 |
|
Загальна характ-ка, проблеми розвитку та тренування пам’яті
1. Загальна характеристика пам’яті
Образи предметів і явищ, що виникають в процесі відчуття, сприймання, а також пов'язані з ними думки, емоції, дії не зникають безслідно, а фіксуються і зберігаються в мозку людини за допомогою пам'яті.
Пам'ять – це психічний процес, який відображає досвід людини шляхом запам'ятовування, зберігання та наступного відтворення.
Пам'ять є необхідною умовою психічного розвитку людини, адже завдяки їй відбувається становлення особистісної ідентичності, усвідомлюється її єдність та цілісність, а людина набуває потрібні для діяльності знання, вміння та навички.
Залежно від змісту матеріалу пам'ять поділяють на рухову, емоційну, образну та словесно-логічну. Залежно від характеру мети діяльності розрізняють мимовільну і довільну пам'ять. Залежно від часу закріплення і зберігання матеріалу пам'ять поділяють на сенсорну, короткочасну і тривалу.
Пам'ять також є складною системою процесів, що здійснюють повний цикл перетворень інформації суб'єктом: запам'ятовування, зберігання, відтворення і забування.
2. Проблеми розвитку пам’яті
Вияви пам’яті простежуються в дитини з народження, про що свідчить можливість вироблення умовних рефлексів. Активний спосіб життя, ходіння, засвоєння мови в ранньому дитинстві розширює можливості пізнавальної діяльності, сприяє розвиткові словесно-логічної пам’яті. Пам’ять набуває більшої стійкості й міцності, тривалішим стає зберігання запам’ятованого. В цей час ще домінує мимовільна пам’ять, однак уже з’являється довільне запам’ятовування.
Важливим етапом розвитку пам’яті є дошкільне дитинство. Воно характеризується інтенсивним розвитком мимовільної пам’яті, чому значною мірою сприяє ігрова діяльність. Розвиток доцільної діяльності й мови поступово призводить до виникнення і початкового формування довільної пам’яті. Це – головне надбання дошкільного віку, що відкриває шлях до навчальної діяльності в школі.
У молодших школярів розвиваються всі види пам’яті. Але особливо формується словесно-логічна пам’ять як умова й результат успіхів у навчанні. На перший план виступає довільна пам’ять, до якої висуваються певні вимоги, але вона в дітей ще достатньо не сформована. Нагальною потребою для них є засвоєння прийомів логічного запам’ятовування.
Подальший розвиток мимовільної і довільної пам’яті відбувається у підлітків у процесі оволодіння більш складною системою знань. Загальне оволодіння певними вміннями сприяє продуктивності логічної пам’яті, особливо абстрактно-логічної й довільної.
Розвиток абстрактно-логічної пам’яті має свою специфіку в старших школярів. Навчальні предмети, які вони вивчають, включають теорію науки.
У період пізньої юності загальний розвиток пам’яті відбувається в тісній взаємодії з мисленням, досягаючи максимальних значень. Першою умовою нових досягнень є подальша інтелектуалізація процесів пам’яті, що сприяє інтенсивнішому розвиткові мислення.
У зрілому віці розвиток пам’яті тісно пов’язаний з професійною діяльністю, спочатку з практичним засвоєнням знань та вмінь, яких потребує виконання обов’язків, а потім фаховим зростанням, творчим розв’язанням виробничих питань, удосконаленням праці тощо.
У похилому віці продуктивність пам’яті дещо знижується. Проте посилення мотивації у виробничій діяльності й наявність значного досвіду компенсують потреби в даних
пам’яті для продуктивної праці.
3. Тренування пам’яті.
Удосконалення пам’яті вимагає постійних тренувань. Регулярна й напружена робота пам’яті стає звичкою, створює умови для формування продуктивної пам’яті. Тренування не повинно бути ізольованим актом, штучним повторенням одного й того самого. Тренуючи пам’ять, кожного разу потрібно виявляти наполегливість, волю та впевненість, постійно домагатись поліпшення результатів запам’ятовування. Не треба надмірно лякати себе невдачами, вдосконаленню пам’яті дуже шкодять перенапруження, негативні емоції, пасивність і лінощі. Завдання крок за кроком повинні збільшуватись, а їх виконання свідчитиме про зростання тренувального ефекту.
Важливою умовою ефективного запам’ятовування є дотримання певних правил:
Запам’ятовувати треба в доброму настрої й на „свіжу голову”, коли ще не настала втома.
Під час запам’ятовування не треба чергувати матеріал, близький за формою і змістом.
Слід оробляти інформацію для запам’ятовування, порівнюючи різні дані, спираючись на асоціації, виділяючи опорні сигнали.