дату і час проведення судового засідання.

Копія ухвали про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції негайно надсилається до суду, який зобов’язаний організувати її виконання, та особі, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. З метою забезпечення своєчасного проведення відеоконференції копія ухвали також може бути надіслана за допомогою кур’єра, факсу або електронної пошти.

Використовувані у судовому засіданні технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення та звуку. Учасникам судового процесу має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового засідання, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов’язки, передбачені цим Кодексом.

Хід і результати процесуальних дій, проведених у режимі відеоконференції, фіксуються господарським судом, який розглядає господарську справу, за допомогою технічних засобів відеозапису. Носій відеозапису відеоконференції є додатком до протоколу судового засідання і після закінчення судового засідання приєднується до матеріалів справи.

У разі якщо особа, яка подала клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, з’явилася до зали судового засідання, така особа бере участь у судовому засіданні в загальному порядку.

Участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції згідно з правилами цієї статті може відбуватися під час вирішення господарських спорів у судах першої, апеляційної, касаційної інстанцій та перегляду справ Верховним Судом України.

{Стаття 74¹доповнена Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції” від 04.07.2012 № 5041-VI }

Редакція з 04.07.2012, чинна з 15.08.2012

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. До повного забезпечення функціонування системи відеоконференцзв’язку в усіх судах України учасники судового процесу можуть брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції лише за наявності технічної можливості для її проведення у відповідних судах.

Державна судова адміністрація України висвітлює на своєму офіційному веб-сайті інформацію про суди, які забезпечені технічними засобами для участі особи у засіданні суду в режимі відеоконференції. Така інформація має враховуватися судами при постановленні ухвал щодо проведення відеоконференцій.

3. Кабінету Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом з метою виділення коштів, необхідних для оснащення залів судового засідання технічними засобами для участі осіб у судовому засіданні в режимі відеоконференції у кількості: не менше двох залів на кожний місцевий суд, не менше чотирьох залів на кожний апеляційний суд, не менше п’яти залів на кожний вищий спеціалізований суд та на Верховний Суд України.

До стор. 383

· Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013 №3 „Про внесення змін і доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України”.

(п.6)У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції":

6.2. У пункті 3:

6.2.4. У другому реченні абзацу третього підпункту 3.12 слова "однієї з
сторін, належним чином повідомленої" замінити словами "сторін або однієї з
сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено";

До стор. 387

· Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобовязань” від 2.10.2012р.

4. У Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" :

1) у статті 11 доповнити частиною сімнадцятою такого змісту:

"17. Господарський суд не має права зупиняти провадження у справі про банкрутство";

До стор. 395

· Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.09.2012 № 01-06/1258/2012 „Про деякі питання практики застосування Закону України "Про третейські суди”.

Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 02.04.2009 №01-08/194 "Про Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів" (далі – Закон) звертав увагу господарських судів на зміни, що відбулися в чинному законодавстві, та інформував про правові позиції Вищого господарського суду України у застосуванні в судовій практиці норм Закону України "Про третейські суди".

У зв’язку з виникненням у судовій практиці питань, пов'язаних з правом сторони чи сторін спору на звернення до господарського суду у випадку, коли згідно з третейською угодою, укладеною до набрання чинності Законом, відповідний спір було передано на вирішення третейському суду, вважаємо за необхідне додатково до названого Інформаційного листа Вищого господарського суду України звернути увагу господарських судів на таке.

Якщо третейську угоду укладено до набрання чинності Законом , а відповідний спір згідно зі статтею 6 Закону "Про третейські суди" не було у подальшому віднесено до переліку спорів, які не можуть розглядатися третейськими судами, то:

- у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім;

- у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною та не визнавалася недійсною, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (див. також підпункт 4.2. з пункту 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Якщо ж третейську угоду укладено до набрання чинності Законом і відповідно до цієї угоди на вирішення третейського суду було передано спір, який згідно зі змінами, внесеними Законом до статті 6 Закону України "Про третейські суди" не може бути розглянутий третейським судом, то така угода не позбавляє сторону чи сторони зазначеного спору права на звернення до господарського суду в установленому законом порядку з додержанням правил підвідомчості та підсудності справ.

· Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 02.04.2009 N 01-08/194 „Про Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів"

(п.2.1) Спори, зазначені в пункті 4 частини першої статті 12 ГПК ( 1798-12 ), не можуть бути передані на вирішення третейського суду. Пунктом 10 статті 6 Закону України "Про третейські суди" ( 1701-15 ) (у редакції Закону від 05.03.2009 N 1076-VI) ( 1076-17 ) також визначено, що справи, які виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств, не можуть розглядатися третейськими судами;

(п.6) Частиною шостою статті 51 Закону України "Про третейські суди" ( 1701-15 ) (із змінами, внесеними Законом від 05.03.2009 N 1076-VI) ( 1076-17 ) передбачено, що у разі, якщо рішення третейського суду скасовано повністю або частково внаслідок визнання компетентним судом недійсною третейської угоди або через те, що рішення прийнято у спорі, який не передбачений третейською угодою, чи цим рішенням вирішені питання, що виходять за межі третейської угоди або рішення прийнято у справі, не підвідомчій третейському суду, відповідний спір не підлягає подальшому розгляду в третейських судах.

Господарським судом у зв'язку з цим необхідно мати на увазі, що наведена норма не позбавляє сторону чи сторони зазначеного спору права на звернення у подальшому до суду загальної юрисдикції в установленому законом порядку з додержанням правил підвідомчості та підсудності справ.

До стор. 382

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції” від 04.07.2012 № 5041-VI (Офіційний вісник України, 23.08.2012, № 62, ст. 2506

частину першу статті 77 ГПК України доповнити пунктом "1¹" такого змісту:

"1¹) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи".

Редакція з 04.07.2012, чинна з 15.08.2012

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

До стор. 388

6.2. У пункті 3:

6.2.5. У першому реченні абзацу другого підпункту 3.16 слово "розглядалися" замінити словом "розглядається";

До стор. 404

6.2. У пункті 3:

6.2.3.-1. В абзаці третьому підпункту 3.9.1 слова "цієї норми" замінити словами і цифрами "зазначеної статті 64 ГПК" та доповнити абзац реченням такого змісту: "Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.";

До стор. 416

· Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №10 „Про внесення змін до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України”.

(п.9)Підпункт 9.2 пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду
України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" викласти у такій редакції:

"9.2. у рішеннях щодо кількох відповідачів - як вирішено спір щодо кожного з них (з урахуванням вимог частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження"),".

До стор. 426

До стор. 435

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобовязань” від 2.10.2012р.

Статтю 86ГПКдоповнити частиною третьою такого змісту:

„Ухвала господарського суду, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься також щодо накладення арешту на майно або зняття з нього арешту у разі визнання недійсним кредитного договору, в якому виконання зобов’язання позичальника забезпечено заставою майна, а також у разі визнання недійсним договору застави, яким забезпечується виконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором".

Редакція з 4.11.2012

До стор. 436

· Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 27.12.2012 №01-06/1941/2012 „Про Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань".

У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань" від 02.10.2012 №5405-VI (набрав чинності 04.11.2012, крім пункту 6 розділу І, який набирає чинності 19.01.2013, далі - Закон) вважаємо за необхідне звернути увагу на таке.

(п.1) Статтю 86 Господарського процесуального кодексу України доповнено частиною третьою, згідно з якою ухвала про накладення арешту на майно або зняття з нього арешту може бути винесена господарським судом у разі:

- визнання недійсним кредитного договору, в якому виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна;

- визнання недійсним договору застави, яким забезпечується виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.

(п.2) Цивільний кодекс України (далі - ЦК України) доповнено новою статтею 10571, яка визначає правові наслідки недійсності кредитного договору.

У рішенні про визнання недійсним кредитного договору судом в обов'язковому порядку за заявою сторони має бути вирішено питання про застосовування наслідків недійсності правочину, передбачених частиною першою статті 216 ЦК України, та визначення грошової суми, яка має бути повернута кредитодавцю.

Статтею 10571 ЦК України визначено також порядок забезпечення позову про визнання недійсним кредитного договору та договору застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором.

Так, під час розгляду справи або у прийнятті рішення про визнання недійсним кредитного договору, в якому виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна позичальника або поручителя, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на таке майно.

