 |
|
II. За факторами її розвитку
a) Інфляція попиту - пов¢язана із дією суто монетарних чинників
 |
1) Зростання кількості грошей в обігу (Ms > Md)
Приклад: 1997 року інфляція = 10%, а кількість грошей зросла на 37%.
- необхідність обслуговування бюджетного дефіциту;
- дефіцит платіжного балансу;
- кредитний мультиплікатор.
2) Зростання швидкості обороту грошей;
3) Інфляційний ефект виникає при знижені реального валового продукту (спад виробництва);
4)
 |
Динаміка касових залишків.
В реальній економіці існує асинхронність темпів росту пропозиції грошей і темпів росту інфляції, тобто (∆М (збільшення кількості грошей) ë ∆Р (збільшення цін)) ці темпи не співпадають. Виникає ефект «запізнення» - часовий розрив між ростом емісії і відповідною реакцією цін.
--------- Питання №10.2. ---------
Чинники, що впливають на розвиток інфляції
Фактори асинхронності:
- Ступінь насиченності економіки платіжними інструментами;
- Інфляційні очікування (прискорення V);
- Наявність товарних запасів в економіці;
- Залежність від ступеня завантаженості виробничих потужностей та від рівня зайнятості населення (зараз по Україні виробничі потужності зайняті на 36 %).
Приклад:
Україна в 1997 році:
М3 > 38 %; Грошова масса збільшилась на 38 %,
Інфляція > 10,1 % але інфляція зросла тільки на 10,1 %
Рівноважні темпи інфляції (1) – коли темпи зростання грошової маси та темпи зростання цін врівноважуються (див. малюнок правіше).
Дійсна інфляція – ситуація, за якої зростання платоспроможного попи-ту фізичних та юридичних осіб веде до відповідного росту цін.
Точка В – критична точка інфляції, межа, за якої розпочинається дійсна інфляція.
Циклічна закономірність розвитку інфляційного процесу:
«… цінові коливання відбуваються не лише під впливом економічних циклів, а й викликані суто грошовими (монетарними) факторами …»
Монетаристи
Етапи інфляційного циклу:
1. Темпи інфляцій і відповідне знецінення грошової маси відстають від темпів збільшення грошової маси в обігу:
2. Темпи інфляції випереджають зростання грошової маси за рахунок прискорення обігу грошової маси (< V). В даному разі виникають «Hot Money» (Гарячі гроші) – гроші, що втрачають функції засобу нагромадження і не затримуються довго у своїх володарів, бо їх швидко "скидають";
3. Рвана інфляція– темпи знецінення грошей то випереджають зростання грошової маси, то відстають віднього.
Якщо інфляція росте швидше ніж темпи зростання грошової маси – наступає грошовий голод.
Основне правило при проведенні грошової політики – плавність проведення емісії, щоб не допустити грошового голоду або не перебільшити кількість грошей.
На цьому етапі формується інфляційна спіраль: повзуча інфляція ï галопуюча ï гіпер інфляція ï super гіпер інфляція.
b) Інфляція витрат – виникає під впливом не монетарних чинників. Вона пов¢язана з зростанням цін з-за подорожчання виробництва; із збільшенням кількості грошей, але тільки у кінцевому результаті, бо збільшення грошової маси при інфляції витрат є наслідком подорожчання виробництва.
Різновиди інфляції витрат:
q Структурна інфляція - пов¢язана з тим, що в економіці занадто велика питома вага 1-го підрозділу – виробництва засобів виробництва (важка промисловість);
q Імпортована інфляція – ціни на імпортні товари зростають швидше за внутрішні ціни;
q Інфляція заробітної плати – зростання заробітної плати відбувається швидше ніж зростання продуктивності праці;
q Монопольна інфляція – виникає за умови відсутності внутрішньої конкуренції (нинішня система комунальних послуг);
q Податкова інфляція – так як податок формується на основі собівартості товару, то при зменшенні податків зменшиться ціна товарів, і навпаки.
