 |
|
Облік операцій по рахунках в банку
Відповідно до чинного законодавства підприємства зберігають свої грошові кошти на поточних рахунках у банках України на договірних засадах. Розрахунки здійснюються в безготівковій або готівковій формах у порядку, визначеному нормативними актами Національного банку України.
Для відкриття поточних рахунків підприємства подають установам банків такі документи:
- заяву на відкриття рахунка встановленого зразка (взірця), за підписом керівника та головного бухгалтера підприємства;
- копію документа про створення підприємства (засновницької угоди), засвідчену нотаріально;
- копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади, засвідчену нотаріально;
- копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально чи органом, який реєструє;
- копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;
- картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів (у картку включається також зразок відбитка печатки підприємства);
- довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України.
У разі відкриття двох і більше поточних рахунків у національній валюті власник рахунка протягом трьох робочих днів з дня відкриття або закриття рахунка визначає один основний, на якому обліковуватиметься заборгованість, що списується (стягується) у безспірному порядку, і повідомляє номер цього рахунка податковому органу, в якому він обліковується як платник податків, за місцем реєстрації та банкам, у яких відкриті додаткові рахунки в національній та іноземній валютах.
Прийом та видача грошових коштів з рахунку підприємства провадиться за документами наступної форми:
- оголошення на внесок готівкою;
- грошовий чек;
- розрахунковий чек;
- платіжне доручення;
- платіжна вимога поручителя;
- інкасове доручення (розпорядження);
- акредитивної заяву.
Платіжне доручення - документ, який є письмово оформленим дорученням клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунка. Доручення застосовуються в розрахунках за платежами товарного і нетоварного характеру. Розрахунки дорученнями можуть здійснюватися: за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги); в порядку попередньої оплати; для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств; для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії, грошові доходи тощо), на їх рахунки, відкриті в установах банків; в інших випадках за згодою сторін. Доручення приймаються до виконання від платника протягом 10-ти календарних днів. День заповнення доручення не враховується.
Платіжна вимога-доручення - це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин: верхня - вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вартість поставленої йому за договором продукції (виконаних робіт, наданих послуг), нижня - доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунка суму постачальникові.
Вимога-доручення заповнюється одержувачем коштів і надсилається платникові (або банку, який його обслуговує). У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює нижню частину цього розрахункового документа і здає його в банк, що його обслуговує. Платіжні вимоги-доручення приймаються банками протягом двадцяти календарних днів із дня виписування.
День заповнення вимоги-доручення не враховується. Банк приймає до оплати вимоги-доручення в сумі, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку платника. У разі відмови сплатити вимогу-доручення про її мотиви платник повідомляє безпосередньо одержувача коштів у порядку і в строки зазначені в договорі.
Розрахунковий чек - це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), яка веде його рахунок, списати чекотримачеві зазначену в чеку суму коштів.
Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними особами, а також фізичними та юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги. Не дозволяються розрахунки чеками між фізичними особами.
При розрахунках чеками в економічні відносини між собою вступають такі суб’єкти: чекодавець юридична або фізична особа, яка здійснює оплату за допомогою чека та підписує його: чекоотримувач - підприємство, яке є одержувачем коштів за чеком; банк-емітент - банк, що видає чекову книжку (розрахунковий чек) підприємству або фізичній особі. Потрібно зазначити, що у сфері безготівкових розрахунків використання розрахункових чеків має важливе значення. Чеки, які використовуються для одержання готівки з рахунків, відкритих у банках, називаються грошовими. Термін дії чекової книжки - один рік. За погодженням з установою банку термін дії невикористаної чекової книжки може бути продовжений.
Чек, на якому відсутній будь-який із зазначених реквізитів, вважається недійсним і повертається банкові чекодавця без виконання. Чек із чекової книжки пред’являється до виконання в банк чекоутримувача протягом десяти календарних днів (день виписування чека не враховується). Для отримання чекової книжки підприємство подає до банку-ремітента заяву в одному примірнику.
У заяві й талоні до неї чекодавець проставляє номер рахунка, з якого сплачуватимуться чеки. Гарантована оплата чеків забезпечується депонуванням коштів на окремому рахунку «Розрахунки чеками». Для цього разом із заявою на видачу чекової книжки в банк подається платіжне доручення на перерахування коштів на аналітичний рахунок «Розрахунки чеками».
