В антропологічній літературі неодноразово зазначалися також деякі екваторіальні особливості окремих груп корінних жителів Америки: досить темна шкіра (племена Каліфорнії та Арізони), хвилясте волосся (індіанці бакаїрі басейну Амазонки), значний розвиток третинного волосяного покриву (індіанці сіріоно - мешканці півдня континенту), прогнатизм і досить великі розміри зубів (населення багатьох регіонів Америки).

Що ж стосується ескімосів, то вони є типовими представниками арктичної раси.