--------- Питання №10.3. ---------
Вплив інфляції на перебіг макроекономічних процесів
Інфляція впливає на всю систему макроекономічних процессів, на весь комплекс відтворювального циклу (виробництво, розподіл, обмін, споживання).
------ Питання № 10.3.1. ------
Вплив інфляції на перерозподіл доходів населення
1) Інфляція призводить до зниження реальних доходів населення, якщо темпи інфляції випереджають темпи зростання номінальних доходів;
2) Інфляція призводить до перерозподілу доходів населення – скорочення доходів у тих, хто отримує фіксований доход (навіть за умов індексації) і зростання прибутків у тих, хто отримує доходи у твердій валюті або зростання доходів перевищує темпи інфляції;
3) З-за інфляції відбувається перерозподіл доходів між кредитором та дебітором (приклад: взяти сьогодні кредит на 100000 гривень по курсу 1:2 по відношенню до доллара, проконвертувати цю сумму та покласти на депозит або під власну подушку, через деякий час (можливо й на слідуючий день) повертаєте кредит (100000 гривень) але вже по курсу 1:4, результат – ви повертаєте кредит 100000 гривень, та ще й самі маєте 100000 гривень).
------ Питання № 10.3.2. ------
Інфляція та безробіття
Високі темпи інфляції супроводжуються низькими темпами безробіття (F1), та навпаки: висока безробітність супроводжується низькими темпами інфляції (F2).
«… хочете досягти стабілізації цін – миріться з високим рівнем безробіття і падінням виробництва; якщо віддається перевага високому рівню зайнятості, то слід усвідомлювати неминуче посилення інфляційного тиску на економіку. Йдеться про те, що інфляція розглядається як плата за високий рівень зайнятості, а безробіття (і спад виробництва) неодмінна плата за цінову стабілізацію. Або безробіття, або інфляція – таким є діапазон вибору економічної політики, спертої на об¢єктивні реалії функціонування ринкової економіки …»
Філліпс
Вийнятки:
¶ Стагфляція(Stagflation) – коли відбувається одночасний ріст безробіття та цін (на Заході 1973 – 1975, 1978 – 1980 рр.)
Причини:
§ Зовнішні шоки (1973 – 1975 рр. різке підвищення цін на навту);
§ Непередбачувані дефіцити сільськогосподарської сировини (1978 – 1980 рр. – неврожаї);
§ Запровадження нових технологій;
§ Проведення демпінгової політики;
§ Наявність інфляційних побоювань;
§ Тощо …
· Дезинфляція– одночасне скорочення темпів інфляції і безробіття. Така ситуація виникає за умов проведення державою політики “заморожування цін і зарплати”, результатом якої є штучне обмеження інфляції з одночасним зростанням зайнятості. Така технологія використовувалась адміністрацією Ніксона в 1970-х роках шляхом встановлення адміністративних меж.
------ Питання № 10.3.3. ------
Інфляція та динаміка виробництва
Вийняток:
«Повзуча інфляція» - (до 10 %) стимулює платоспроможний попит, бо виникає ефект випередження платоспроможного попиту порівняно з пропозицією товарної маси.
– забезпечує зростання ступіня використання виробничих потужностей, ресурсів, забезпечує зростання зайнятості населення;
– відбувається помірний розподіл доходів на користь осіб, які займаються підприємництвом – це сприяє нагромадженню;
– породжується оптимізм підприємців щодо очікуваних прибутків (стимул для підтримування інвестицій на високому рівні);
– дає можливість пристосуватися суб¢єктам ринку до відповідних змін в економіці
= очікувана інфляція – допомогає (чому – дивись вже перераховані пунктипункти);
= непередбачувана інфляція – негативна та небезпечна.
N.B! Інфляцію можна використовувати, як мастильний матеріал !!!
