 |
|
З’ясувати функції ремарок у драматичному творі.
Характеристика ліричного суб’єкта в ліричному творі.
Оксана Забужко -українська поетеса, письменниця, літературознавець, публіцист.
Мій дім Вас не любив.
Ні, він не бив чашок,
Що Ви стискали в пальцях, мов навіки,
І не дзвенів шибками, коли, шок
Од Ваших слів долаючи, повіки
Здригалися - мої, не чхав дверцями шаф,
Не підкладав Вам на підніжку килим, -
Мій дім був жінкою, як я й моя душа, -
А значить, знав, що треба бути милим.
І все-таки мій дім Вас не любив!
Я остаточно взнала це по тому,
Як Вам всміхнулась, осміхом слабим, -
І враз відчула, що не маю дому.
Вірш присвячено непростим відносинам жінки і чоловіка. У ньому розповідається про ображену жінку, яка вирішила розлучитися зі своїм коханим, але коли він пішов – зрозуміла, що без нього їй нічого не потрібно.
Ліричним суб’єктом є сама героїня (ліричний герой), суб’єкт в собі, суб’єкт для себе. Він виражається І особою однини і предметом переживань має власні почуття.
Героїня вірша сильна і горда жінка, вона не ридає і не виявляє своїх емоцій занадто бурхливо, її напружені почуття можна зрозуміти тільки по слабкій усмішці. Жінка розчарована поведінкою свого коханого, хоча такі риси, як свободолюбство і гордість не дозволяють їй принижуватися, просити про повернення і бути рабою власних емоцій. На відміну від «ахматівської» героїні.
Потрібно відмітити і іншого ліричного суб’єкта - обранця героїні. Він виступає героєм рольової лірики. Йому властиве називання не за ім’ям, а просте, звичайне звертання на «Ви». І свідчить проте, що для героїні він став чужою людиною. Цей чоловік володіє не менш гордим і самодостатнім характером і не поважає її свободу, простір. Через це закінчує стосунки тим, що холодно іде з її життя.
Суть усього вірша полягає у тому, що двоє людей з непростим характером не можуть бути разом, їм заважають власні принципи і т.д. Вони водночас близькі, але по різні сторони прірви. Їх сум’яття передається у вірші діями, але незважаючи на це, читач може відтворити у своїй уяві повну картину.
З’ясувати функції ремарок у драматичному творі.
Олександр Ірванець – український письменник, перекладач, автор багатьох п’єс. «Електрична на Великдень» є однією з найвідоміших.
У ній автор використовує такі ремарки:
Вираження інтенції:
«Нерясно світять привокзальні ліхтарі. Кілька постатей пасажирів з речами. Між пасажирів перебігає якесь пожвавлення, порух – вони беруться за клумаки і чемодани. Крізь пасажирську юрбу кудись у протилежний бік, до вокзалу протискається постать прапорщика внутрішніх військ у плащику й кашкеті, потираючи долонями замерзлі вуха.», «Під цей механічний рипучий ГОЛОС частина пасажирів починає рухатися швидше, майже бігцем: хтось по воду, хтось до туалету чи іще в якійсь потребі. Їм назустріч, у вагон сунуть пасажири, що всідають у Шепетівці. Зчиняється навіть невелика штовханина.», «Навпроти них у вагоні, біля протилежного вікна розташувався ображений на них ЧОЛОВІК 3 СУМКОЮ, біля нього, на сусідній лаві спить, повернувшись до спинки обличчям, іще один пасажир.», «Двері до вагона розчахуються і в них з`являються дві циганки невизначеного віку (років між 16 і 60). Одна з них тримає на руках сплячу дитину, ще двоє дітей років так 4-6 плутаються в них під ногами.»
Вплив на режисера, актора, глядача :
«Якісь четверо постатей піднімаються по східцях у вагон. У напівтемряві можна розгледіти їхні не дуже приязні обличчя, мішкуватий, куфайкоподібний одяг, на двох з них, здається, навіть – ватяні штани. Різко шарпнувши двері до вагона, вони ввалюються досередини і всідаються на одну з лав неподалік дверей, не зауваживши на ній сумки, що стоїть під вікном.» , «Поїзд шарпається і торгається з місця, спершу повільно, з гудінням, потроху набирає швидкості. Пропливли за вікном вогні Шепетівки.», «Толян, спираючись на плечі своїх корифанів, трохи вже похитуючись, вибирається на середину вагона, у прохід. Електричка набирає ходу, тож щоб його не занесло силою прискорення, Толян хапається за спинки сидінь.», «Штир несподівано дає Мультикові дзвінкого, з виляском потиличника, аж у того шапка злітає», «Різко відпускає Мультика, аж той заточився», «Толян тихенько заводить руку за спину жінці, вже майже обнімає її. Другу руку підносить до грудей, аж тут спляча жінка прокидається, сахається, відштовхує Толяна від себе.».
Вказівка на час і місце дії:
«Ніч з суботи на неділю, весна 199* року. Платформа Шепетівського вокзалу.»
Вказівка на дії героїв, їх поведінку, психологічний стан:
«Чоловік з цигаркою затягується востаннє і вистрелює бичком за двері вагона», «За цими словами видобуває з сумки пляшку зеленого скла, заткану шматком скрученої газети.», «Вся четвірка, зайнявши обидві лави, зараз пускає по колу свою зелену пляшку, відкоркувавши її попередньо. При цьому обходяться без жодної закусі, занюхуючи пійло лише засмальцьованими рукавами.», «На протилежній лаві за всім, що діється, понуро спостерігає Штир з компанією»,
Вказівка на невербальну комунікацію:
«Всі четверо перезираються.», « Штир зустрічається поглядом із сердитим і ображеним Толяном.», « Встав, підійшов було до Чоловіка з сумкою, подивились один на одного недобре так, незичливо.», «Розчаровано перезирається з товаришами», «Циган і Толян одностайно зиркають туди, досередини і радісно перезираються.», «Вказує очима за вікно».
Вказівка на модуляцію голосу дійової особи:
«ШТИР (неголосно)», «Циган хрипко видушує з себе запитання», «МУЛ ЬТИК (зі сміхом)», «ШТИР (понуро)», «В її голосі майже немає страху, більше здивування і виразннй “діяспорний” акцент.», «АНДРІЙ (зніяковіло, зі страхом)», «Відвернувшись до вікна, тихо, ліричним тоном».
Вказівка на адресата репліки чи на репліки в бік:
«Звідкись зверху, з темного неба лунає об`ява», «Чоловік, який палить у тамбурі, відхиляє половинку дверей і гукає новоприбулим».
Опис образів:
«Ще трохи яскравості додалося в освітленні. Тепер можна добре роздивитися усіх, хто їде в нашому вагоні. Передусім це четвірка новоприбулих неприємних типів. Найбільший і понурий — це ШТИР, начебто їхній ватаг. Приземкуватий, головатий МУЛЬТИК вже нам відомий. Ще двоє — це ТОЛЯН, молодший і навіть ніби привабливий чоловік з м`якими рисами обличчя, та ЦИГАН — чорнявий, років під сорок, зі зморшкуватим видубленим лицем.» , «Під його лавою лежить гармошка, тож назвемо його ГАРМОНІСТОМ. Далі, за ними сидить і щось читає АНДРІЙ – молодий чоловік років 23-25. », Зауважують неподалік на лавах двох жінок — одну старшу, яка спить лежачи, друга, молода і ефектна, куняє сидячи.».