Акредитив— це форма розрахунків, при якій банк-емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов’язаний:
- виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи й надані послуги;
- надати повноваження іншому (виконуючому) банкові здійснити цю сплату.
При розрахунках акредитивами виникають економічні відносини між чотирма суб’єктами: заявник акредитива - платник, який звернувся до банку, що його обслуговує, для відкриття акредитива; банк-емітент - банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнтові; бенефіціар - юридична особа, на користь якої виставлений акредитив (продавець, виконавець робіт або послуг тощо); виконуючий банк — банк бенефіціара або інший банк, що за дорученням банку-емітента виконує акредитив.
Умови та порядок проведення акредитивної форми розрахунків передбачаються у договорі бенефіціара і заявника акредитива. Кожний акредитив призначається для розрахунків тільки з одним бенефіціаром і не може бути переадресований. Для відкриття акредитива підприємство подає банку-емітентові заяву.
У випадку відкриття акредитива, депонованого у виконуючому банку, банк-емітент перераховує кошти платника на аналітичний рахунок «Розрахунки акредитивами» у банку бенефіціара та повідомляє його про умови акредитива. У разі відкриття акредитива, депонованого в банку-емітенті, заявник перераховує дорученням кошти зі свого рахунка на аналітичний рахунок «Розрахунки акредитивами». Строк дії акредитива в банку-емітенті встановлюється в межах 15-ти днів з дня відкриття, не враховуючи нормативного терміну проходження документів спецзв’язком між банками. Керівник установи банку-емітента має право за поданням заявника акредитива в разі необхідності продовжити строк його дії на 10 днів, якщо це викликано зміною умов постачання та відвантаження продукції. Банк-емітент, у свою чергу, повідомляє про це виконуючому банку, а останній - бенефіціарові.
Дата, зазначена в акредитиві, є останнім днем для оплати виконуючим банком документів за акредитивом. Документи, які надходять у банк, є підставою для списання або зарахування коштів на поточні рахунки. Банк обліковує рух грошових коштів клієнта й уся інформація про операції на рахунку зосереджена у відділенні обслуговуючого банку. Останній періодично повідомляє клієнта про стан рахунка, рух коштів і залишки на ньому за допомогою виписки (роздрукованої на принтері або надісланої електронним повідомленням).
Уповноважений представник підприємства (бухгалтер, касир) періодично отримує виписки банку з відповідними документами, на основі яких відбувалося зарахування або списання коштів із рахунків. При обробленні виписок треба пам’ятати, що для банків їх клієнти є кредиторами, тобто банки виступають боржниками клієнтів, зараховуючи та зберігаючи їхні гроші. Зараховуючи гроші від покупців на поточні рахунки, банк кредитує поточні рахунки, а списуючи - дебетує.
У підприємств поточний рахунок є активним, тому при отриманні грошей рахунок дебетується, а при витрачанні - кредитується. Таким чином, у виписці банку необхідно поміняти місцями обороти: дебетовий, показаний у виписці, вважати кредитовим і навпаки (кредитовий оборот вважати дебетовим).
Отримані виписки банку перевіряються (підбираються виправдні документи, підраховуються обороти і сальдо) та обробляються (за кожною операцією визначаються, кореспондуючі рахунки). Прикладені до виписки документи погашаються штампом із написом «ПОГАШЕНО».
Якщо у виписці виявлено помилки, то бухгалтер зобов’язаний письмово повідомити банку про допущену помилку та її суму.
В наступних виписках банк робить виправлення, що засвідчується печаткою, а бухгалтер - відповідну проводку на суму виправлень. Виписка банку є основним зведеним документом для записів у регістри бухгалтерського обліку.
Всі операції, які здійснюються за рахунком підприємства, відображаються у виписці банку. Це регістр аналітичного обліку.
Регістром синтетичного обліку є рахунок 31 "Рахунки в банках", який має наступні субрахунки:
- 311 - Поточні рахунки в національній валюті;
- 312 - Поточні рахунки в іноземній валюті;
- 313 - Інші рахунки в банку в національній валюті;
- 314 - Інші рахунки в банку в іноземній валюті.
Якщо підприємству в банку відкриті особливі рахунки, акредитиви та видані лімітовані чекові книжки, їх облік ведеться на рахунках 313 і 314.
При журнально-ордерній формі обліку обороти за кредитом рахунка 31 відображаються в журналі-ордері 1, обороти за дебетом цього рахунку - у різних журналах ордерах та контролюються у відомості 1.2.