Главная | Обратная связь

Класифікація податків і система оподаткування

План

1. Податок як основа джерела доходів держави.

2. Класифікація податків і система оподаткування.

3. Як впливають податки на ринкову рівновагу в економіці.

4. Як пов’язані податки і справедливий розподіл доходів у суспільстві.

 

Вступ

 

Податки — це плата суспільства за виконання держа­вою її функцій. Це ціна, яку ми сплачуємо за можливість жити у цивілізованій країні. Ми користуємося суспільни­ми благами. Кожен з нас покладається на державу, яка має забезпечувати національну безпеку, громадянський мир, добрі дороги, доступ до освіти і охорони здоров'я та безліч інших послуг, охороняти навколишнє середовище, захищати країну від зовнішньої експансії. Для виконання своїх функцій державі потрібні кошти, значна частина яких формується за рахунок податкових надходжень. Податками зазвичай називаються обов'язкові платежі, які справляються державою з юридичних і фізичних осіб. Доходи держави складаються з різних видів виплат, зборів, відрахувань.

Плата здійснюється за використання ресурсів, які на­лежать державі. Розмір плати залежить від розміру ре­сурсів, що використовуються. Якщо держава втрачає право власності на них, то вона втрачає і ці доходи.

Відрахування передбачають цільове призначення пла­тежів. Наприклад, підприємства здійснюють відрахування на дорожні роботи, соціальне страхування, у фонд зайня­тості, у фонд ліквідації наслідків Чорнобильської катастро­фи. Ці гроші мають використовуватись суворо за призна­ченням.

У доходах бюджету виділяється також група так званих неподаткових платежів. Наприклад, доходи від реалі­зації конфіскованого майна, від приватизації державного майна, відсотки за користування тимчасово вільними бюд­жетними коштами, надходження дивідендів від діяльності підприємств, утворених за участю держави .

Сукупність різних видів податків становить податкову систему країни. Кожна держава формує систему оподат­кування з урахуванням досвіду інших країн, власних національних особливостей, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань.

Становлення системи оподаткування у нашій державі почалося з прийняттям 25 червня 1991 р. Закону України «Про систему оподаткування». У податковій системі Ук­раїни виділяють загальнодержавні, місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

 

 

Функція податків:

Фіскальна функція — є найважливішою, оскільки згідно з цією функцією податки виконують своє головне призначення — наповнення дохідної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства. Основна ознака цієї функції — її стабільність, що дозволяє формувати надходження податків до бюджету на постійній, стабільній засаді.

Регулююча функція — виявляється в наданні пільг з оподаткування окремим галузям та виробникам, враховуючи їхні перспективи, діяльність, рівень прибутковості та інше.

Розподільча функція — своєрідне відображення фіскальної функції — наповнити скарбницю держави, щоб потім розподілити одержані кошти. Ця функція дуже щільно переплітається з регулюючою; наприклад, через непрямі податки створюються умови для перерозподілу коштів одних платників іншим (акцизи).

Стимулююча функція — створює орієнтири для розвитку або згортання виробництва, діяльності. Як і регулююча, ця функція може бути пов'язана із застосуванням пільг, зміною об'єкта оподаткування, зменшенням бази оподаткування.

Контрольна функція — забезпечує нагляд та контроль за своєчасністю, повнотою сплати податків платниками в Україні.

Накопичувальна функція - узагальнення усіх функцій.

Субєкт та обєкт податку

Суб'єкт оподаткування — юридична або фізична особа, яка зобов'язана згідно з чинним законодавством сплачувати відповідні податки або платежі.

Доцільно провести чітке розмежування у чинному фіскально-бюджетному законодавстві між визначенням категорії «платник» податку з поняттям «суб'єкт» оподаткування, які значною мірою ототожнюються, конкретизувавши їх в податковому законодавстві:

1. платник податку — юридична чи фізична особа, яка володіє певним майном або отримує відповідні доходи і безпосередньо зобов'язана сплачувати податки до бюджетів різних рівнів. Платник здебільшого є транзитною, посередницькою ланкою під час проходження доходів. Він не стільки сплачує податки до бюджету, скільки перераховує туди частину отриманих коштів від покупця;

2. суб'єкт оподаткування — один із учасників податкового процесу, який в межах своєї компетенції здійснює певні податкові процедури: держава в особі парламенту приймає податкові закони з питань оподаткування; органи податкової служби впроваджують це законодавство у фіскальну практику; платники податків виконують покладені на них податкові зобов'язання;

3. носій податку — кінцевий споживач матеріальних благ; особа, яка виступила реальним платником нагромаджених на всіх стадіях товаропросування податків.

Об'єкт оподаткування — обігові кошти з продажу продукції, товарів, робіт і надання послуг.

Податкова ставка — розмір податку на одиницю оподаткування, встановлений в законодавчому порядку.

В залежності від методів встановлення розрізняють:

§ універсальні ставки

§ диференційовані ставки

За методом побудови:

§ абсолютні — вказана сума

§ відносні — у % (постійні, прогресивні, регресивні)

Одиниця оподаткування — одиниця виміру об'єкта господарювання.

