Главная | Обратная связь

Мовленевий розвиток людини, процес оволодіння мовленням.

За Марксом мова є «практичною свідомістю» людей. Тому свідомість нероздільна з мовою. Мова виникає лише в процесі праці. Мова є продуктом діяльності людей, продуктом колективу, хоча існує і для індивідуальної людини. Виникнення мови може бути пов’язане лише з потребою людей у спілкуванні в процесі праці. Спочатку виникли жести, як форма спілкування. Разом з тим основна функція в спілкуванні переходить від жестів до звуків голосу; виникає звукова членороздільна мова. Той чи інший зміст, що означається у мові, фіксується, закріплюється потім в мові. Але для того щоб це явище могло бути означено и могло отримати своє відображення в мові, воно має бути виділено, усвідомлено, а це відбувається в той самій практичній діяльності людей. Слово, що Означає в трудовій діяльності предмет, виділяє і узагальнює його для індивідуальної свідомості, як суспільний предмет.

Мова згодом стає не просто засобом спілкування людей, а виступає засобом свідомості та мислення. Воно стає формою свідомого узагальнення дійсного. 15.Індивідуальні особливості пам’яті.

Індивідуальних особливостей пам’яті у людей виявляється в швидкості,точності ,міцності запам’ятовування та готовності до відтворення. Швидкість запам’ятовування визначається кількістю повторень,необхідних для запам’ятовування нового матеріалу ,точність-відповідністю відтвореного тому,що запам’ятовувалося. Міцність запам’ятовування виявляється в тривалості збереження заученого або повільності його забування ,готовність до відтворення – в тому ,як швидко та легко в потрібний момент людина може пригадати необхідні їй знання ,вміння,навички. Індивідуальні відмінності пам’яті зумовлені типом ВНД. При зіставленні показників ефективності пам’яті з виразністю основних трьох безумовних властивостей ВНД(сила, лабільність, врівноваженість) були встановлені поступові взаємозв’язки. Люди з сильною нервовою системою мають кращі показники пам’яті при роботі в ускладнених умовах , бо у них більш виражена швидкість утворення умовних рефлексів . Вони виявляють переваги в заучуванні складного матеріалу з недостатньою логічністю. У людей зі слабкою нервовою системою існують переваги при запам’ятовуванні логічно пов’язаної вербальної інформації. Індивіди з лабільною нервовою системою мають більшу продуктивність мимовільного запам’ятовування ,з інертною – переваги в довільному запам’ятовуванні . Більш збудливі індивіди виявляють переваги при запам’ятовуванні вербального матеріалу . Наочний матеріал краще запам’ятовують особи з переважанням гальмування. Темперамент впливає не тільки на динаміку процесів запам’ятовування і відтворення ,а й на емоційну виразність їх. У психології розрізняють наочно-образний ,словесно-абстрактний і проміжний ,або змішаний ,типи пам'яті. Ці типи частково зумовлені співвідношенням першої та другої сигнальних систем у ВНД людини,головні чинники-умови життя та вимоги професійної діяльності . Кожен з типів пам’яті ґрунтується на певних природних задатках ,але й формується в процесі діяльності.

Механізми мовлення

Мовлення як психічний процес спілкування між людьми склад. з 3-х головних етапів: породження, сприймання та розуміння мовлення.

Основними психол. механізмами породження мовлення, за М.Жинкіним,є:

1. Механізм програмування мовленнєвого повідомлення. Це – побудова змістовного кістяка мовленнєвого висловлювання, тобто того,що людина хоче сказати. Для цього відбирається інформ., яку людина вважає важливою, і відсіюється другорядна.

2. Мех. побудови граматичної структури речення. На цьому етапі, а)прогнозується загальна структура фрази,її граматична форма, підбираються найпотрібніші слова та звуки; б)запам'ятовуються,зберігаються ; г) продовжуються грамат. Конструкції.

3. Мех. пошуку потрібного слова. За семантичними і звуковими ознаками шукається потрібне слово. Після цього відбувається моторне програмування синтагми(інтонаційно оформлена одиниця мови, яка виділяється і складу речення).

4. Мех. вибору звуків. Відбувається перехід від моторної програми до її «заповнення» звуками.

5. Мех. реального звучання мовлення. Комунікатор кодує інфор., а реципієнт декодує. Тобто переводить звуки мовлення у значення слів. Це забезпечує розуміння мовлення. Правильність розуміння мовлення стає очевидним лише тоді, коли реципієнт своїми висловлюваннями дає зрозуміти, що він прийняв та зрозумів повідомлення.

Всі мовл. процеси необхідно розглядати не самі по собі, а у комунікативному акті. Лише врахування мовленнєвої комунікації, її мети завдань дає можливість у всій глибині зрозуміти природу мовленнєвого процесу. Для того щоб правильно говорити, людина повинна сама себе чути.

Другим та третім етапами мовлен-го. спілкування є сприймання й розуміння мовлення. Легкість, з якою людина сприйм. і розум. сказане,це лише остання фаза складного процесу опрацювання мовлен-ї інфор., яких склад. з 3-х рівнів:

1. Сенсорного рівня, на якому відбувається акустичний аналіз і синтез звуків. Здатність аналізувати та систематизувати звуки мовлення наз. фонематичним слухом. У зичних умовах засвоєння рідної мови він розвивається від 1-3 років, тобто упродовж сенситивного періоду розвитку мовлення. Фонематичний сух випереджає розвиток артикуляції. Дитина спочатку вчиться слухати те, що їй говорять, а вже потім – правильно горорити.

2. Перцептивного рівня – розпізнання слів

3. Смислового рівня, на якому завдяки аналізу і синтезу смислових хар-к мовл. встановлюється смисл речення і цілого повідомлення. Для того, щоб набути значення, слово повинно знаходитися у реченні. Людина розуміє мовл. відповідно до розвитку її здатності самій створювати повідомлення на тому ж рівні інтеграції.

Описані рівні сприйм. та розум. мовлення в дорослої людини, яка добре володіє мовою, згорнуті у часі.