Відповідною нормою передбачено зняття арешту з майна у випадку, коли протягом 30 днів з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання недійсним кредитного договору кошти у розмірі, визначеному судом, будуть повернуті кредитодавцю.

При цьому якщо у зазначений строк зобов'язання повернути кошти не виконано, кредитодавець має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на арештоване майно.

У такому разі арешт на майно підлягає зняттю після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти у розмірі, визначеному судом.

Водночас під час розгляду справи або при прийнятті рішення про визнання недійсним договору застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави.

Зняття такого арешту може мати місце після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти за кредитним договором, а у разі визнання кредитного договору недійсним - після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти в розмірі, визначеному судом відповідно до частини першої статті 10571 ЦК України.

За змістом приписів статті 10571 ЦК України господарський суд зобов'язаний вирішувати питання щодо накладення арешту на майно у випадках, передбачених частинами другою і п'ятою цієї статті ЦК України.

(п.3) У зв'язку із зазначеними змінами Господарський кодекс України доповнено положенням, яке передбачає, що правові наслідки недійсності кредитного договору, а також недійсності договору застави, яким забезпечується виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, визначаються ЦК України.

(п.4) Дія Закону поширюється на кредитні договори та договори застави, укладені після набрання ним чинності.

До стор. 443

· Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”.

(п.10)Відповідно до вимог статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення або зміст наказу є незрозумілими, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення такого рішення чи змісту
документа.

Господарський суд першої інстанції, який видав виконавчий документ, зобов'язаний розглянути заяву державного виконавця у десятиденний строк з дня її надходження і за необхідності дати відповідне роз'яснення рішення чи змісту виконавчого документа, не змінюючи їх редакції. Роз'яснення рішення, ухвали здійснюється господарським судом за правилами статті 89 ГПК.

В ухвалі про роз'яснення судових рішень господарський суд не може визначати порядок та умови здійснення виконавчого провадження.

До стор. 446

6.3. У пункті 5:

6.3.1. У підпункті 5.11 виключити слова "або порушення кримінальної справи";

6.3.2. Друге речення підпункту 5.12 викласти у такій редакції: "Однак господарським судам необхідно мати на увазі, що слідчі (розшукові) дії можуть проводитися тільки в межах строків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України (стаття 219); досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей щодо кримінального порушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (частина друга статті 214 названого Кодексу) і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (пункт 5 частини першої статті 3 того ж Кодексу).";

6.3.3. В абзаці другому підпункту 5.13 слова і цифри "статті 16 Закону
України "Про адвокатуру" замінити словами і цифрами "статей 33-36 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

6.3.4.

До стор. 452

(п.2)У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України":

2.1. У пункті 5¹:

2.1.1. Абзац третій після слів "яке вже перевірено в апеляційному порядку" доповнити словами і цифрами: "або повернуту на підставі пункту 4 частини першої статті 97 ГПК України у разі коли клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги було відхилено,";

2.1.2. Абзац четвертий після слів "яке вже перевірено в касаційному порядку" доповнити словами і цифрами: "або повернуто на підставі пункту 5 статті ПІ³ ГПК України у разі коли клопотання про поновлення строку подання касаційної скарги було відхилено,";

До стор. 467

(п.3)У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України":

3.1. Пункт 5¹ доповнити абзацом такого змісту:

"Ухвали про повернення апеляційних і касаційних скарг у наведених випадках можуть виноситися судом апеляційної інстанції й за відсутності у ньому матеріалів справи, - на підставі даних діловодства суду та Єдиного державного реєстру судових рішень"

2.1. У пункті 5¹:

До стор. 449

· Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013 №2 „Про внесення до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України доповнень і змін, що стосуються участі прокурора у судовому процесі”.

(п.6)Текст Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" викласти в такій редакції:

8. Відповідно до статей 29, 91, 107, 111¹⁵ і 113 ГПК, статей 36¹ і 37 Закону України "Про прокуратуру" формою представництва прокуратурою інтересів держави може бути подання прокурором апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, а також вступ у справу та участь у розгляді справи, порушеної за позовами інших осіб.

