 |
|
Порядок класифікації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру
ПЛАН
1. Міжнародні документи з питань техногенної безпеки
2. Порядок класифікації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру
3. Моніторинг за об’єктами, ресурсами, процесами
4. Територіальні вимоги до розвитку і розміщення потенційно небезпечних виробництв
5. Оцінка обстановки у НС на ПНО
6. Ідентифікація та паспортизація об’єктів господарювання щодо визначення потенційної небезпеки
7. Дії населення при виникненні НС. Засоби і заходи індивідуального та колективного захисту
8. Функціонування об’єкта господарювання в НС. Організація роботи постійної комісії із надзвичайних ситуацій об’єкта господарювання
9. Вимоги норм проектування інженерно-технічних заходів цивільного захисту (ІТЗЦЗ)
10. Найменування та визначення основних показників та уражаючих чинників джерел природних та техногенних НС
Міжнародні документи з питань техногенної безпеки
Техногенні аварії і катастрофи суттєво впливають на життя і діяльність людей, на стан економіки, на екологічну безпеку, що впливає на загальний розвиток суспільства.
Глобальні трансграничні аварії і катастрофи техногенного походження шкідливо впливають на якісний стан навколишнього середовища не тільки країни, де відбулася аварія, а й на території сусідніх держав. Сумний тому приклад - Чорнобильська катастрофа, крім України постраждали Білорусь, Росія.
Питаннями техногенної безпеки займаються Організація Об'єднаних Націй (ООН), Європейський Союз (ЄС), Європейська економічна комісія (ЄЕК), Міжнародне агентство по атомній енергії (МАГАТЕ) і інші міжнародні організації. В ООН прийнята Конвенція про трансграничні дії промислових аварій.
Розглянемо деякі документи Ради Європейського Союзу з питань техногенної безпеки.
Принципи політики Ради ЄС викладені в Програмах дій Європейського союзу. Всього було прийнято п'ять Програм дій:
• Перша - 20.12.1973 р.
• Друга - 13.06.1977 р.
• Третя - 17.02.1983 р.
• Четверта - 18.03.1987р.
• П'ята - 17.05.1993 р.
П'ята Програма дій, загальний напрямок якої було схвалено Радою і представниками урядів держав-членів в їх резолюції, що була прийнята 1 лютого 1993 року на нараді Ради ЄС, постійно вимагає більш ефективнішого врахування факторів ризику і організації аварійних робіт.
Радою ЄС прийнято ряд директив з питань техногенної безпеки, а саме:
• Директива82/501 /ЄЕС Ради від 24.06.1982 р. про небезпеку великих аварій, характерним видам промислової діяльності;
• Директива 88/379/ЄЕС Ради від 07.06.1988 р. про приведення в приблизну відповідність законів, правил і адміністративні положення держав-членів, що стосуються класифікації, упаковки і маркування сильнодіючих небезпечних речовин. Директиви з цих питань приймались в 1967 і 1978 роках, а також в 1992 і 1993 роках;
• Директива 96/82/ЄС Ради від 09.12.1996 р. про зміст небезпек великих аварій, пов'язаних з небезпечними речовинами [1].
Порядок класифікації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру
Надзвичайні ситуації техногенного характеру - це надзвичайні ситуації, що виникли внаслідок транспортних аварій (катастроф), пожеж, неспровокованих вибухів чи загроз вибухам, аварій з викидом небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптового руйнування споруд та будівель, аварій на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення тощо [2].
Надзвичайні ситуації природного характеру - це надзвичайні ситуації, що виникли внаслідок геологічних, метеорологічних, гідрологічних, морських та прісноводних явищ, деградації грунтів чи надр, природних пожеж, інфекційних захворювань людей та сільськогосподарських тварин тощо.
Для визначення рівня надзвичайної ситуації встановлюються такі критерії:
1) територіальне поширення та обсяги технічних і матеріальних ресурсів, що необхідні для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;
2) кількість людей, які внаслідок дії уражальних чинників джерела надзвичайної ситуації загинули або постраждали, або нормальні умови життєдіяльності яких порушено;
3) розмір збитків, розраховується відповідно до Методики оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р. N 175.
