 |
|
Баланс підприємства, його структура та зміст
У процесі господарської діяльності підприємства господарські засоби і джерела їх формування постійно переміщуються і видозмінюються. Бухгалтерський облік, безперервно реєструючи будь-яку зміну в обсязі та розміщенні господарських засобів і джерел їх утворення, узагальнює результати цих змін за певні проміжки часу, формуючи інформацію, необхідну для керівництва діяльністю підприємства. Найважливішим способом узагальнення є баланс. «Баланс» у перекладі з латинської - «ваги», а точніше - 2 чашки.
Баланс підприємства - це спосіб узагальненого відображення у грошовому вимірі господарських засобів підприємства за їх розміщенням та джерелами формування на певну дату. Баланс складається на кінець останнього дня звітного періоду.
Форма балансу представляє собою двосторонню таблицю. Ліва частина таблиці (балансу) називається активом, права - пасивом. Окремі рядки балансу, їх називають статтями, є основним елементом бухгалтерського балансу, вони містять назву різних видів фінансових ресурсів. В основі будови активу і пасиву балансу лежать ознаки угрупування фінансових ресурсів за їх економічним змістом.
Таким чином, актив балансу відображає розміщення фінансових ресурсів по об'єктах їх вкладення, а пасив - склад цих ресурсів за джерелами їх виникнення. Підсумки активу і пасиву однакові, тому що в окремих частинах балансу відображена одна і та ж сукупність фінансових ресурсів: ΣА = ΣП. Вони називаються валютою балансу. У балансі статті об'єднані в групи, а групи - у розділи:
| Актив | Пасив |
| 1. Необоротні активи | 1. Власний капітал |
| 2. Оборотні активи | 2. Забезпечення майбутніх витрат і платежів |
| 3. Витрати майбутніх періодів | 3. Довгострокові зобов'язання |
| 4. | 4. Поточні зобов'язання |
| 5. Доходи майбутніх періодів | |
| Баланс | Баланс |
Баланс містить статті, склад і зміст яких визначається ПСБО 2 „Баланс”. Стаття наводиться в балансі, якщо відповідає таким критеріям:
- існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних з цією статтею;
- оцінка статей може бути достовірно визначена (див. п.п 5, 6, 7, 8, 10-13 ПСБО 2).
Класифікація балансів:
- за часом складання: вступний, поточний (вхідний, проміжний, заключний), ліквідаційний, розділовий, об'єднувальний баланс;
- за джерелами складання: інвентарний, книжковий, генеральний баланс;
- з обміну інформації: одиничний, зведений баланс;
- за характером діяльності: основної діяльності, не основної діяльності;
- за формами власності: баланс державних, кооперативних, колективних, змішаних та спільних підприємств, громадських організацій;
- по об'єкту відображення: самостійний, окремий баланс;
- за способом очищення: баланс-брутто, баланс-нетто.
Вимоги, що пред'являються до балансу:
- правдивість (вірність);
- реальність;
- єдність;
- спадкоємність;
- ясність.
Економічна інтерпретація активу балансу:
- предметно-річносне трактування.
В активі балансу показується склад, розміщення і фактично цільове використання коштів підприємства. Наголос робиться на те, у що вкладені фінансові ресурси підприємства, яке функціональне призначення придбаних господарських засобів.
Актив балансу - це кошти, які «можна помацати руками» і які можуть бути підтверджені інвентаризацією;
- витратно-результатне трактування.
Актив балансу - величина витрат підприємства, що склалися в результаті попередніх операцій і фінансових угод та понесених ним витрат заради можливих майбутніх доходів. Наголос робиться на сам факт вкладення коштів. Актив в цьому випадку дає і ймовірну оцінку мінімально можливого доходу, яким на даний момент володіє підприємство, і який може бути отриманий після розрахунків з усіма кредиторами.
Економічна інтерпретація пасиву балансу:
Пасив показує, з яких джерел утворені господарські кошти підприємства. Це сума власних коштів і зобов'язань підприємства.
У процесі господарської діяльності кошти підприємства або зростають (на суму отриманого прибутку) або зменшуються (на суму отриманого збитку). Урівноваження активу і пасиву балансу здійснюється шляхом введення статті «Прибуток» або статті «Збитки».