Згідно із статтею 37 Закону України "Про прокуратуру" право внесення апеляційної, касаційної скарги надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а Генеральному прокурору України, прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур (на правах обласних), міжрайонним прокурорам, прокурорам міст, районів, районів у містах та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур, їх першим заступникам і заступникам - незалежно від їх участі у розгляді справи.

За приписом частини сьомої статті 36¹ названого Закону з метою вирішення питання про наявність підстав для внесення апеляційної, касаційної скарг, заяв про перегляд судових рішень у передбачених ГПК випадках, а також для вступу у справу за позовом (заявою) іншої особи прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в господарському суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.

Право внесення заяви про перегляд судового рішення господарського суду за нововиявленими обставинами надано Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, прокурорам Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя і прирівняним до них прокурорам.

Оскільки прокурор може вступити у справу на будь-якій стадії розгляду справи, він має право на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в межах своєї компетенції незалежно від його участі у справі на попередніх стадіях її розгляду, тобто у першій, апеляційній чи касаційних інстанціях.

Отже, у відповідної інстанції господарського суду немає правових підстав для повернення апеляційної, касаційної скарги, а також заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами лише тому, що прокурор не звертався з позовною заявою у цій справі.

Відповідно до визначеної законом компетенції прокурор вправі подати апеляційну, касаційну скарги лише у справах зі спорів, що стосуються інтересів держави, громадянина, в тому числі у справах про банкрутство, що стосуються інтересів держави або громадянина. У разі подання прокурором апеляційної або касаційної скарги чи заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без зазначення того, у чому саме полягає порушення інтересів держави, господарський суд повинен повернути її на підставі відповідно пункту 1 частини першої статті 97, або пункту 1 частини першої статті 111³ ГПК, або пункту 5 частини шостої статті 113 ГПК і винести з цього приводу ухвалу.

Однак якщо прокурор є позивачем у справі і відповідну скаргу чи заяву подано ним у межах його повноважень, визначених Законом України "Про прокуратуру", то господарський суд не вчиняє процесуальних дій, зазначених в абзаці сьомому цього пункту постанови, а, за відсутності інших підстав для повернення (відмови в прийнятті) поданої прокурором скарги (заяви), здійснює її розгляд по суті.

На стор. 449 Постанова Пленуму ВГСУ в редакції від 23.03.2012 № 7 не застосовується.

До стор. 472

(п.2)У постанові пленуму Вищого господарського суду України від
17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України":

2.2. Доповнити постанову пунктом 9¹ такого змісту:

"9¹. У разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений статтею 102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги; можливості продовження цього строку законом не передбачено.";

До стор. 476

(п.2)У постанові пленуму Вищого господарського суду України від
17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України":

2.2. Доповнити постанову пунктом 9¹ такого змісту:

2.3. Пункт 12 доповнити абзацами такого змісту:

"З урахуванням припису частини другої статті 104 ГПК не підлягає скасуванню рішення суду першої інстанції в разі незалучення ним до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, якщо це не призвело до прийняття неправильного рішення.

Так само не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення".

До стор. 479

2.3. Пункт 12 доповнити абзацами такого змісту:

До стор. 491

3.1. Пункт 5¹ доповнити абзацом такого змісту:

3.2. Два перших речення пункту 10 замінити одним реченням такого змісту: "Наслідки подання апеляційних скарг на ухвали місцевого господарського суду, які не підлягають оскарженню окремо від рішення суду,визначено частиною другою статті 106 ГПК".

(п.2)У постанові пленуму Вищого господарського суду України від
17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України":

2.1. У пункті 5¹:

2.1.2. Абзац четвертий після слів "яке вже перевірено в касаційному порядку" доповнити словами і цифрами: "або повернуто на підставі пункту 5 статті 111³ ГПК України у разі коли клопотання про поновлення строку подання касаційної скарги було відхилено,";

До стор. 499

(п.5)Пункт 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII¹Господарського процесуального кодексу України" доповнити абзацами такого змісту:

"Згідно з частиною п'ятою статті 85 ГПК оскаржене в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття (частина третя статті 105 названого Кодексу). Отже, з метою належного забезпечення виконання судових рішень, які набрали законної сили, господарським судам необхідно виходити з такого.

