Главная | Обратная связь

Андріївська церква в Києві, побудована 1749—1752 рр.

Передумови формування стилю

Ми приступаємо до вивчення козацько-гетьманського періоду в розвитку української художньої культури. У XVII ст. відбуваються корінні зміни в політичному житті країни, її економіці і культурі: створення Козацької республіки забезпечувало вплив козацького лицарського ідеалу на культуру і мистецтво; розвивалися науки й освіта (заснування Києво-Могилянської академії, колегіумів у Чернігові, Харкові, Переяславі, Вінниці). Оживає торгівля, інтенсивним стає ремісно-цехове виробництво. Відстоюючи свої інтереси, українські міщани об'єднувалися в цехові братства, при яких грунтувалися школи, друкарні. Старійшини братств — купці і ремісники — відали справами будівництва і прикрашання церков, стежили за духовним життям.

Таким чином, в Україні XVII ст. склалися умови для формування нових тенденцій у культурі, зумовлених переходом від релігійного до світського, раціонального світогляду.

Стиль бароко, що поширився у XVII—XVIII ст. по всій Європі, в Україні вилився у форми, багато чим відмінні від європейських.

Постановка проблеми

На українському грунті стиль бароко розвивався втрьох напрямках. Для аналізу споруд пропоную скористатися наступним планом:

• план спорудження;

• композиція фасаду;

• використання скульптурних форм і кольору в оформленні стін.

 

Архітектура бароко

Велику роль у становленні стилю українського бароко відігравав Київ. Під керівництвом митрополита Петра Могили у 30-ті рр. XVIII ст. були оновлені архітектурні перлини Київської Русі: Софійський собор і Києво-Печерська Лавра. На прикладі цих будівель акцентуємо характерні риси українського бароко: пластичні архітектурні форми; використання декоративних деталей, виділених на оштукатурених стінах; застосування куполів цибулинної і грушоподібної форм.

 

Дзвіницю Софійського собору було відновлено після пожежі 1744 р.

Прямокутна в плані, триярусна. У першому ярусі розташовується розкішний портал. Прикрашена ліпними орнаментальними і сюжетними рельєфами, дзвіниця спочатку була пофарбована в бірюзовий колір, а білими залишалися лиштви, карнизи, ліпні візерунки. Виразність фасаду досягається сміливим сполученням криволінійних, трикутних, прямокутних елементів.

У прикрасі стін використані творчо розроблені мотиви, схожі на дерев'яне різьблення. Це додає архітектурі національного забарвлення.

 

Монастир Печорської лаври

Монастир Печорської лаври був заснований у XI ст. і забудовувався протягом дев'яти наступних століть. Назва «печерська» походить від слова «печери», що були знайдені на цій території й у які селилися перші ченці, а Лавра — це почесна назва, що давалася дуже великим і значним монастирям. Архітектурний комплекс монастиря і сьогодні справляє грандіозне враження. У сонячний день відблиски численних куполів і дзвіниць засліплюють очі. Більшість будівель монастиря датується XVII—XVIII ст. і є прекрасним прикладом стилю українського бароко в архітектурі.

Дзвіниця була побудована архітекторами Ф. Васильєвим і Й.-Г. Шеделем. Вона є вертикальним акцентом монастиря. 16-грашшй, будинок вінчає грушоподібний барочний верх із ліхтариком і банею. Спорудження чотириярусне: перший ярус оформлений стрічковим рустом, другий — тосканським ордером, третій — іонічним, четвертий — коринфським. Гра світлотіні зовнішньо облегшує вид дзвіниці і додає їй стрункості.

 

Європейські майстри, що працювали в Україні, глибоко переймалися національним українським стилем і у своїх роботах активно використовували досвід українських майстрів. У Києві збереглися будівлі, зведені за проектами знаменитого італійського архітектора Б. Растреллі. Це Андріївська церква і Маріїнський палац.

Андріївська церква в Києві, побудована 1749—1752 рр.

Андріївську церкву часто називають лебединою піснею видатного майстра архітектури Бартоломео Растреллі. Піднімається вона на одній із круч Старокиївської гори. З її тераси відкривається неповторний вид на древній Поділ, задніпровські далечіні, нові житлові масиви.

Побудовано Андріївську церкву на замовлення імператриці Єлизавети Петрівни. Проект будинку розроблений Б. Растреллі в 1748 р., будівельні роботи ведися в 1749—1754 рр. під керівництвом відомого московського зодчого Івана Мічуріна. У створенні храму брало участь багато фахівців Петербурга, Москви, Києва, тому Андріївська церква — пам'ятник творчої співдружності російських і українських майстрів.

За свою історію церква багаторазово ремонтувалася. Уже в перші роки по закінченні будівництва вона дійшла занепаду, оскільки після смерті Єлизавети Петрівни царський двір перестав цікавитися київськими будівлями. Освячення храму відбулося лише в 1767 р.

У плані це хрестово-купольний храм. Його фасади оформлені пілястрами і колонами коринфського ордера, поставленими на високий цоколь. Білі пілястри, колони, карнизи, їхні позолочені капітелі, картуші й орнаменти виділяються білизною і сяйвом позолоти на тлі бірюзових стін.