Залежно від обсягів заподіяних надзвичайною ситуацією наслідків, обсягів технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації, визначаються такі рівні надзвичайних ситуацій (Постанови N 368 від 24 березня 2004 р. Про затвердження Порядку класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями):
| Рівні | Державний | Регіональний | Місцевий | Об’єктовий |
| Призвела НС | ||||
| Загинуло | > 10 осіб | 3…5 осіб | – | не досягають зазначених критерій |
| Постраждалі | > 300 осіб | – | – | |
| Порушено нормальні умови життєдіяльності на тривалий час (більш як на 3 доби) | > 50 тис.осіб | – | – | |
| збитки ( оцінені в установленому законо-давством порядку) | > 150 тис. мін. розм. зар. плати | > 15 тис. мін. розм. зар. плати | > 2 тис. мін. розм. зар. плати | |
| Внаслідок НС | ||||
| Загинуло | > 5 осіб | – | 1…2 осіб | не досягають зазначених критерій |
| Постраждалі | > 100 осіб | 50…100 осіб | 20…50 осіб | |
| Порушено нормальні умови життєдіяльності на тривалий час (більш як на 3 доби) | > 10 тис.осіб | 1…10 тис.осіб | 100…1000 осіб | |
| збитки ( оцінені в установленому законо-давством порядку) | > 25 тис. мін. розм. зар. плати | > 5 тис. мін. розм. зар. плати | > 0.5 тис. мін. розм. зар. плати |
Державний рівень:
1) яка поширилась або може поширитися на територію інших держав;
2) яка поширилась на територію двох чи більше регіонів України (Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя), а для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують можливості цих регіонів, але не менш як 1 відсоток від обсягу видатків відповідних місцевих бюджетів;
3) яка призвела до загибелі понад 10 осіб або внаслідок якої постраждало понад 300 осіб чи було порушено нормальні умови життєдіяльності понад 50 тис. осіб на тривалий час (більш як на 3 доби); збитки від якої перевищили 150 тис. мінімальних розмірів заробітної плати;
4) внаслідок якої загинуло понад 5 осіб або постраждало понад 100 осіб, чи було порушено нормальні умови життєдіяльності понад 10 тис. осіб на тривалий час (більш як на 3 доби), а збитки , спричинені надзвичайною ситуацією, перевищили 25 тис. мінімальних розмірів заробітної плати;
5) яка в інших випадках, передбачених актами законодавства, за своїми ознаками визнається як надзвичайна ситуація державного рівня.
Регіональний рівень:
1) яка поширилась на територію двох чи більше районів (міст обласного значення) Автономної Республіки Крим, областей, а для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують можливості цих районів, але не менш як 1 відсоток обсягу видатків відповідних місцевих бюджетів (надзвичайна ситуація регіонального рівня за територіальним поширенням);
2) яка призвела до загибелі від 3 до 5 осіб, збитки від якої перевищили 15 тис. мінімальних розмірів заробітної плати;
3) внаслідок якої постраждало від 50 до 100 осіб, чи було порушено нормальні умови життєдіяльності від 1 тис. до 10 тис. осіб на тривалий час
(більш як на 3 доби), а збитки перевищили 5 тис. мінімальних
розмірів заробітної плати.
Місцевий рівень:
1) яка вийшла за межі територій потенційно небезпечного
об'єкта, загрожує довкіллю, сусіднім населеним пунктам, інженерним
спорудам, а для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні
ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно
небезпечного об'єкта;
2) внаслідок якої загинуло 1-2 особи або постраждало
від 20 до 50 осіб, чи було порушено нормальні умови
життєдіяльності від 100 до 1000 осіб на тривалий час (більш як на
3 доби), а збитки перевищили 0,5 тис. мінімальних розмірів
заробітної плати;
3) збитки від якої перевищили 2 тис. мінімальних розмірів
заробітноїплати.
Об'єктового рівня визнається надзвичайна ситуація, яка не підпадає під названі вище визначення, тобто така, що розгортається на території об'єкта або на самому об'єкті, її наслідки не виходять за межі об'єкта або його санітарно-захисної зони.