Здавалка
Главная | Обратная связь

Розділ 4. Формування проблеми в інноваційній діяльності



Основні проблеми розвитку інноваційної діяльності в Україні:

1. Зменшення витрат на науку та науково-технічні вироби, в т.ч. за рахунок держбюджету, що погіршує матеріально-технічне забезпечення науки, призводить до старіння наукового устаткування та обладнання;

2. Знизився соціальний статус та престиж працівників інженерних професій, що позначилося на кількості молодих фахівців, які випускаються вищими технічними навчальними закладами, та якості їхньої підготовки, оскільки конкурсу на технічні спеціальності майже немає. До того ж велика кількість конкурентоспроможних робітників, які могли б ефективно працювати в інноваційній сфері України, виїжджають за кордон у пошуках кращої долі;

3. Недосконалість законодавчої бази, відсутність необхідних й дійових правових і нормативних актів стосовно регулювання інноваційної діяльності

4. Слабо розвинута інфраструктура, а саме у регіонах України не набули поширення такі елементи інфраструктури, як бізнес-центри, бізнес-інкубатори, інноваційно-технологічні центри, центри колективного користування науковим обладнанням. І, практично, зовсім відсутні такі необхідні елементи інфраструктури, як центри трансферу технологій, електронні біржі інновацій, ярмарки науково – технічних розробок та інноваційних проектів, ринок венчурного капіталу.

5. Відсутність державної підтримки інноваційних структур

6. Старінням основних виробничих фондів, різким зниженням освоєння виробництва нових видів продукції та падінням їхніх якісних параметрів;

7. Скорочення інвестицій

Ці негативні фактори не дозволяють економіці України реалізовуватися в напрямі сталого розвитку високих технологій. Економіка загалом лишається несприятливою до науково-технічних нововведень. Також основною причиною зниження обсягів випуску та експорту вітчизняної високотехнологічної продукції є високий ступінь конкуренції на міжнародних ринках. Тому формування ефективної державної науково-технічної та інвестиційної політики, створення інноваційної сфери у вітчизняній економіці є умовою укріплення позицій України як незалежного актора світової економічної взаємодії та основною умовою її переходу до сталого інноваційного розвитку. Для того, щоб максимально пришвидшити і підвищити ефективність впровадження інноваційних перетворень доцільно орієнтуватися на досвід розвинутих країн світу – США, ФРН, Японії, Китаю. Сьогодні світовий ринок високих технологій складає приблизно 2 трильйона доларів, з яких доля США – 39%, Японії – 30%, Німеччини – 16%. Результатом інноваційної діяльності є інтелектуальний продукт, без якого неможливо створювати конкурентноздатну продукцію. Найважливішою економічною метою передових компаній є підтримання здатності до інноваційного розвитку та ефективного використання найновітніших технологій.

На світовому ринку наукомісткої продукції чітко простежується тенденція посилення конкуренції. У зв'язку із цим, дедалі більша частка витрат підприємств переноситься зі сфери промислового виробництва до сфери досліджень і розробок нових технологій і виробів. Водночас, зростає значення правового захисту об'єктів інтелектуальної власності для забезпечення світогосподарських ринкових позицій. Інновації сьогодні – найбільш ефективний засіб технологічного розвитку підприємств, забезпечення сильних ринкових позицій, які ґрунтуються на суттєвих конкурентних перевагах, що дає змогу вийти зі стану економічної депресії.

Напрями активізації інноваційної діяльності в Україні:

1. Фінансової підтримки виконання інноваційних проектів:

· повного безвідсоткового кредитування (на умовах інфляційної індексації) пріоритетних інноваційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів місцевих бюджетів;

· часткового (до 50 %) безвідсоткового кредитування (на умовах інфляційної індексації) інноваційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів місцевих бюджетів за умови залучення до фінансування проекту решти необхідних коштів виконавця проекту і (або) інших суб’єктів інноваційної діяльності;

· повної чи часткової компенсації (за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів місцевих бюджетів) відсотків, сплачуваних суб’єктами інноваційної діяльності комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам за кредитування інноваційних проектів;

· надання державних гарантій комерційним банкам, що здійснюють кредитування пріоритетних інноваційних проектів;

2. Стимулювання комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ, що кредитують виконання інноваційних проектів;

3. Встановлення пільгового оподаткування суб’єктів інноваційної діяльності- українським законодавством визначено лише одну пільгу для інноваційної діяльності – оподаткування в розмірі 50% від чинної ставки прибутку від реалізації інновацій інноваційними центрами, занесеними до державного реєстру. Тобто всі підприємства фактично позбавлені пільг в інноваційній діяльності, якщо вони не зазначені інноваційними центрами, що припиняє їх наукові та проектно-конструкторські роботи, освоєння і впровадження нових технологій та виробництво нової продукції.

4. Надання гарантій незмінності економічних умов інвестування для іноземних інвесторів незалежно від зміни політичної ситуації у регіоні;

5. Створення додаткових стимулів для залучення інвестицій у пріоритетні галузі економіки регіону;

6. Захисту прав та інтересів суб’єктів інноваційної діяльності;

7. Формування інфраструктурної мережі забезпечення інвестиційної діяльності: фінансових установ, консалтингових організацій;







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.