Призначена для захисту на кафедрі видавничої справи і редагування, а також для реального втілення у видавничу практику.Стр 1 из 2Следующая ⇒
Кафедра видавничої справи і редагування
Атестаційно-випускна робота Видавничий проект підготовки до перевидання навчального посібника (Томан І. Мистецтво говорити: Пер. З чес. – 2-е вид. – К.: Політвидав України, 1989. – 293 с., іл.)
Львів 2012
Підготовлено проект перевидання «Мистецтво говорити». Досліджено наявність літератури аналогічної тематики на книжковому ринку України. Проаналізовано актуальність теми та доцільність перевидання. Подано характеристику фактичного матеріалу, елементів науково-довідкового апарату, ілюстрацій та пропозиції щодо їхнього удосконалення. Запропоновано художньо-технічне оформлення перевидання. Призначена для захисту на кафедрі видавничої справи і редагування, а також для реального втілення у видавничу практику.
Зміст
Вступ……………………………………………………………….……4 1. Тематико-типологічний аналіз видання……………………..………... 7 2. Аналіз інформаційної ситуації………………………………………. 3. Редакторський аналіз основних елементів оригіналу для перевидання………………………………………………………………... 3.1. Композиція. Рубрикація …………...………........................................ 3.2. Фактичний матеріал……………………………………………...…… 3.3. Науково-довідковий апарат………………………………………….. 3.4. Мова і стиль…………………………………………………….……... 3.5. Художньо-технічне оформлення перевидання…………………….. Висновки…………………………………………………….… ….……. Список використаної літератури…………….…...……….. ……... Додатки
Сучасна епоха України визначається поглибленим інтересом до ораторського мистецтва. Перш за все політичне красномовство з початку створення незалежної держави у 90-х роках - неяскравий приклад становлення української самосвідомості. Красномовство повертається до національних традицій. Ораторське мистецтво має свої закономірності. Це мистецтво - явище історичне. Кожна епоха закликає до трибуни свого оратора. Ось чому важко буває відповісти на запитання: "Хто був найкращим оратором?" Кожна епоха створила свій образ, позначила свій відбиток на образі оратора. Чи означає це, що немає чому вчитися у Демосфена чи Сократа? Звичайно, не означає. Читаючи промови ораторів давнини, переконуємося, що зміст їх застарів, але прийоми, якими вони користувалися, здебільшого збереглися й мають силу і в наші дні. Такі ораторські і стилістичні засоби, як риторичне запитання, риторичні оклики чи звертання, метафори, іронія тощо знаходять широке застосування у виступах сучасних ораторів. Ораторське мистецтво є не тільки явищем історичним, але й явищем національним. У кожного народу, у будь-якої нації є свої особливості в галузі ораторського мистецтва. Скажімо, жестикуляція. Мексиканець робить, за підрахунками вчених, 180 жестів за годину, француз - 120, італієць - 80, а фін - всього один жест. Або якщо оратор затягує виступ, то чоловіки в італійській аудиторії починають вдивлятися у вічі лектору і погладжувати рукою щоку. У вітчизняній аудиторії цей жест залишається без уваги, а італійський оратор швидко закінчить свій виступ, тому що такий жест означає: "Ти говориш занадто довго, і за час твого виступу у мене вже виросла борода". Серед закономірностей, які визначають ораторське мистецтво, існує й така: ораторське мистецтво - явище особистісне. Тут дуже важливо, хто зійшов на кафедру, хто почав говорити. Можуть заперечити,що будь-яке мистецтво є особистісним, але ораторське, як і акторське, музично-виконав-ське, не існує окремо під людини, її свідомості. Зовсім не одне й те ж слухати живу мову або читати стенограму. Звичайно, це не означає, що зовсім не слід читати виступів ораторів минулого, що збереглися для нащадків тільки у записах; ми повинні і будемо по них вивчати основи ораторського мистецтва, тільки треба зробити відповідні висновки для себе. Тому вважати книгу, видану вперше у 1981 році, застарілою не правильно. Канони ораторського мистецтва сталі, змінюється лише досвід людства у цій великій і важкій справі , який поповнюється з роками. Ораторське мистецтво минулого - школа сучасних ораторів. Знання законів красномовства - обов'язкова ланка у системі навчання ораторському мистецтву. Формування необхідних особистісних якостей - неодмінна умова засвоєння ораторської майстерності. Серед цих якостей чільне місце займає ідейна переконаність оратора, твердість його принципових позицій. Щоб стати гарним оратором, необхідно докласти чимало розумових, емоційних, духовних зусиль, а щоб не боятись змарнувати їх, слід постійно вдосконалювати своє вміння. Тому, для того, щоб озброїти майбутнього красномовця необхідними знаннями, потрібно забезпечити його належною джерельною базою, тобто якісними і вкрай потрібними для вивчення використання слова при виконанні службових обов’язків та у спілкуванні виданнями. Пропонована нами до перевидання праця покликана допомогти оволодіти технікою розмови з колегами, друзями, близькими, громадою. Метою нашої роботи є підготовка до перевидання “Мистецтва говорити” з попереднім доопрацюванням, переробкою (осучасненням) та внесенням необхідних змін. Дуже важливо обґрунтувати актуальність теми твору та доцільність його перевидання, охарактеризувати шляхи й методи розробки теми (визначення типологічних характеристик посібника, добір потрібної інформації, її уніфікація та принципи подання) та запропонувати шляхи вдосконалення художньо-технічного оформлення видання. Перш ніж перевидавати будь-яку книгу, потрібно знати, чи буде вона мати попит на книжковому ринку, чи буде вона конкурентоспроможною і економічно ефективною. Тому першим важливим завданням атестаційно-випускної роботи – визначити актуальність теми видання та доцільність перевидання. У атестаційно-випускній роботі ми прагнемо дослідити сучасний стан ринку навчальної літератури на аналогічну тематику, розповісти про переваги та недоліки “Мистецтва говорити”, охарактеризувати фактичний матеріал, науково-довідковий апарат, наявні у ньому ілюстрації, оцінити художньо-технічне оформлення видання та запропонувати проектні пропозиції щодо його вдосконалення. Об’єктом дослідження є науково-популярне видання (далі НПВ) І. Томана «Мистецтво говорити». Під час написання атестаційно-випускної роботи використані, зокрема, довідкові та навчальні видання з видавничої справи та редагування: А.Е. Мильчин [2, 8], Н.М. Сикорский [5], С.Ф. Добкін [7], Наукові записки УАД, а також “Нові видання України. Вісник книжкової палати України”[3]. Атестаційно-випускна робота складається зі вступу, трьох розділів (“Тематико-типологічний аналіз видання”, “Аналіз інформаційної ситуації”, “Редакторський аналіз основних елементів оригіналу для перевидання”, який у свою чергу поділяється на підрозділи: «Композиція. Рубрикація», «Апарат видання», «Мова і стиль видання», «Фактичний матеріал» та «Художньо-технічне оформлення перевидання»), висновків, списку використаної літератури та додатків.
©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|