«Гіпер інфляція» - (не більше 100 % на рік) вплив завжди деструктивний, бо веде до руйнування економічної рівноваги, інвестиційного процесу, процесу нагромадження.
† Викликає перелив капіталу з сфери виробництва до сфери обігу, де він обертається швидше, формуючи інфляційний мультиплікатор, який прискорює деструктивні процеси процеси;
† Викликає кризу державних фінансів, бо у держави виникає потреба індексувати доходи населення, а податки та інші надходження до державної скарбниці швидко знецінюються;
† Викликає зниження реальних доходів широких верств населення, звужуючи місткість внутрішнього ринку, що веде до звертання виробництва;
† Викликає натуралізацію обміну (бартер);
† Послаблюються зовнішньоекономічні позиції держави (зниження курсу національної валюти, що веде до виникнення дефіциту платіжного балансу, що призводить до порушень зовнішньоекономічних пропорцій);
† Веде до паралічу політичної системи, загострення соціальних конфліктів та інше…
--------- Питання №10.4. ---------
Розвиток інфляційного процесу в Україні
Інфляційний процесс в Україні пройшов наступні етапи:
1) 1992 рік – інфляція, пов’язана з лібералізацією цінової економіки – самостійне формування цін на основі попиту та пропозиції, але вона не була підкріплена іншиими реформами (приватизація і т.ін). Саме на цьому етапі виник великий бюджетний дефіцит.
2) 1993 – 1995 рр. – період гіперінфляції, спричинений задоволенням необхідності друкування грошей для забезпечення покриття бюджетного дефіциту. На цьому етапі інфляція становила 102 рази.
3) 1995 – 1997 рр. – різке стиснення грошової маси, з-за політика “дорогих грошей” (“рестриктивна політика”).
1995 рік 1996 рік
Коефіціент монетизації: 26 % 13 %
Інфляція: 500 % 10,1 %
ОДНАК! Досягнута стабільність грошей не була природньою, бо не підтримувала головної умови економіки – стабілізації виробництва !!!
 |
1995 рік – спад ВВП – 12 % ù
1996 рік – спад ВВП – 10 % úÞ за інформацією Анатолія Степановича
1997 рік – спад ВВП – 3,4 % û
| Рік | ВВП, трлн. укр. крб. / млн. грн. | Темпи зростання до відповідного періоду попереднього року, % |
| 0,3 | 91,3 | |
| 90,1 | ||
| 85,8 | ||
| 77,1 | ||
| 87,8 | ||
| 90,0 | ||
| 96,8 | ||
| 9 міс. 1998 | 99,5 |
За інформацією з “Бюлєтень НБУ” 9’98
«… Слабка економіка не може мати сильних грошей …»
Нємцов
Стабільність грошей в Україні була досягнута завдяки:
ü Високим внутрішнім запозиченням, які йшли на обслуговування державного дефіциту;
ü Зовнішнім запозиченням, таким як МВФ;
ü Невиплаті заробітної платні та пенсій, отримавши завдяки цьому примусовий, безпроцентний кредит (аморальне явище).
Приклад:
Заборгованість з пенсій та заробітної платні = 8,5 млрд. грн; М3 = 12,5 млрд. грн. Û заборгованість складає 68 %.
Наш власний досвід та досвід інших країн свідчить, що існує «поріг жорстокості рестрективної політики країни», тобто після певного терміну та певних показників не можна зменшувати кількість грошей в обігу.
Приклад:
Нині в Україні склалася наступна ситуація:
В промисловості – 42 % розрахунків здійснюється бартером;
В сільскому господарстві – бартерні розрахунки дорівнюють 90 – 95 %.
------------------ Питання № 11 ------------------
Гроші та розвиток економічних циклів
--------- Питання № 11.1 ---------
Циклічність, як загальна закономірність ринкової економіки
Циклічність – загальна закономірність ринкової економіки.
