Здавалка
Главная | Обратная связь

Практичні роботи з курсу «Загальна гідрологія з основами океанології»

Аналіз

Рельєф дна Світового океану - поверхня дна океану, розвинута в межах різних типів земної кори: континентального, перехідного та океанічного. Основні структурні елементи цього рельєфу: а) рівнина підводної окраїни материків та великих островів (континентальний шельф); б) материковий схил; в) материкове підніжжя; г) ложе океану із серединно-океанічними і складчасто-бриловими хребтами, океанічними валами, підвищеннями і плато. Рельєф дна визначає значний вплив на процеси, що відбуваються в глибинах вод Світового океану.

 

Особливості будови рельєфу дна Тихого океану:

Тихий океан – унікальний геофізичний об’єкт нашої планети. На дні океану є величезні гірські хребти та рівнини, височини та улоговини. В західній частина дна Тихого океану це - акумулятивно-абразивні тераси прибережних гірських хребтів або продовження прибережних рівнин. Шельф здебільшого згладжений абразивно-акумулятивною діяльністю моря або виносом теригенного матеріалу (Східно-китайське, Жовте моря). Проте в Індонезійському архіпелазі та Австралії вінмає складну будову через розвиток там коралових рифів та інших коралових споруд.

У східній частині океану шельфу практично немає або він дуже вузький. Материковий схил крутий, розчленований каньйонами. Конуси виносу цих каньйонів, зливаючись, утворюють нахилену плоску рівнину материкового підніжжя. Такі ж рівнини простяглись вздовж материкового підніжжя Азії та Австралії.

Глибоководні западини Південно-Китайського та Японського морів мають ланцюг глибоководних жолобів, який супроводжує низку островів і відокремлює перехідну зону від ложа.

Найчіткіше окреслені глибоководні жолоби: Алеутський, Курило-Камчатський, Японський, Маріанський, Філіппінський.

Східна частина океану більш проста, представлена значними за протяжністю глибоководними жолобами: Центральноамериканським, Перуанським, Чилійським, що прилягають до підводних схилів молодих альпійських складчастих споруд прибережної зони Кордильєрів.

Ложе океану перетинається численними підводними гірськими хребтами. Окремі їхні вершини здіймаються над водою, утворюючи ланцюг островів. Найбільшими є широкий Південно-Тихоокеанський серединно-океанічний хребет, який переходить у Східно-Тихоокеанський.

Підводними хребтами і підвищеннями ложе океану поділене на декілька улоговин: Північно-Західну, Північно-Східну, Східно-Маріанську, Центральну, Беллінгсгаузена, Чилійську, Перуанську, Найбільша серед них Північно-Східна. Дно улоговин має складний характер, який характеризується широким розвитком вулканічних гір і горбів, в тому числі плосковершинних, вузьких жолобів – розломів.

Отже, в будові дна західної та східної частини океану є досить істотні відмінності: для східної характерні великі улоговини з рівним або горбистим рельєфом, серединний хребет; відмітною рисою західної та південно-західної частини є чергування підводних хребтів, глибоководних жолобів, окремих гір, невеликих улоговин, численних груп островів.

Особливості будови дна Атлантичного океану:

Атлантичний океан за віком є відносно молодим. Дані про контури його берегів та відкриття Серединноатлантичного хребта дають підстави говорити, що виник він унаслідок розколу давнього материка Гондвани і поступового розходження літосферних плит. На думку учених, дно Атлантичного океану продовжує розростатися. Центральна частина серединно-океанічного хребта Атлантичного океану розсічена глибокою розколиною завширшки в кілька десятків кілометрів, уздовж якої відбувається розходження літосферних плит.Рельєф дна Атлантичного океану порівняно з Тихим не такий складний. За середніми глибинами океан посідає друге місце після Тихого.Однією з характерних особливостей дна Атлантичного океану є добре розвинений шельф, площа якого більше, ніж у Тихому океані. Наявність великих площ прибережного мілководдя з глибинами до 200 м створює сприятливі умови для видобування корисних копалин. Глибини, які перевищують 6 тис. м на відміну від Тихого океану займають в Атлантиці незначні площі. Найбільш глибокі райони океану лежать біля його західних берегів. Глибоководних жолобів теж небагато, найглибші із них — Пуерто-Ріко (8742 м) та Південно-Сандвічевий жолоб (8325 м). Важливим елементом дна Атлантики є великий підводний Серединно-Атлантичний хребет, який простягнувся по середині океану з півночі на південь майже на 17 тис. км. За формою він нагадує латинську літеру S і має ширину понад 1 тис. км. Це порівняно молода гірська споруда. Він майже весь розташований в області з різко вираженою сейсмічною діяльністю. Серединно-Атлантичний хребет поділяється на дві частини — Північноатлантичний і Південно-атлантичний. Хребет проходить майже паралельно до берегів, тому поділяє дно на дві рівні частини — західну та східну, а перпендикулярні підвищення, що відгалужуються від нього, створюють глибоководні улоговини. У західній частині вирізняють Північноамериканську, Бразильську, Аргентинську улоговини, у Східній — Канарську, Ангольську, Капську. Улоговини східної Атлантики менш глибокі, ніж західні. На дні улоговини розсіяні тисячі горбів, підняттів, вулканічних гір.

