Невідкладна терапія ⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 2
Промивання шлунку, катетеризація підключичної вени, сечового міхура Інсулін короткої дії 0,1 Од на кг маси тіла хворого внутрішньовенно струминно під контролем цукру крові. 2. Гіпотонічний 0,45% розчин натрію хлориду 1500 мл (перша година), друга година – 1 літр, третя година – 1 літр і потім – 500 мл за годину; внутрішньовенно краплинно (150 крапель за хв.). Кокарбоксилаза 100 мг, 5% розчин аскорбінової кислоти 3 мл, 0,06% розчин корглікону 0,5 мл. При колапсі – 0,5 мл 1% розчину мезатону внутрішньовенно. 3. 2% розчин калію хлориду 100 мл/год внутрішньовенно краплинно на фіз. розчині. 4. Гепарин 5000‑10000 Од внутрішньом’язово під контролем часу згортання крові, а при колапсі – внутрішньовенно. 5. При низькому АТ – дексаметазон 8 мг внутрішньовенно струминно. В подальшому при зниженні осмолярності до 300 мосмоль/л – фізіологічний розчин натрію хлориду 0,9% 500 мл/год. Кількість рідини, яка вводиться за добу, до 8‑10 л. Короткий інсулін вводиться в/в краплинно в дозі 0,1 Од/кг маси тіла в годину, контроль глікемії щогодинно. Зниження рівня глікемії не більше 3‑5 ммоль/л за годину. При глікемії в крові до 15‑16 ммоль/л доза інсуліну зменшується (0,05 Од/кг маси тіла в год) в/в та при наявності гіперосмолярності призначається гіпотонічний (2,5%) розчин глюкози в/венно в співвідношенні до фізіологічного розчину натрію хлориду 1:1. При зниженні глікемії до 10‑11 ммоль/л переходять на підшкірне введення інсуліну короткої дії по 4‑6 Од п/шк кожні 2‑3 години під контролем цукру крові кожні 2‑3 години. З метою боротьби з гіперкоагуляцією і для профілактіки тромбозів внутрішньовенно краплинно, а потім – підшкірно гепарин по 5000 Од 4 рази на добу (контроль часу згортання крові). Проводиться постійний контроль як глікемії, так і рівня електролітів, стану діурезу. Для боротьби з гіпоксією мозку 50 мл 1% розчину глютамінової кислоти в/венно краплинно. Еталон відповіді Задача №6 Діагноз: Хвороба Аддісона, важкий перебіг. Аддісонічна криза. Враховуючи загальну слабкість, ортостатичний колапс, гіперпігментацію, відсутність ефекту від лікуванні у невропатолога, гастроентеролога. Невідкладна терапія: 1. Налагоджуємо крапельницю: Sol. Natrii chloridi 0,9% - 500 ml, Hydrocortisoni 150-200 mg або Sol. Prednisoloni 3% - 2 ml Sol. Acidi ascorbinici 5% - 50,0 ml Sol. Strophantini 0.05% - 0.5‑1.0 ml (при необхідності) Sol. Cordiamini 50% - 4‑5 ml Sol. Mesatoni 1% - 2‑3 ml 2. Hydrocortisoni 75-100 mg в/м або Sol. Prednisoloni 30 мг в/м кожні 6 годин. 3. Sol. Desoxycorticosteroni acetatis oleosae 0.5% - 1 ml в/м кожні 6-8 годин. 4. Sol. Glucosae 10% 500 мл внутрішньовенно краплинно. 5. При блювоті: Sol. Natrii chloridi 10% 10-20 мл внутрішньовенно струминно. 6. Серцево-судинні засоби: кордіамін, строфантін, мезатон, норадреналін – при колапсі повторюємо. 7. Кисневі інгаляції. 