Циклічність проявляється в тому, що спади та піднесення чергуються, і в цьому чергуванні існує певна закономірність.
Цикли бувають:
à Великі - “Хвилі Кондратьєва” = 40 – 50 років = коли відбувається зміна технологічного циклу; зміна приоритетних, базових галузей економіки;
à Середні - найбільш рельєфні хвилі = 7 – 12 років = коли відбувається оновлення основних фондів;
à Короткі - 3 – 4 роки = суто монетарні чинники
--------- Питання № 11.2 ---------
Теорія монетарного циклу
Автор цієї теорії – Мілтон Фрідман, на його думку – циклічність породжується суто монетарними чинниками.
Статистично доведена наявність взаємозв’язку між типами зростання грошової маси і розвитком ділового циклу.
Закономірність:
Поворотні точки динаміки грошової маси (1) передують поворотним точкам економічного циклу (2), тобто зміни пропозиції грошей (1) випереджають зміни в макроекономічній діяльності (2).
Методологія:
Монетарна теорія не торкається процесів, які відбуваються внутрі економіки.
Реальна економіка стабільна, тобто
М Þ Р – ВВПномінальне (YH)
При аналізі цієї взаємозалежності допускається 4 застереження:
1) Важливо, щоб V (швидкість оберту грошової одиниці) була стабільною (MV=PY);
2) Допускається стабільність функції попиту на гроші (Мs=Мd);
3) При зростанні доходів населення співвідношення між споживанням та нагромадженням грошей є незмінним (С-споживання / S-зберігання) – всупереч Кейнсіанцям;
4) 
Норма відсотку не впливає співвідношення між Mdt / Mds (див. малюнок), бо вона є похідною величиною – всупереч Кейнсіанцям.
Основні правила монетаризму
(рекомендації для антициклічної політики):
q Ворог №1 при розвитку економічного циклу – інфляція. Шлях боротьби з нею – збалансований і рівний темп збільшення грошової маси (радять збільшувати грошову масу на 5 – 6 %);
q При розвитку грошово-кредитної політики треба враховувати “ефект запізнення” – часовий лаг між зміною динаміки грошей і динамікою цін. В різних країнах цей лаг різний:
à в розвинутих країнах світу – 6-9 місяців;
à в країнах з перехідною економікою – 2-3 місяці.
q Треба визначити основного суб’єкта інфляційної політики: основний звинувачуваний – держава, тому треба кардинально скорочувати державні витрати.
--------- Питання № 11.3 ---------
Кейнсіанська модель регуляції економічного циклу
«… Економіка – не чорний ящик, тому економічний цикл пов’язаний з процессами, що проходять в реальній економіці …»
Автор цієї теорії – Кейнс
Ця модель побудована на принципах “Stop-Go”
«… Вплив грошей на реальну економіку здійснюється через стимулювання ефективного попиту …»
Структура попиту:
1) Платоспроможний попит населення;
2) Попит виробництва;
3) Споживання (попит) держави;
Породження пропозиції:
1. В економіці завжди існують невикористані виробничі ресурси (матеріальні ресурси – земля, сировина й капітал; людські ресурси – праця і підприємливість);
2. Існує можливість взаємозамінності ресурсів, тому рідкісність ресурсів, що обмежує масштаби виробництва, завжди є відносною;
3. Існує можливість вдосконалення ресурсів.
За Кейнсом попит має дві складові: сукупний попит та ефективний попит.
Ефективний попит – попит, який стимулює виробництво, при збереженні цінової динаміки, враховуючи наявність виробничих ресурсів при максимальній завантаженості виробництва.
Ефективний попит – такий рівень сукупного попиту, який веде до встановлення загальноекономічної рівноваги.
Сенс кейнсіанської концепції динамічної рівноваги полягає в тому, що в системі взаємозв’язку попиту і пропозиції як визначального компонента розглядається ефективний грошовий попит. Його зростання виступає як активний стимул виробництва і навпаки – нестача ефективного попиту може завдати шкоди зростанню виробництва і зайнятості трудових ресурсів.