Господарський суд апеляційної інстанції, прийнявши постанову за результатами перегляду рішення суду першої інстанції, повинен повернути матеріали відповідної справи до місцевого господарського суду. Якщо зазначену постанову оскаржено в касаційному порядку, матеріали справи у разі необхідності видачі судом першої інстанції наказу на виконання судового рішення і в цьому випадку мають бути невідкладно повернуті до місцевого господарського суду, який після видачі стягувачеві зазначеного наказу так само невідкладно надсилає їх до суду касаційної інстанції. При цьому видача місцевим господарським судом наказу до моменту повернення матеріалів справи з суду вищої інстанції не допускається, в тому числі й за наявності завіреної судом такої інстанції копії відповідного судового рішення".

До стор. 497

8. Відповідно до статей 29, 91, 107, ПІ¹⁵ і 113 ГПК, статей 36¹ і 37 Закону України "Про прокуратуру" формою представництва прокуратурою інтересів держави може бути подання прокурором апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, а також вступ у справу та участь у розгляді справи, порушеної за позовами інших осіб.

11. Судам необхідно враховувати, що за змістом статті 40 Закону України "Про прокуратуру" право щодо зміни, доповнення, відкликання, відмови від позову (заяви), апеляційної, касаційної скарги надано не лише прокурору, який їх подав, а й прокурору вищого рівня, його першому заступнику чи заступнику.

12. Конкретні питання, пов'язані з організацією представництва прокурором у суді інтересів громадянина або держави, в тому числі порядком подання позовних та інших заяв, внесення апеляційних та касаційних скарг, повноважень прокурора щодо їх підписання, виконанням судових рішень тощо, регулюються також у відповідних наказах Генерального прокурора України, обов'язкових для всіх органів прокуратури. У разі необхідності господарські суди мають звертатися до таких наказів.

---------------------

На стор. 497-498 Постанова Пленуму ВГСУ в редакції від 23.03.2012 № 7 не застосовується.

До стор. 508

(п.4)Абзац сьомий пункту 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII¹ Господарського процесуального кодексу України" доповнити реченням такого змісту: "При цьому питання про те, до якого саме господарського суду - місцевого або апеляційного - передати справу на повторний розгляд необхідно вирішувати з урахуванням того, ким із них
допущено зазначене порушення, а також і визначені статтею 106 ГПК межі перегляду справи в апеляційній інстанції (у тому числі в частині обмеження можливості прийняття нею додаткових доказів) та інші процесуальні обмеження щодо застосування судом апеляційної інстанції певних норм ГПК, про які зазначено, зокрема, в абзаці четвертому пункту 8 постанови пленуму
Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України".

До стор. 510

До стор.520

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури”

у частині першій статті 111¹⁵ ГПК слова "Сторони у справі та Генеральний прокурор України" замінити словами "Сторони, треті особи, прокурор".

Редакція з 18.09.2012, чинна з 01.12.2012

До стор. 520

---------------------

На стор. 520 Постанова Пленуму ВГСУ в редакції від 23.03.2012 № 7 не застосовується.

До стор. 519

(п.1)Абзаци перший-третій пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 11.10.2010 № 2 "Про деякі питання практики застосування розділу XII² Господарського процесуального кодексу України" замінити двома абзацами в такій редакції:

"Правом на звернення із заявою про перегляд Верховним Судом України судових рішень господарських судів наділено сторін у справі, третіх осіб, Генерального прокурора України, його першого заступника та заступників.

Зі змісту статті 121 Конституції України, статей 2 і 29 ГПК та статті 361¹Закону України "Про прокуратуру", а також рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № З-рп/99 у справі № 1-1/99 випливає, що прокурор може звернутися з відповідною заявою лише в інтересах громадянина або в інтересах держави".

У зв'язку з цим абзаци четвертий-шостий цього пункту вважати відповідно абзацами третім-п'ятим.

До стор. 521

У зв'язку з цим абзаци четвертий-шостий цього пункту вважати відповідно абзацами третім-п'ятим.

До стор. 522

(п.1) Пункт 13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 11.10.2010 №2 "Про деякі питання практики застосування розділу XII²Господарського процесуального кодексу України" доповнити абзацом такого змісту:

"Якщо ж зазначене у частині четвертій статті 111²¹ ГПК недотримання норм процесуального права буде встановлено міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, у прийнятті судового рішення Верховного Суду України, то Вищий господарський суд України не вчиняє процесуальних дій, про які йдеться в абзацах другому-п'ятому цього пункту, а вирішує питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України в загальному порядку, передбаченому статтями 111²⁰, 111²¹ ГПК".