Таким чином, можна трактувати прибуток як суму зростаючих, а збиток як суму втрачених власних коштів підприємства.
За змістом баланси поділяють на сальдові, оборотні, результатні, проміжні, шахові та порівняльні.
Сальдові баланси включають лише сальдо рахунків, що характеризують майновий стан господарства на відповідний момент.
Оборотні баланси включають, крім сальдо, і обороти за рахунками. За формою оборотні баланси є оборотними відомостями за певний період, а за змістом — дають уявлення не лише про стан господарства, а й певною мірою, і про динаміку його господарських оборотів.
Результатний баланс — це баланс прибутків і збитків або доходів і витрат господарства, що визначає своїм сальдо чистий прибуток або чистий збиток.
Проміжні баланси складаються лише за потреби. Це баланси звичайної або скороченої форми, які за формою, змістом і структурою наближені до кінцевого балансу.
Шаховий баланс отримав свою назву від своєрідної форми, яка нагадує шахову дошку. Цей баланс називають ще динамічним балансом, бо він відображає стан підприємства на початок і кінець звітного періоду, а також рух майна та джерел його утворення за звітний період. При цьому обороти в шаховому балансі подаються в розрізі кореспондуючих рахунків, що дає можливість визначати економічний зміст здійснених однорідних господарських операцій, їх обсяг, зрозуміти звідки надійшли суми на рахунки і на що саме їх було витрачено. Шаховий баланс, складений за звітний період, містить одночасно ознаки і сальдового, і оборотного, і результатного балансів.
Шахові баланси є дуже наочними. Одним з недоліків шахового балансу, є його громіздкість за умови включення до нього результатів багатьох рахунків та субрахунків. Однак, цей недолік можна зменшити шляхом зниження деталізації рахунків синтетичного обліку, що включаються до шахового балансу.
Порівняльний баланс має на меті порівняти статті звітного балансу з минулими періодами. Ці порівняння можуть подаватись в абсолютних і відносних величинах, тобто статті активу й пасиву балансу відображаються у відповідних сумах і відсотках на початок і кінець звітного періоду, або у сумах і відхиленнях від цих сум порівняно з базовим періодом.
Крім шахових, за формою розрізняють ще й баланси двосторонні та односторонні. Найбільш поширені двосторонні баланси, в яких ліворуч відображають активи, а праворуч — пасиви підприємства. Односторонні баланси відрізнялися від двосторонніх за зовнішнім виглядом — у них пасив розміщується після активу, під ним.
Всі перелічені баланси належать до бухгалтерських, бо складаються на підставі даних бухгалтерського обліку. Але кожному виду балансів притаманні специфічні особливості, що безпосередньо пов’язані з джерелами, строками, способами, методами і технікою складання, підпорядкуванням підприємств, використанням даних балансів в управлінні.
Складання місячних, квартальних та річних балансів, потребує дотримання наступних вимог:
- своєчасність балансу — складання та подання балансу за призначенням у визначені терміни;
- повнота балансу — відображення в ньому стану майна всіх структурних підрозділів, відділків, філій, що входять до складу підприємства;
- об’єктивність балансу — достовірність балансу, що базується на даних поточного бухгалтерського обліку;
- реальність балансу — відповідність його статей дійсності;
- наступність балансу — зв’язок звітного балансу з попередніми балансами за формою, будовою, змістом, відповідністю кореспонденції рахунків та оцінок його статей;
- точність балансу - відповідність показників балансу показникам інших звітних форм;
- ясність балансу - доступність для розуміння не тільки особами, що його складали та підписували, а й усіма спеціалістами, які його вивчатимуть.
Таким чином, метою складання балансу є відобразити стан господарських засобів та джерел їх утворення на певну дату. Баланс є синтезом професійних дій фахівців з обліку, інструментом для визначення економічного стану підприємства, відправною точкою поточного та перспективного планування, найважливішим звітним документом.
Звітні баланси постійно удосконалюються, постійно зростає і їх значення при отриманні знань про підприємство, при оцінці його фінансово-економічного стану.