 |
|
Конституційно зумовлена форма затримки психічного розвитку.
Це поняття вживається відносно дітей зі слабо вираженою органічною недостатністю Центрально-нервової системи . В дітей даної категорії не спостерігаються специфічні порушення слуху, опорно-рухового апарату, зору, важких порушень мовлення, вони не є розумово відсталими.
Значна частина дітей із затримкою психічного розвитку, отримавши своєчасну корекційну допомогу, засвоює програмовий матеріал і «вирівнюється» по закінченні початкової школи. водночас, чимало учнів і в наступні роки шкільного навчання потребують особливих умов організації педагогічного процесу через значні труднощі у засвоєння навчального матеріалу.
Бажає хтось сказати ,що таке затримка психічного розвитку
Затримка психічного розвитку (ЗПР) - синдром тимчасового відставання розвитку психіки в цілому або окремих її функцій, уповільнення темпу реалізації потенційних можливостей організму, часто виявляється при вступі до школи і виражається у недостатності загального запасу знань,обмеженості уявлень, незрілості мислення, малої інтелектуальної цілеспрямованості.
Всебічне вивчення цієї категорії дітей показало, що в основі відхилень їхнього розвитку лежить деяка неповноцінність функціонування центральної нервової системи. Залежно від причини виникнення та їх поєднання розділяють кілька форм затримки психічного розвитку. Кожна з них потребує різної тактики навчання і виховання. Одні форми затримки психічного розвитку дають змогу навчати дитину у масовій школі, надаючи їй необхідну індивідуальну допомогу. В інших - успішне навчання дитини може забезпечити спеціальна школа чи клас при загальноосвітній школі або індивідуальна форма навчання. Розрізняють такі форми затримки психічного розвитку дітей: Давайте їх перезвемо :
Конституційно зумовлена форма затримки психічного розвитку.
Вона зумовлена уповільненістю і нерівномірністю дозрівання різних
систем дитячого організму. Дитина не хвора, але вона і фізично, і психічно
розвивається повільніше, ніж інші діти, особливо ж відстає емоційно-вольова сфера.
Здебільшого затримка психічного розвитку цієї форми не буває дуже глибокою, дитину не можна вважати хворою і при належному індивідуальному підході з боку вчителя вона вирівнюється в умовах загальноосвітньої школи. Звичайно, є всі підстави починати навчання таких дітей на рік пізніше.
2.Соматично зумовлена затримка психічного розвитку, тобто така, що зумовлюється тілесним захворюванням (різні хронічні інфекції, алергічні стани, пороки серця тощо). 3.Центральна нервова система дитинине уражається прямо хворобою, але потерпає від виснаження дитячого організму в цілому. Хвороба знижує психічний тонус дитини, робить її млявою, несприятливою до різноманітних вражень, а гіперопіка батьків призводить до формування пасивності, безініціативності, егоїзму, відгороджує дитину від життя.
4.Психічно-зумовлена затримка психічного розвитку виникає внаслідок дефіциту спілкування в ранньому дитинстві, відсутності материнської турботи, любові.
5.Церебрально-органічна форма затримки психічного розвитку. Це
найпоширеніша і найтяжча форма, яка пов'язана з ураженням головного мозку.
(Доповнення 1 )Сучасними дослідженнями встановлено, що в дітей із затримкою
психічного розвитку найслабшим місцем є недорозвиненість чуттєвого пізнання довкілля, збідненість усіх знань, уявлень, вражень, які здобуваються від безпосереднього знайомства з предметами. Так, вони часто не знають назв, погано розрізняють кольори і відтінки, геометричні фігури. Наприклад, їм важко поділити на дві частини кілька кольорових кружечків і квадратиків так, щоб у кожній групі були фігури, чимось подібні між собою. Дуже важко дітям оцінити взаємне розташування предметів на площині, уявно поділити їх на окремі частини, порівняти "на око" за величиною.
(Доповнення 2)Прийшовши до школи, ці діти не усвідомлюють свого нового статусу учнів, а отже, і своїх обов'язків. Новий портфель та інше приладдя вони сприймають радісно, як нові іграшки, і бавляться ними, не слухаючи учителя. Все що відбувається в класі, їм нецікаво, бо незрозуміло. Щоб збагнути зміст завдання і почати його виконувати, цим дітям потрібне окреме пояснення вчителя. Така дитина випадає із загального темпу роботи на уроці. Це і викликає розгубленість, нездатність відповідати на звертання учителя.
В умовах загальноосвітньої школи діти із затримкою психічного розвитку так і не встигають навчитися читати, деякі можуть тільки поєднувати букви у склади, тим часом як однокласники вже добре читають.
(Доповнення 3)Процес запам'ятовування букв у цих дітей складний і тривалий: вони часто плутають їх, погано розрізняють схожі за написанням.
Важко навчитися цим дітям і писати: ручка в їхніх руках неслухняна, букви виходять зовсім на себе не схожими. Такому учневі важко орієнтуватися на сторінках зошита, дотримуватися лінійок, потрібної відстані між буквами та словами; він часто не розуміє, що означає "вгорі", "внизу". Поступово така дитина навчається списувати з дошки, але письмо під диктовку їй так і не вдається.