 |
|
Динаміка вікових змін пам’яті.
Розвиток пам’яті має свої особливості в онтогенезі – це простежується на основних вікових етапах:
1.Етап немовляти (до 1 року) :
-у 2 місяці дитина пізнає матір;
- у 6 місяців це (пізнавання) поширюється на різні предмети;
- у 8 місяців з’являється образна пам’ять
2. Етап раннього дитинства (від 1 до 3 років):
-починається розвиток довільної пам’яті, хоча домінує ще мимовільна пам»ять;
-закладаються елементи словесно-логічної пам’яті;
3. Дошкільне дитинство (від 3 до 6-7 років):
- активне включення в ігрову діяльність сприяє інтенсивному подальшому розвитку мимовільної пам’яті, але з розвитком мови починає активно розвиватися довільна пам’ять. Це одне із головних надбань дошкільного віку. Це є умовою підготовки дитини до школи.
4. Молодший шкільний вік (від 6-7 років до 10-17 років):
- інтенсивно формується словесно-логічна пам’ять ( як результат і умова успіхів у навчанні);
5. Підлітковий вік (від 10-11 років до 13-14 років):
- спостерігається перехід від конкретно-логічно до абстрактно-логічної пам’яті;
6. Юнацький вік ( від 15 до 17 років):
-розвиток пам’яті пов’язаний із навчально-професійною діяльністю;
- пам’ять тісно пов’язана з мисленням;
-важливе значення відіграє самостійна робота з книгами та словниками
7. Зрілий вік ( від 22 до 60 років):
-пам’ять пов’язана з професійною діяльністю;
- пам’ять пов’язана з практичним виконанням завдань;
8. Похилий вік (55-60 років – до смерті):
- продуктивність пам’яті дещо знижується, але посилення мотивації до діяльності та наявність значного досвіду компенсує цю проблему
Мислення як асоціації уявлень.
Одним із напрямків дослідження мислення є підхід, розроблений в асоціативній психології, в якому мислення розглядається як асоціації уявлень.
Асоціація – це створення і актуалізація зв»язків між уявленнями («ідеями»– за виразом асоціаністів).
Виділяють 4 види асоціацій:за схожістю;за контрастом;за часовою або просторовою близькістю;за взаємовідношенням (причинністю).
Асоціативний підхід виник в 17-18 ст. і був одним із перших підходів до вивчення психічного життя людини.
Особливості вивчення мислення в асоціативній психології:
1.Оскільки психологія мислення в 17-18 ст ще не виділилась окремо, то асоціативні некеровані зв»язки визнавалися єдино можливим розумовим процесом.
2.Мислення вважалось тільки образним, а його розвиток розглядався, як процес насичення асоціаціями.
3.Мислення розглядалося в контексті репродукування (відтворення ідей).
Сучасні погляди на вивчення мислення як асоціації ідей:
Сучасна психологія не заперечує наявність асоціацій у процесі мислення, але не вважає асоціацію ключем до всієї мислительної активності.
Мислення як дія.
Дослідження мислення як дії було здійснено, насамперед, психологами Вюрцбурскої школи (О.Кюльпе, Н.Ах. та ін.).
Особливості вивчення мислення цими вченими:
1.Вони розглядали мислення як внутрішню дію, акт. Мислення розумілося ними, як акт бачення відношень (всього того, чого немає в мисленні)
2.засоби дослідження зводилися лише до самоспостереження (інтроспекції), оскільки об»єктивні методи дослідження лише почали розвиватися.
3.мислення розумілося як таке, що здійснюється без образів, тобто милення розумілося, як мислення категоріями.
4.мислення вперше розглядалося, як процес розв»язання задачі, у якому виділялося 2 основні компоненти: а) детермінуюча тенденція; б) уявлення про мету. Піж впливом а та б створюється установка, яка надає мисленню цілеспрямованості, впорядкований характер.