 |
|
Генеалогія списків літопису, їх класифікація та характеристика.
Археографічна діяльність М.М. Бантиш – Каменського.
Бантиш – Каменський М.М (1737-1814) виходець з молдавських дворян, закінчив Московський університет. 52 роки служив в архіві колегії іноземних справ. Його заслуга в тому, що він систематизував і описав документи дипломатичної історії Росії з Китаєм, Польщею, Туреччиною, Грузією. Врятував багато цінних документів при пожежі в Москві у 1812р.Брав участь у публікації праць Голікова і Новікова. Публікував праці Татіщева. Основна праця – «Обзор внешних сношений России» Т 1-4. (1894-1902).
Вибір основного тексту документа для публікації.
В археографів немає єдиної думки, щодо того який текст вважати найкращим. Найкращий текст це той, в якому найменше пропусків, помилок який найменше зіпсований. Однак це може бути ілюзія, оскільки цей список міг виникнути в 17 а не в 14 столітті. Тоді текстолог бере найдавніший список тексту. Текстолог або археограф бере той список, ту копію в якій найбільше рис, що знаходяться в інших списках.
Види публікації документів, їх характеристика.
Існує чотири форми публікації:
· Тематичні – це публікації документів на якусь одну тему (Рабочие движение в России в 19вв.);
· Видові – залежно від виду (літописи, бумаги). (Письма и бумаги императора Петра великого, Духовные и договорные грамоты удельных князей, Полное собрание Руских Летопісей);
· Пофондові – ( архівний фонд це комплекс документів, які виникли в процесі діяльності, організацій, установ, підприємств, учбових закладів.)
· Публікації окремих документів – конституції, листи – тобто публікація якогось окремого документу, «Соборное уложение», «Правда Русская»,Літопис Величка.
Виявлення і відбір документів для публікації.
Безпосередньою роботою над документами є їх виявлення. При виявленні документів дослідник намагається виявити максимальну к-ть документів з теми на яку готує публікацію. Неповне виявлення документів може призвести до неприємних наслідків.
Практично кожен архів має путівник по архіву. В путівнику дається аналіз всіх фондів, які є в архіві. Дається характеристика всіх фондів, які є в архіві. Дається х-ка всіх фондів даного архіву. Якщо немає путівника то повинні бути тематичні каталоги. В архіві замовляється опис того фонду який цікавить дослідника, з опису замовляємо конкретну справу. Прочитання і правильне розуміння тексту документа називається, встановленням тексту. Знімається копія (копії є – рукописні, фотокопії, ксерокопії). Далі опрацьовуються дані. Є 2 обставини які вливають на цінність документа :степінь достовірності даних у документі, чим менше таких документів ,тим вони цінніші.
Генеалогія списків літопису, їх класифікація та характеристика.
Початковий (головний) літопис – оригінал це те що написано автором. Автор може бути: учасник,очевидець,сучасник – від цього залежить наскільки правдиво пише автор. Список (копія) – це синоніми,але для стародавніх документів вживається список,а копія це з 18 ст.. Літописний звід – це літопис складаний на основі попередніх літописів.Вторинний звід –це є звід зводів.Ізвод – це список з оригіналу в якому наявні незначні зміни, які мають чисто механічний х-р. Редакція – список (копія) з оригіналу, в якому існують суттєві ,свідомі зміни.
Зміни є стилістичні та ідейні.
Стилістичні – коли копія або ширша або вужча, тобто скорочення або розширення списку самим описувачем.
Ідейна зміна – тоді коли свідомо, подіям надається іншого значення.
Наприклад: новгородський літопис1187р. і Московський 1471р ,про князя Мстислава.