8. Антибіотики. Якщо стан хворого покращується, вливання розчинів припиняємо, дози гормонів зменшуємо до 25-50 мг на добу в/м, ДОКСА – до 5 мг на добу в/м. Еталон відповіді Задача №7 Діагноз: Стан після тиреоїдектомії. Післяопераційна тиреотоксична криза середнього ступеня важкості. Враховуючи зв’язок даного стану зі струмектомією з приводу дифузного токсичного зобу, наявність у хворої збудженості, слабкості, дифузної пітливості, тремору рук, різкого підвищення температури тіла, тахікардії, зниження АТ, дані гормонального (підвищений рівень тиреоїдних гормонів) обстеження та дані ЕКГ можна поставити діагноз: Післяопераційна тиреотоксична криза середнього ступеня важкості. Невідкладна допомога: 1. Оксигенація тканин – інгаляція кисню. 2. Ліквідація збудження з метою зняти напругу хворого: В м’язи: 1 мл 2% розчину промедолу, або 2 мл 2% розчину седуксену, або дроперидол (1-2 мл 0,25% розчину). 3. Антитиреоідна терапія. Перорально або ректально: мерказоліл 60 мг, а далі – по 30 мг кожні 4 години (до 150‑180 мг за добу) в 100‑150 мл 5% розчину глюкози. 4. Пригнічення секреції тиреоїдних гормонів: перорально або ректально через 1‑2 години після дачі мерказолілу – 1% розчин Люголя 30-50 крапель на молоці 1 раз на день. 5. Відновлення функції наднирників та пониження периферичного ефекту тиреоїдних гормонів: в/в краплинно на ізотонічному розчині натрію хлориду ‑гідрокортизон-гемісукцинат 75‑100 мг кожні 8 годин (300-400 мг на добу) або преднізолон 60-90 мг, 50 мл 5% розчин аскорбінової кислоти; при падінні АТ в/м 0,5% ДОКСА по 1-2 мл 1-2 рази на добу 6. Нормалізацію частоти пульсу та гальмування перетворення тироксину в крові в трийодтиронін (периферичний антитиреоїдний ефект) призначають β‑блокатори. Обзідан в/в краплинно 1 мл 0,1% розчину на фізіологічному розчині натрію хлориду, або 20-40 мг через 4-6 годин перорально анаприлін. 7. Зниження гіпертермії: обгортання вологими простирадлами та обгортання хворої міхурами з льодом на рефлексогенні зони. В/м 2-4 мл 50% розчину анальгіну. 8. Регідратаційна, дезінтоксикаційна терапія: в/в краплинно або ректально 5% розчин глюкози 500 мл або реополіглюкіну 400 мл. Об’єм рідини за годину сумарно 1 л, загальна кількість рідини на добу – 2-3 л. 9. Нейтралізація впливу надлишку кінінів в крові: в/в краплинно на фізіологічному розчині натрію хлориду контрикал 40000 Од. 10. Профілактика загострення хронічної інфекції: антибіотики (за необхідністю).
Еталон відповіді Задача №8 Діагноз: Післяопераційний гіпопаратиреоз, стадія декомпенсації. Гіпокальціємічна криза. Післяопераційний гіпотиреоз середньої ступені важкості, в стадії медикаментозної компенсації. Діагноз післяопераційного гіпопаратиреозу встановлено із врахуванням даних анамнезу (операція тотальної тиреоїдектомії), на основі клінічних ознак підвищеної нервово-м’язової збудливості з приступами тонічних судом, позитивних симптомів Хвостека та Труссо, за наявності гіпокальціємії. Гіпопаратиреоїдна криза може розвиватись при рівні кальцію в сироватці менше 1,9 ммоль/л; а у хворої – 1,3 ммоль/л. Невідкладна терапія: 1. 10% розчин кальцію хлориду 20 мл внутрішньовенно струминно. 2. При наявності: паратгормон 40‑100 Од (2‑5 мл) внутрішньом’язево або підшкірно. 3. Дигідротахістерон (тахістин) 2 мл 0,1% розчину усередину кожні 6 годин. 4. Но-шпа 2 мл 2% розчину підшкірно, магнію сульфат 10 мл 25% розчину внутрішньовенно. 5. Хлорид кальцію 10% розчин по 1‑2 столовій ложці усередину кожні 6 годин. У міжприступному періоді призначаються препарати кальцію усередину (хлорид, глюконат та інші) з вітаміном Д3 та інші. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|