Главная | Обратная связь

Антропологічний склад населення Азії.

Населення цього величезного континенту нині включає представників усіх трьох великих рас, однак чисельно переважають монголоїди. Палеоантропологічні знахідки свідчать про те, що антропологічні типи основного ареалу великої монголоїдної раси (Центральна та Східна Азія) загалом склалися принаймні в добу неоліту. Помічено, що в міжгруповому розподілі деяких ознак людності Азії простежуються певні закономірності. Так, забарвлення волосся темнішає із заходу на схід, а пігментація шкіри посилюється в напрямі екватора, На півдні Азії частіше трапляється хвилясте волосся й рідше - сплощені обличчя та епікантус.

Більшість сучасних дослідників розрізняють дві гілки "класичних" монголоїдів: тихоокеанську, яка охоплює далекосхідну й південноазійську раси, та північну (північноазійська та арктична раси).

Далекосхідна раса переважає серед китайців і корейців. Вона характеризується прямим жорстким дуже темним волоссям, темним забарвленням очей, високим плескатим середнім за шириною обличчям, досить довгим носом із прямою спинкою, який слабко або помірно виступає з площини обличчя, розвинутою складкою верхньої повіки, наявністю епікантуса (який властивий близько 70 % дорослих осіб), високим мезокефальним черепом, середнім розвитком третинного волосяного покриву й середнім зростом. Особливий варіант далекосхідної раси представлений серед японців, їм притаманні сильніший розвиток третинного волосяного покриву, хвилясте волосся, товсті губи, менший зріст.

Південноазійська расапоширена на півдні Китаю (південні китайці, мяо, яо та ін.), в Індокитаї (в'єтнамці, сіамці тощо), на Зондських островах (яванці, зондці та ін.) і в суміжних регіонах. Вирізняється темнішим кольором шкіри, ніж попередня. Череп невеликих розмірів, відносно широкий, лоб опуклий. Обличчя досить низьке, менш плескате, епікантус трапляється рідше (15 - 50 %), губи товстіші, ніс ширший, зріст невисокий. Деякі фахівці (зокрема Я. Рогінський, М. Левін) вважали, що південноазійська раса є перехідною між монголоїдними та австралоїдними типами.

Північні монголоїди займають величезну територію від Єнисею на заході до арктичного й тихоокеанського узбережжя на сході, однак їхня загальна чисельність є невисокою.

Північноазійська мала расапредставлена багатьма корінними народами Сибіру, Монголії, Північного Китаю: евенками, якутами, бурятами, халха-монголами та ін. її риси: пряме жорстке, іноді - досить м'яке волосся чорного або темно-русявого кольору, світліша, ніж в інших монголоїдів, шкіра, темне, нерідко - світло-каре забарвлення райдужної оболонки ока, дуже плоске, високе й широке обличчя. Ніс здебільшого вузький, із низьким переніссям; розріз очей вузький, що пов'язано із сильним розвитком складки верхньої повіки й епікантуса (50 - 80 %); губи тонкі. Зріст середній або невисокий. Дуже цікавим є поєднання різних ознак у представників байкальського варіанта цієї раси - північних евенків, юкагирів та ін. З одного боку, вони характеризуються яскраво вираженими монголоїдними рисами будови обличчя, з іншого - мають найсвітлішу серед монголоїдів пігментацію (світла шкіра, до 40 -50 % мішаних відтінків забарвлення райдужини очей).

Арктична расав Азії поширена на Чукотському півострові та в деяких суміжних регіонах серед чукчів, ескімосів, коряків та ін. До її характеристик належать пряме жорстке темне, як у тихоокеанських монголоїдів, волосся, карі очі; обличчя менш плоске, часто прогнатне; ширина вилиць помірна; епікантус трапляється рідше (від 30 до 50 %); ніс довший, ніж у представників північноазійської раси, перенісся вище. Зріст загалом невисокий, тіло й руки коротші, ноги довші, грудна клітка округліша.

На північному заході Азійського континенту поширені перехідні – уральська й південносибірська раси.

Уральська раса простежується в Приураллі й Західному Сибіру. Для неї характерні світлий колір шкіри, темне або темно-русяве пряме чи широко хвилясте, часто досить м`яке волосся, здебільшого мішані відтінки забарвлення очей (60-70 %), невелике відносно широке, низьке, помірно сплощене обличчя. Ніс прямий або з увігнутою спинкою, нерідко з піднятим кінчиком; епікантус трапляється відносно рідко (10 - 30%); товщина губ середня. Третинний волосяний покрив розвинутий досить слабко. Зріст середній або низький. Наведене сполучення ознак притаманне хантам, мансі, селькупам, сибірським татарам. Крім того, воно в більш чи менш вираженій формі простежується серед башкирів, удмуртів, марійців, окремих етнічних груп Алтаю.

Ареал південносибірської раси - степи Казахстану, гірські райони Тянь-Шаню, Алтайсько-Саянське нагір'я, їй властива світла або смуглява шкіра; волосся здебільшого пряме, жорстке, трохи темніше, ніж у представників уральських типів; забарвлення очей, як правило, мішане. Обличчя досить високе й широке, ніс із прямою, іноді опуклою спинкою; епікантус трапляється порівняно рідко; форма голови брахікефальна. Зріст середній.

За ступенем вираженості європеоїдних та монголоїдних ознак у межах уральської раси розрізняють кілька варіантів. Найєвропеоїдніший з них представлений уйгурами (нащадками стародавнього європеоїдного населення Центральної Азії), найбільш монголоїдний - киргизами. Проміжне становище між цими групами займають казахи.

У Південній Індії, у Шрі-Ланці, на півострові Малакка й деяких островах Індонезії поширена ведоїдна раса, що її часто розглядають як грацильний варіант австралоїдів. Носіям даного комплексу ознак (ведам, племенам, мунда, тоалам, малангам та ін.) властиві помірно темні відтінки шкіри, густе чорне хвилясте волосся, товсті або середні за товщиною губи, помірний прогнатизм, середня ширина носа; слабкий третинний волосяний покрив. Зріст середній або низький. За палеоантропологічними матеріалами, в минулому ведоїдні типи були поширені значно більше, ніж тепер.

В окремих регіонах півострова Малакка, на Філіппінських та Андаманських островах поширена ще одна австралоїдна раса - меланезійська, що складається принаймні з чотирьох варіантів. Так, андаманці, аета з філіппінського острова Лусон і семанги - мешканці Малакки належать до пігмейського (негритоського) типу, головними ознаками котрого є дуже низький зріст (близько 145 - 150 см), темні шкіра, очі й так само темне кучеряве волосся, відносно слабкий розвиток третинного волосяного покриву, широкий ніс, помірний прогнатизм.

Проміжне становище між європеоїдними індо-середземно-морськими та австралоїдними ведоїдними типами займає південно-індійська, або дравідська раса (таміли, телуги та інші етнічні групи півдня Індостану), якій властиве таке поєднання ознак: темна шкіра з коричневим відтінком, хвилясте, трохи кучеряве темне волосся, карі очі, слабкий або середній розвиток третинного волосяного покриву, середній або невисокий зріст, середньої ширини обличчя з досить широким, але значно вужчим, ніж у негроїдів Африки та австралійців, носом.

Своєрідними рисами зовнішності визначаються айни - давні мешканці Японських островів, Курил і Сахаліну (нині локалізовані на Півночі японського острова Хоккайдо).