 |
|
Елементарні складники комунікативного процесу
Контент-аналіз
Це якісно-кількісний метод, що дозволяє визначити об’єктивні одиниці дослідження і обсяги та частоту їх появи у масиві текстів. Активно застосовується у соціальних дослідженнях, пропаганді, журналістиці, психологічних дослідженнях тощо. Найефективнішим є використання контент-аналізу у випадках, коли:
· вихід на промовця непрямий
· мовний чинник є вирішальним для дослідження
· занадто великими є обсяги матеріалу
Одиницею дослідження у контент-аналізі може бути тема, слово, символ тощо.
Прагматичний аналізвивчає мовні структури комунікації. Наприклад, було встановлено, що висловлювання, якими ми користуємося, бувають двох типів: констативи та перформативи. Констативи пасивно фіксують дійсність (наприклад: “Падає сніг”), а перформативи, навпаки, активно її формують (наприклад: “Ти міг би допомогти мені”).
Розподіл висловлювань на констативи і перформативи безпосередньо враховується в рекламі, яка зацікавлена у спонуканні людини до купівлі товару.
Структурний аналіз – це формальний аналіз літературних текстів з метою визначення особливостей структури конкретного тексту. Одне з найяскравіших досліджень з використанням цієї методики було виконано В.Проппом («Морфологія казки»). В.Пропп встановив, що:
1 - постійними, сталими елементами казок всіх часів і народів є функції дійових осіб;
2 - казка має обмежену кількість таких функцій;
3 - послідовність функцій завжди та ж сама.
Загалом В.Пропп визначив 31 функцію (відлучка, заборона, порушення заборони, випитування, отримання…)
Пропагандистський аналізвивчає аудиторію і групові норми поведінки, стиль і методи подачі інформації. Схема пропагандистського аналізу включає такі складові:
1 - ідеологія і мета пропагандистської компанії;
2 - контекст, у якому відбувається пропаганда;
3 - структура пропагандистської організації;
4 - цільова аудиторія;
5 - техніка, що використовується ЗМІ;
6 - спеціальна техніка;
7 - реакція аудиторії на техніку впливу;
8 - контрпропаганда, якщо вона є;
9 - ефективність та оцінки.
Цей метод додав дві моделі комунікації до існуючих: модель викривлення джерела та модель легітимізації джерела (автори моделей Дж.Джоветт і В.О’Доннелл).
Модель викривлення джерела відбиває ситуацію, коли пропагандист (П) створює викривлене джерело (П1), з якого і виходить повідомлення (Пов). Таким чином, отримувач (О) розглядає інформацію як таку, що надійшла з джерела П1, не знаючи про існування оригіналу.
Модель легітимізації джерела: оригінальне повідомлення (Пов1) таємно вміщується у легітимному джерелі (П2). Це повідомлення у вигляді Пов2 відкрито передається спочатку до П у вигляді Пов2, а далі до отримувача О як таке, що вийшло з джерела П2. Таким чином, джерело П2 легітимізується як першоджерело.
Мотиваційний аналіз, який сформувався як самостійний напрям у 50-ті роки XX ст., має дві мети: 1) визначення реальної мотивації поведінки людей та 2) визначення реакції людей на ті чи інші методи впливу. Такі знання дозволяють керувати поведінкою людини. Тому мотиваційний аналіз широко застосовується в рекламі і передбачає використання знань про такі внутрішніі потреби людини, які б призвели до купівлі одного з багатьох аналогічних товарів.
Аналіз політичних текстів має на меті змоделювати інтереси, вподобання і вразливі “місця” політичного лідера. Аналіз політичних текстів – це самостійна якісна методика дослідження. Виходячи з методик контент-аналізу, аналіз політичних текстів включає так зване когнітивне картування та операційне кодування лідера. Операційний код можна розглядати як структуровану картину світу лідера. Когнітивна карта – це модель поведінки лідера в конкретних ситуаціях, яка дозволяє передбачити поведінку в аналогічних випадках за схемою «причина – наслідок». Мета моделювання поведінки політичного лідера полягає в тому, щоб з’ясувати його уявлення про політику і політичний конфлікт, про засоби досягнення політичної мети.
Комунікативний процес – складне явище. Жодна з існуючих моделей не описує всіх його особливостей, тому, не зважаючи на велику кількість моделей комунікації, треба очікувати на нові, поява яких буде пов’язана з новими технологіями передачі інформації.
Вищезгадані моделі – лише частина з існуючих. Коло складових процесу комунікації ширше і включає також деякі інші елементи, що характеризуються нижче.
Елементарні складники комунікативного процесу
Комунікатор ініціює початок комунікації і може виступати у трьох різновидах:
· аніматор (озвучення тексту)
· автор (той, хто обирає, що і якими словами необхідно сказати)
· принципал (виступає від соціальної групи).
Повідомлення визначає реакцію на процес комунікації.
Канал. З фізичного боку основними каналами отримання інформації є вокальний і візуальний, з технічного – всі технічні канали передачі інформації.
Адресат – це аудиторія, для якої призначено повідомлення.
Зворотний зв’язок – реакція на повідомлення з боку адресата. У масовій комунікації зворотний зв’язок моделюється за допомогою телефонів, листів, соціологічних опитувань, електронної пошти, мережі Internet.
Фільтри – способи відбору інформації, які враховують інтереси адресата, допомагають уникнути нецікавих тем. У масовій комунікації фільтри спираються на цензуру (юридичну, психологічну тощо), з боку адресата – це фільтри типу недовіри до певного видання (наприклад, оцінка повідомлення з так званої “жовтої” преси).
Контекст дає певне забарвлення повідомленню і може активно впливати на нього (наприклад, іронічний контекст у пародії). Найчастіше з метою аналізу використовують такі три різновиди контекстів, як нейтральний, негативний та позитивний. Прийоми створення певного контексту лінгвістичними засобами значно відрізняються в різних мовах (використовуються певні сполучення окремих частин речень, їхній порядок тощо) і активно використовуються в літературі, політиці та журналістиці.
Код – система відповідностей між формою та значенням. Припускаючи умовно тотожність мови та коду, можемо вважати конкретну мову кодом.
Знак – елементарна одиниця коду (для мови – це символ алфавіту, літера).
Мотивація визначає приховані або явні причини появи повідомлень і очікування певної реакції на них.
Стереотипи – типові сценарії, моделі соціальної поведінки.
Роль – людська поведінка у запропонованих комунікацією обставинах. Порушення норм рольової поведінки - це порушення норм суспільства, в якому ці ролі розподілені та закріплені.