Особливості будови рельєфу дна Індійського океану:

Материкові окраїни майже скрізь вираженідосить чітко. Австралійський схил на відміну від африканського більший і ускладнений кількома плато — Ексмут, Натураліста, Кюв'є. На Північному сході. знаходиться улоговина Андаманського моря, внутрішня острівна дуга Зондського архіпелагу,паралельний до дуги крутий підводний хребет, що включає Андаманські й Нікобарські острови, та глибоководний Зондський жолоб. В цьому жолобі встановлено максимальну глибину Індійського океану — 7729 м на дні Зондського жолоба.

Серединний хребет — одна з визначних форм рельєфу дна. Важливою особливістю рифтових зон Серединно-Індійського хребта є продовження їх на материках. У західній частині Аденської затоки зона розломів розгалужується на дві частини. Одне відгалуження прямує на північ у вигляді Червономорського рифту, друге повертає на захід, утворюючи систему Східноафриканських розломів.

Серединний хребет поділяє ложе Індійського океану на три сегменти: Африканський, Азійсько-Австралійський та Антарктичний. В кожному з цих сегментів виявлено ряд інших хребтів. Так, посередині Азійсько-Австралійського сегмента над ложем океану здіймається високий Східно-індійський хребет. Донього на півдні прилягає широтний Західноавстралійський хребет.

В Африканському сегменті найвищими є хребти Мадагаскарський та Маскаренський. Крім того, тут виокремлюють плато Агульяс, хребти Чейн, Амірантський та Мозамбіцький.

Ложе океану системою підводних хребтів поділено на великі улоговини. Найважливіші з них — Центральна, Західноавстралійська, Південно-австралійська, Австрало-Антарктична, Мадагаскарська Сомалійська, Аравійська.

 

Особливості будови рельєфу дна Північного Льодовитого океану:

Ложе океану:представлене декількома досить обширними улоговинами, які відокремлені одна від одної підводними океанічними хребтами. Є дані, що улоговини - це місця занурення давніх платформе-нних структур. Так, фундаментом улоговини Нансена, що прилягає до шельфів Баренцевого і Карського морів, вважають палеозойську платформу. Ця улоговина вузька і досить глибока (5449м), дно її - плоска абісальна рівнина. На північ від неї лежить улоговина Амундсена, у межах якої знаходиться Північний полюс. У західній частині цієї улоговини рельєф горбистий, а в центральній і східній - рівнинний. Виділяється обширна Канадська улоговина (Бофорта) - найбільша улоговина ложа Північного Льодовитого океану, для якої характерний дуже складний рельєф, її глибина 385 м. Між хребтами Ломоносова і Менделєєва лежить міжгірська улоговина Макарова. Особливістю всіх улоговин є значна потужність осадових порід. Серединио-океанічні хребти. Північним продовженням Серединно-Атлантичного хребта є хребет Гаккеля, для якого характерна рифтова зона з добре вираженою рифтовою долиною. Рифтова зона перетинається великою кількістю паралельних один одному океанічних розломів. Подекуди зустрічаються окремі вулкани. Хребет Геккеля вузький. Вздовж рифтової зони знаходяться численні епіцентри землетрусів. Підводний хребет Ломоносова завдовжки до 2000 км і завширшки до 200 км. - своєрідна гірська споруда, яка має структурний зв'язок із складчастою системою Верхоянського хребта. Це масивна споруда з крутими схилами, розчленована підводними каньйонами з вирівненою поверхнею гребеня. Гребінь хребта вкритий осадовою товщею потужністю до 300 м. На думку вчених, хребет Ломоносова є, очевидно, палеозойською складчастою спорудою. Проте є думка, що цей хребет є елементом ложа океану. Про це, зокрема, свідчать і геофізичні дані (швидкість хвиль на різних глибинах підтверджує наявність земної кори материкового типу). Хребет Менделєєва тривалий час вважався більш давнім, ніж хребет Ломоносова. Він коротший, має брилову структуру. Однак сучасні дані дають підставу стверджувати, що обидва хребти утворилися в каледонський час, а потім зазнавали омолодження. Поверхневі донні відклади Північного Льодовитого океану в основному теригенні, утворилися головним чином виносами річок. Це пісок та мули. Органогенних відкладів зовсім мало. Під ними знаходяться неорганічні та органічні мули, часто з домішками вапнякового матеріалу. У глибоководних западинах поширені глинисті мули.Донні відклади в Північному Льодовитому океані мають велику потужність (до 2-4 км), що і пояснює значне поширення плоских абісальних рівнин. Якісний склад донних відкладів на значних глибинах невідомий (глибоководне буріння не проводилось). В океані відкрито понад 70 родовищ нафти, найбільші з них знаходяться на шельфі Росії і Канади.

 

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

 

 

Факультет геології, географії, рекреації та туризму

Кафедра фізичної географії та картографії

 

 

Загальна гідрологія з основами океанології

 

Практична робота №11

Рельєф дна Світового океану

 

 

Виконала:

Студентка 1 курсу ФГГРТ

Групи ГЦ-12 К.М.Матвійчук

 

Перевірила:

доцент В.Г. Клименко

 

 

Харків 2015

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

 

 

Факультет геології, географії, рекреації та туризму

Кафедра фізичної географії та картографії

 

Загальна гідрологія з основами океанології

 

 

Практичні роботи з курсу «Загальна гідрологія з основами океанології»

 

 

Виконала:

Студентка 1 курсу ФГГРТ

Групи ГЦ-12 К.М.Матвійчук

 

Перевірила:

доцент В.Г. Клименко

 

 

Харків 2015





©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.