 |
|
Види уваги залежно від психічної активності суб’єкта
1.1.Увагаможе бути:зовнішня, внутрішня
Зовнішня увага – вона зумовлена структурою зовнішніх подразників, що впливають на людину, або «структуру зовнішнього поля». Ці подразники визначають напрям, обсяг та стійкість уваги суб’єкта за умови, що подразник відрізняється від інших за силою, інтенсивність дії.
Внутрішня увага суб’єктивно пов’язана зі структурною організацією його діяльності. Увага індивіда може бути прикутою до потреб, що діють як мотиви, до мотивів, якщо вони усвідомлюють, якщо індивід намагається виробити мету, спланувати її виконання, прийняти рішення, тощо. Під час діяльності увага може переноситись на уявлення пам’яті, думку, почуття, які індивід переважає, виявляючи певне ставлення до своєї діяльності.
У діяльності, природно, зовнішня і внутрішня увага чергуються. Вони гальмують одна-одну.
1.2. За формою організації вирізняють колективну, групову та індивідуальну увагу
Колективна увага означає зосередження уваги певної групи індивідів на одному об’єкті.
Групова увага полягає в зосередженні уваги групи в умовах роботи в колективі.
Індивідуальна увага полягає у зосередженні суб’єкта та своєму завданні.
1.3. За характером цільового спрямування та за рівнем вольових зусиль вирізняють мимовільну, довільну та післядовільну увагу.
А)Мимовільна увага виникає незалежно від наміру та мети людини. Російський психолог Є.М.Соколов виявив і дослідив механізм формування такої уваги. На думку вченого, у центральній нервовій системі утворена «нервова модель» стимулу або ситуації. Раптова зміна характеристик подразника призводить до виникнення невідповідності між інформацію, що надходить, та уявлення. Це зумовлює орієнтувальний рефлекс та на його основі – мимовільну увагу.
Факторами, що зумовлюють мимовільну увагу, є також новизна, незвичність та контрастність подразника. Так, мимовільну увагу викличе у школярів поява серед них нового учня, нові види наочності на уроці.
Викликає увагу рухливість об’єкта, а також початок та припинення дії подразника.
Крім зовнішніх причин, мимовільну увагу зумовлюють і внутрішні стимули. Так, увага пов’язана з загальним станом людини, з її настроєм, переживаннями, потребами, інтересами. Особливо дійовий чинник активізації мимовільної уваги становить пізнавальна потреба, елементарними формами якого є зацікавленість, допитливість. Чим сильніша пізнавальна потреба, тим частіше зміни у стимулі (ситуації) викликатимуть мимовільну увагу.
Б) Довільна увага полягає у свідомому спрямованому і регульованому зосередженні уваги, зумовлене потребами діяльності. Таку увагу називають активною та вольовою. Психологічні змісти довільної уваги пов'язаний з виробленням мети діяльності та вольовим зусиллям.
Відомий психолог Н.Джеймс писав, що головний подвиг волі полягає у спрямованості свідомості на непривабливий об’єкт. Виникнення такої здатності пов’язане з розвитком і вдосконаленням спеціальних фізіологічних механізмів. Саме лобові ділянки кори великих півкуль програмують і коригують поведінку людини відповідно до тих завдань, які ставлять перед нею життя та діяльність.
Довільну увага будучи цілеспрямованою, виступає як спрямованість людини на кінцевий результат.
За участю уваги відображаються процеси оцінювання, порівнювання на корекції. Особливу роль виконує контрольна функція уваги.
В) Післядовільна увага - основні особливості її полягають у тому, що воля відходить на задній план, а її функції замінює інтерес. Під його впливом збільшується вибірковість уваги. У такому стані після довільна увага схожа на мимовільну, її можна зруйнувати сильнодіючим подразником, що свідчить про підвищення порога орієнтувального рефлексу. Після довільній увазі властива економність, вона є оптимальною для виконання різних видів діяльності. Примусово викликати її не можна: шлях після довільної уваги лежить через захопленість справою.