 |
|
Предмет та методи психології мислення.
Психологія мислення – це напрямок загальної психології, який вивчає:
1.Зміст та особливості мислення як психічного процесу.
2.Основні види мислення (1.за змістом: наочно-дійове, наочно-образне та абстрактне мислення;
2.за характером задач: практичне і теоретичне мислення; 3.за ступенем новизни й оригінальності: репродуктивне (відтворювальне) і творче (продуктивне) мислення).
3.Вивчає основні мислительні операції (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, класифікація та ін.)
4. Вивчає основні форми мислення (поняття, судження, умовивід)
5. Вивчає особливості розвитку мислення у філогенезі та онгенезі
Проаналізуємо 1-питання додатково, інші – є в окремих питаннях:
1.Мислення – це вища форма психічного відображення. Пізнання світу починається з відчуттів, сприймань та уявлень, але ця картина світу не дає змоги глибоко і всебічно пізнати його. Для відображення цих моментів буття необхідний перехід від відчуттів, сприймань (чуттєвого відображення) до мислення. Шляхом мислення індивід виявляє взаємозв'язки між предметами, подіями і явищами, з'ясовує причини та наслідки цієї взаємодії. Мислення, надбудовуючись над відчуттями й сприйманнями, відкриває нові аспекти явищ та різних об'єктів.
На відміну від процесів чуттєвого відображення мислення опосередковано відображає дійсність – через аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, тобто через мисленнєві операції, спираючись на знання, що дістає вираження у слові.
Мислення є узагальненим відображенням дійсності. Це процес пошуку істотних ознак, властивостей предметів та явищ і зв'язків між ними і водночас характеристик, спільних для однорідних явищ або предметів дійсності. Вирізнення найістотніших ознак лежить в основі узагальнення.
Мислення має активний, дійовий і цілеспрямований характер. Мислення, як правило, актуалізується і спрямовується на значущі для суб'єкта проблеми.
Мислення має соціальну природу. Суспільно-історичний характер мислення пояснюється тим, що виникнення і розвиток його зумовлені суспільними потребами. Суспільний характер має і мета мислення. Адже, для розв'язання проблем люди використовують історичний досвід, засвоюють знання, закріплені у слові. У процесі засвоєння знань розвивається і мислення.
Отже, мислення – це психічний пізнавальний процес узагальненого та опосередкованого відображення істотних елементів, властивостей і зв'язків між ними у предметах і явищах об'єктивної дійсності.
На основі специфічних рис мислення можна вирізнити його основні функції.
1. Розуміння – це одна з форм, властивість або компонент мислення. Адже, процес розуміння – це і є процес нашогот мислення, на розкриття тих чи інших об'єктів у їх істотних звязках з іншими об'єктами у процесі діяльності.
2. Розв'язання проблем і задач. Мислення виникає тоді, коли суб'єктивного досвіду для досягнення мети не вистачає, тобто в проблемній ситуації.
3. Цілеутворення. Утворення цілей являє собою процес породження нових цілей, що відбувається у мисленні. Отже, постановка загальної, проміжної та кінцевої мети і є цілеутворюючим процесом, що відбувається у мисленні.
4. Рефлексія. Розглядається як діяльність суб'єкта, спрямована на усвідомлення способів і дій свого пізнання.
Для вивчення особливостей мислення використовуються, насамперед, тести:
- тест Векслера (дає можливість вивчати вербальний та невербальний інтелект)
-тест Кетелла (дає можливість вичати інтелектуальні якості особистості)
-тест Амтауера (дає можливість вивчати різноманітні показники інтелектуальної сфери)
Форми мислення
Наочно-дійове В ньому розвиваються завдання безпосередньо включені в саму діяльність.Воно-генетино найраніша стадія розвитку мислення. З цього виду починається розвиток мислення в онтогенезі. Особливо необхідне воно у тих випадках коли найбільш ефективне розвязання завдання можливе саме в процесі практичної діяльності. Особливого значення тут набуває оволодіння оосередкованими діями з використаням предметів-знарядь-засобів. Найбільш розвинене у шахістів, констукторів, дизайнерів,винахідників.
Наочно-образне Дуже важливим у цьому процесі є виникнення в дитини так званої знакової функції – розуміння того що певні речі та дії можуть можуть використувуватись для визначення інших, слугувати їхньою заміною. Цікаво, що дитина спочатку починає практично користуватися заміною предметів та дій і лише на цій основі поступово влювлює звязок між позначеннями та тим, що вони означають. Наочно-образне мислення школярів повязане з їх сприйманням. Вони не можуть абстарагуватися від найбільш явних ознак предмету, що зумовлює так звані феномени Піаже.Мислення що протікає у формі наочних образів не дає можливості дитині зробити правильні висновки й узагальнення. Як особливу форму виділяють візуальне мислення, тобто мислення повязане з зоровими, візуальними образами.Воно відграє велику роль у технічній творчості, винахідництві, констукторській діяльності.
Словесно-логічне нарозвиненіший тип мислення дорослої людини.Це мислення втілюється в поняттях, логічних конструкціях (судженнях, умовиводах) і характеризуеться застосуванням мовних засобів.Дає можливість виявити загальні закономірності природи суспільства на рівні найвищого узагальнення розвязання задачі.