До стор. 542

(п.3)У підпункті 7.2 пункту 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами":

3.1. Абзац перший викласти у такій редакції :

"За змістом статті 113 ГПК і частини четвертої статті 37 Закону України "Про прокуратуру" судове рішення може бути переглянуто за нововиявленими обставинами, зокрема, за заявою Генерального прокурора України, його першого заступника та заступника, прокурора Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя і прирівняних до них прокурорів.";

3.2. Останнє речення абзацу другого викласти в такій редакції: "При цьому участь у розгляді справи може взяти й інший прокурор, а не той, який подавав заяву про перегляд судового рішення, і не обов'язково належний до названих у частині четвертій статті 37 Закону України "Про прокуратуру".

До стор. 543

(п.5)У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами":

5.1. У пункті 8:

5.1.1. Останнє речення абзацу першого підпункту 8.2 викласти в такій редакції: "Наведене стосується й тих випадків, коли за результатами апеляційного чи касаційного перегляду рішення суду першої інстанції було змінене або частково скасоване, а в іншій частині залишено без змін.";

До стор. 544

(п.7) У пункті 8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами":

7.1. Абзац перший підпункту 8.5 замінити вісьмома абзацами такого змісту:

"Подання до господарського суду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами: - особою, яка не має на це права, або

- судового рішення, яке не набрало законної сили, або

- судового рішення, яке в апеляційному чи в касаційному порядку скасоване повністю чи частково або змінене (якщо порушується питання про його перегляд за нововиявленими обставинами саме у зміненій чи скасованій частині), або

- повторно після повернення первісно поданої заяви на підставі пункту 4 частини шостої статті 113 ГПК, або

- повторно після повернення первісно поданої заяви на підставі пункту 1 частини шостої статті 113 ГПК у зв'язку з відхиленням клопотання про відновлення строку її подання,

- а так само подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду, яку не може бути оскаржено, -

виключають перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Тому в зазначених випадках господарський суд повинен відмовити у прийнятті заяви і винести з цього приводу ухвалу".

У зв'язку з цим абзаци другий і третій вважати відповідно абзацами дев'ятим і десятим;

7.2. Підпункт 8.8 доповнити абзацом такого змісту:

"Так само суд припиняє провадження з розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, якщо у такому розгляді буде з'ясовано, що після прийняття судового рішення, яке переглядається, припинено діяльність суб'єкта господарювання чи настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою, які були однією з сторін у справі, і спірні правовідносини не допускають правонаступництва (пункт 6 частини першої статті 80 ГПК)".

5.1. У пункті 8:

5.1.2. У підпункті 8.7 слова "вправі переглянути" замінити словом "переглядає";

До стор. 548

3.1. Абзац перший викласти у такій редакції :

Останнє речення абзацу другого викласти в такій редакції: "При цьому участь у розгляді справи може взяти й інший прокурор, а не той, який подавав заяву про перегляд судового рішення, і не обов'язково належний до названих у частині четвертій статті 37 Закону України "Про прокуратуру".

До стор. 549

3.1. Абзац перший викласти у такій редакції :

До стор. 547

---------------------

На стор. 547 Постанова Пленуму ВГСУ в редакції від 23.03.2012 № 7 не застосовується.

До стор. 550

5.1. У пункті 8:

5.1.2. У підпункті 8.7 слова "вправі переглянути" замінити словом "переглядає";

До стор. 552

5.2. Абзац другий пункту 10 вважати пунктом 11 та доповнити його
реченням такого змісту: "При цьому загальний строк судового провадження не
повинен перевищувати зазначеного в частині третій статті 114 ГПК".

У зв'язку з цим пункт 11 вважати пунктом 12.

До стор.560

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

у статті 116 ГПК:

- друге речення частини першої викласти в такій редакції: "Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом";

- перше речення частини другої виключити;

Редакція з 18.09.2012, чинна з 01.12.2012

До стор. 561

"Згідно з частиною п'ятою

⇐ Предыдущая 12