 |
|
Мимовільна і довільна пам’ять
Пам’ять включається в різні види людської діяльності, в них формується і виявляється, ними і зумовлюються її особливості та форми вияву. Ці особливості закріплюються, передаються генетично, розвиваючись у діяльності людини, являють собою певні властивості особистості й складають окремі види пам’яті. Залежно від того, як процеси пам’яті включаються у структуру діяльності, як вони пов’язані з її цілями та засобами, поділяють на мимовільну та довільну пам’ть.
1.Мимовільна пам’ять полягає в запам’ятовуванні та відтворенні матеріалу без спеціальної мети його запам’ятати або пригадати. Без спеціальних намірів і зусиль ми збагачуємо пам’ять під час нашої діяльності, непомітно для нас самих формується основна частина нашого досвіду. Загальною і необхідною умовою мимовільного запам’ятовування будь-яких об’єктів є взаємодія з ними. Якщо матеріал стосується змісту основної мети діяльності, то він запам’ятовується краще.
Фактори, що впливають на мимовільну пам»ять:
1.Дослідження свідчать, що мимовільне запам'ятовування підпорядковується завданню діяльності. Тобто, якщо досліджувані групують пронумеровані картинки за сюжетом, то запамятовують лише сюжет; якщо за номерами, то запам'ятовують лише цифри. 2.Мимовільне запам'ятовування залежить і від зусиль, яких докладає індивід для досягнення своєї мети.
3. Мимовільне запам'ятовування залежить від активної розумової роботи над текстом.
4. Мимовільне з. залежить від новизни інформації, міри її цікавості.
5. Мимовільне запам'ятовування залежить від незвичності подачі інформації.
6. Авторитетності, значущості людини, яка передає інформацію.
7. Відповідності інформації інтересам людини, її потребам..
2.Довільна пам’ять – це запам’ятовування і відтворення, коли людина ставить перед собою мету запам’ятати, коли виникає потреба в навмисному заучуванні.
Мимовільна і довільна пам’ять притаманні кожній особистості і являють собою послідовні ступені розвитку пам’ять в онтогенетичному плані. Мимовільна пам’ять передує довільній і виступає необхідною умовою її виникнення. Тільки маючи певний досвід у запам’ятовуванні й формуванні пізнавальних дій, людина може плідно розвивати спеціальна мнемічні дії, продуктивну, довільну пам’ять. Однак мимовільна пам’ять і після цього не втрачає свого значення, удосконалюється у взаємодії з довільною і набуває ще більшої ефективності.
Фактори, що впливають на довільну пам»ять:
1.Чітко визначена мета, що орієнтує на запам'ятовування матеріалу певного змісту та обсягу; зв'язку матеріалу, що запам'ятовується, з актуальними потребами, інтересами, почуттями, вольовими зусиллями;
2.Установки на певний термін зберігання;
3. Організація адекватного режиму навчальної діяльності (добір матеріалу з урахуванням віку і раніше засвоєних знань, розподіл матеріалу в часі, уникнення перевтоми).
4.Використання різноманітних способів запам’ятовування, що робить людину свідомим володарем безмежних резервів своєї пам'яті.
Способи довільного запам'ятовування можна поділити на дві групи:
а) засновані на виявленні внутрішніх зв'язків у матеріалі (логічні);
б) засновані на внесенні у матеріал штучних зв'язків (штучні).
Логічні способи:
1. Групування матеріалу за значенням та змістом,
2. Співвіднесення нового з уже відомим,
3. Класифікація, систематизація матеріалу,
4. Пошук асоціацій за схожістю, суміжністю, контрастом.
5. Складання плану.
Складання плану передбачає такі три моменти:
А). розбивка матеріалу на смислові частини, кожна з яких об'єднує за змістом низку думок;
Б). придумування заголовків до кожної з виділених частин або виділення в кожній частині певного опорного пункту, з яким легко асціюється весь зміст цієї частини матеріалу;
В). пов'язування частин матеріалу за їх заголовками чи виділеними опорними пунктами в єдиний ланцюг асоціацій.
Ефективність довільного запам'ятовування залежить також від повторення – неодноразового відтворення матеріалу та заучування– багаторазового повторювання.
Навчальний матеріал, який вимагає багаторазового повторення, може запам'ятовуватись трьома способами: а)-частинами – частковий; б) весь одразу – цілісний; в) і весь, і частинами – комбінований.
Найраціональнішим є комбінований спосіб заучування, а найменш раціональним – частковий. За часткового способу відсутня орієнтація на загальний зміст цілого, тому окремі його частини заучуються ізольовано один від одного. Комбінований спосіб передбачає заучування в такому порядку: спочатку осмислюється, усвідомлюється весь матеріал загалом, у процесі чого в ньому вирізняються окремі частини, потім заучуються окремі частини, особливо найважчі, зрештою матеріал знову повторюється загалом. Таким чином, комбінований спосіб зберігає позитивні риси цілісного способу й мінімізує недоліи часткового.
Активність запам'ятовування підвищується відтворенням, яке виступає у формі переказування самому собі змісту того, що запам'ятовується.
Штучі способи:
Друга група способів довільного запам'ятовування – мнемічні, використовуються в тому разі, коли змістові знання про внутрішню структуру матеріалу відсутні або їх важко виявити. Розглянемо кілька способів цього запам'ятовування.
1. Утворення смислових фраз і початкових бік інформації, що запам'ятовується;
2. Запам'ятовування довгих термінів за допомогою асоціювання зі звучними словами;
3. Ритмізація – переведення інформації у вірші, пісеньки, у рядки, пов'язані певним ритмом чи римою;
4. Віднаходження яскравих, незвичайних образів, картинок, малюнків, які за «методом пов'язування» поєднують з інформацією, яку потрібно запам'ятати.
Залежно від ступеня розуміння матеріалу запам'ятовування буває механічним (формальним) і смисловим (логічним).