 |
|
Сутність і мета тілесних психотехнік
Основна цінність тілесно орієнтованих технік зумовлена їх наочністю та об'єктивністю. Тіло - те, що можна відчути, до чого можна торкнутися і притиснутися, воно відразу дає зрозуміти - добре йому чи погано. Тіло може зіщулитись, стати жорстким і напруженим, може розслабитися, стати м'яким і пластичним. Воно ніколи не обманює людину у своїх реакціях.
Крім наочності, цінність тілесних методів полягає в їх значній результативності стосовно потенційно змінюваної патогенної динаміки особистості. Адже хоч яким ефективним є метод, якщо людина не хоче або не може змінитися, їй навряд чи хтось зможе допомогти. Така результативність зумовлена тим, що зміни завжди наочні, і людина може сприймати їх через спостереження та оцінювання своїх відчуттів, почуттів і переживань. Можуть змінюватися мімічні реакції, постава, інтонація і тембр голосу, специфіка моторної активності, трансформуватися або зникати невротичні стереотипи поведінки, підвищуватися рівень спонтанності, внаслідок чого людина краще розуміє допустимі межі своєї активності.
Тілесні психотехніки об'єднують великий спектр різноманітних підходів, напрямів і прийомів; існують різні трактування тілесних феноменів і способи їх опису залежно від теоретичних передумов і особистих уподобань. Проте центральним об'єктом терапевтичних зусиль є тіло людини, її тілесність - у всьому розмаїтті феноменологічних проявів і суб'єктивних значень.
Як вид психотерапевтичної практики тілесно орієнтована терапія спрямована на подолання внутрішніх психосоматичних бар'єрів і невротичних соматизованих симптомів з метою досягнення більшої природності, гармонійності й адекватності у вираженні усвідомлюваних і несвідомих прагнень та почуттів. Вона сприяє розвитку в людини здатності до безконфліктного здійснення цільових установок і суб'єктивних значень, які не блокуються функціональними обмеженнями з боку соматичних структур, потенційно здатних забезпечити можливість їх реалізації.
Метою тілесної психотерапії є пошук глибинних закономірностей і взаємозв'язків між психікою і тілом людини. При цьому на практиці однакову увагу приділяють як тілесному, так і психічному. Переважний акцент на одному з компонентів позбавляє тілесний підхід його унікального методологічного статусу і або наближає до традиційних "розмовних" методів психотерапії, або редукує до не менш різноманітної групи оздоровчих (мануальних) методів. Отже, тілесна психотерапія заради збереження свого психотерапевтичного статусу має зосереджуватися на психічній динаміці клієнта і діяти при цьому специфічними тілесними методами, аналізувати його тілесний досвід і соматичні процеси, намагатися зрозуміти їх і допомогти йому наблизитися до розуміння їх значення і сенсу. У цьому полягають істотні труднощі, подолання яких засвідчує ступінь професіоналізму і майстерності тілесно орієнтованого терапевта, адже йому доводиться аналізувати і говорити про те, що взагалі важко висловити вербально, тобто про тілесні процеси і соматичні (інтроцептивні) відчуття. Для опису складових тілесного досвіду застосовують термін "тілесне відчуття".