Податковий період — період часу, за який відбувається сплата податку

Податкова система — сукупність податків і зборів, механізмів і способів розрахунку та сплати, а також суб'єктів податкової роботи, які забезпечують адміністрування і надходження податків і зборів до бюджету та інших державних цільових фондів. Система оподаткування — система форм і методів стягнення різних форм податків з юридичних та фізичних осіб

 

Сутність ПДВ в тому, що він є частиною створеної вартості, яку стягують з покупців усіх видів товарів та послуг. Платники: юридичні та фізичні особи, які здійснюють від свого імені виробничу або іншу підприємницьку діяльність на території України залежно від форм власності.

Розрахунок бази оподаткування = собівартість + прибуток + податки і збори База оподаткування при ввезенні придбаних іноземних товарів = митна вартість + транспортні витрати + страхування + інші витрати.

Податкове зобов'язання платника податку — загальний ПДВ, що нарахована платником податків і включена до робіт, послуг, які надаються у звітному періоді. Податковий кредит — сума податку на додану вартість, що сплачена платником податку у звітному періоді, у зв ’язку з придбанням товарів, вартість яких належить до валових витрат виробництва і основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

 

Рік	Податок з доходів фізичних осіб	Податок на прибуток	ПДВ
	максимальна ставка 30%	35%	-
1992 — 1993	максимальна ставка 30%	18%	28% та 20%
	максимальна ставка 90%		28% та 20%
	максимальна ставка 60%	30%	20% та 0%
1996 — 2003	10, 15, 20, 25, 30 та 40%	30%	20% та 0%
2004 — 2006	13%	25%	20% та 0%
	15%	25%	20% та 0%
	15% та 17%	23% та 0%	20% та 0%
Джерела держ.ком стат.

 

 

Класифікація податків і система оподаткування

Пода́тки — це встановлені вищим органом законодавчої влади обов'язкові платежі, які сплачують фізичні та юридичні особи до бюджету у розмірах і у терміни, передбачених законодавством.

Загальнодержавні податки і збори — це прямі податки на прибуток, землю, нерухоме майно, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і ме­ханізмів. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників біля джерела оподаткування.

Оподаткування прибутку підприємств. Кінцевий ре­зультат діяльності підприємств як суб'єктів господарюван­ня — отриманий ними прибуток — оподатковується нині за ставкою 30 %.

Платежі (податки) за ресурси. Для ефективного ви­користання ресурсів суб'єктами господарювання держава може встановлювати відповідні податкові платежі.

До платежів за ресурси, передбачених податковим зако­нодавством України для суб'єктів господарювання, зарахо­вують: плату за землю; податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; збір за спеціальне використання природних ресурсів (лісовий податок, плата за воду, плата за корисні копалини. У 2002 р. за рахунок цього збору передбачено отримати до державного бюджету 175 млн. грн.); збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Плату за землю введено для фінансування раціональ­ного використання та охорони землі, підвищення родю­чості ґрунтів, відшкодування власникам землі і землекори­стувачам витрат на ведення господарства.

Податок із власників транспортних засобів. Кошти від стягнення податку спрямовуються на фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомо­більних шляхів загального користування.

Акциз — непрямий податок на товари або послуги. Акциз включається в ціну товару й вилучається в державний і місцевий бюджети.

Мито — податок, що стягується державою із транспортованих через національну границю товарів за ставками, передбаченим митним тарифом. За об'єктом обкладання розрізняють ввізні, вивізні й транзитні мита. За методом обчислення (стягування) розрізняють адвалорні, специфічні й комбіновані мита. За принципом обмеження розрізняють спеціальне, антидемпінгове і компенсаційне мито. За терміном застосування мито може бути постійним, змінним та сезонним. За принципом заохочення — преференційним, пільговим та загальним (повним).^[3]

Податок на додану вартість — податок, що стягується з підприємств, на суму приросту вартості на даному підприємстві, обчислювану у вигляді різниці між виторгом від реалізації товарів і послуг і сумою на сировину, матеріали, напівфабрикати, отримані від інших виробників. Ряд товарів, послуг, видів діяльності частково або повністю звільняється від податку на додану вартість.

3. Як впливають податки на ринкову рівновагу в економіці?

Питання про рівні і ставки оподаткування є актуальним в усіх країнах у всі часи, для всіх урядів. Близько 100 років тому податкові платежі становили менше 5 % доходу се­реднього громадянина. Сьогодні у деяких країнах цей по­казник сягає 80 % . Залишається він високим і в Україні.

Прихильники зменшення податків вважають, що високі податки призводять до зменшення розмірів ринку, оскіль­ки покупцям і виробникам невигідно бути його учасни­ками.

У 1974 р. американський економіст Артур Лафер ви­клав своє бачення залежності ставок податку і податкових надходжень. Зауважувалося, що при зростанні розміру по­датку надходження спочатку зростають, а згодом почина­ють скорочуватися внаслідок того, що зменшується розмір ринку, з нього вибувають і продавці, і покупці. Так А. Лафер прийшов до висновку про існування оптимального рівня оподаткування, за якого державні доходи дося­гають свого максимуму.

 

Податки мають фіскальне, економічне і соціальне зна­чення. Вони забезпечують органи державної влади необхід­ними коштами. Застосування оптимальних ставок податків і податкових пільг покликане стимулювати розвиток ви­робництва. За допомогою податків регулюються доходи різ­них соціальних груп населення, звільняються від оподат­кування люди, які живуть за межею бідності.

Податкові надходження використовуються як засоби впливу на купівельну спроможність недержавного сектора економіки. Так, підвищення ставок оподаткування змен­шує чистий дохід підприємств і домашніх господарств, а отже, їхні можливості споживання й заощаджень.