Платоспроможний попит:
Е = ¦ (С,S) !
Е –попит
С – споживання (Consumption)
S – нагромадження (Saving)
«… Основний психологічний закон, в існуванні якого можемо бути цілком упевненими, не лише виходячи з наших знань людської парироди і з апріорних міркувань, а й завдяки детальному вивченню практичного досвіду, полягає в тому, що люди схильні, як правило, збільшувати відповідно до зростання доходів своє споживання, але не в тій пропорції, в якій зростає доход. Люди з ростом своїх доходів схильні до збільшення споживання, однак при цьому споживання росте меншими темпами, ніж нагромадження …»
Дж.М.Кейнс
Лінія C1– характеризує потенційну можливість (граничну норму) в залежності від збільшення доходу (чистого доходу) зростання споживання;
Лінія СС – характерихує фактичну (з урахуванням дії основного психологічного закону) динаміку вказаної залежності;
Точка В, визначена як місце перехрещення ліній C1 і СС, відображає момент нульового збереження;
Простір, що знаходиться праворуч від точки В, визначає обсяг фактичних збережень (Е,Е2), а ліворуч – ситуацію від’ємного збереження (Е1), за якої домашнє господарство, чи навіть держава в цілому споживають більше, ніж заробляють, тобто живуть в борг.
------------------ Питання № 12 ------------------
--------- Питання № 12.1. ---------
Регуляція грошових відносин – пряма, безпосередня функція держави, бо гроші – головний інструмент державного регулювання.
Для того, щоб оцінити розвиненість економіки держави, треба подивитись на стабільність національної грошової одиниці та на рівень розвитку економіки.
За сучасних течій, у які попадають розвинені капіталістичні країни, гроші перестають бути безпосереднім елементом держави.
Цілі грошово-кредитної політики:
q Стратегічні цілі– підпорядковані загальним макро-економічним завданням та спрямовані на:
§ Забезпечення стабільних цін;
§ Забезпечення ефективного росту та ефективної зайнятості.
q Цілі тактичного порядку– пов’язані з забезпеченням внутрішньої стабільності грошей.
Головне – забезпечення оптимального співвідношення Md/Ms, забезпечення економіки надійними платіжними інструментами в достатній кількості – така ситуація являє собою класність грошово-кредитної політики.
«… Зажати крани – великого розуму не потрібно, треба забезпечити оптимальну достатність при стабільності та надійності …»
А.С. Гальчинський щодо політики В.А. Ющенко
Принципи проведення грошово-кредитної політики:
Принцип № 1:
Інституціональні важелі грошово-кредитної політики мають враховувати дію ринкових саморегуляторів, не підміняти, а доповнювати їх:
a) Національний Банк повинен добудовувати те, що ринкові стабілізатори самостійно зробити не можуть;
b) Національний Банк повинен сприяти утворенню відповідного економічного середовища, де б ринкові сили змогли себе реалізувати повною мірою.
Принцип № 2:
Грошово-кредитна політика повинна бути гнучкою, вона має здійснюватись відповідно до зміни економічних циклів. Національний Банк має впроваджувати як «політику дорогих грошей» - рестриктивну політику (зтиснення грошової маси), так і «політику дешевих» - праця станка.
Але в економіці існує «поріг жорсткості» рестриктивної політики, і якщо його переступити – наступає:
· Криза неплатежів;
· Криза заробітної платні (В Україні зараз ця цифра становить 8,5 млрд. грн.);
· Зтиснення кредиту і зростання облікової ставки;
· Натуралізація господарства.
Принцип № 3:
При здійсненні грошово-кредитної політики необхідно враховувати загальний ступінь розвитку ринкових відносин.
«…Економічну теорію треба вивчати для того, щоб не робити того, що радять економісти…»
Джоан Робінсон
«…У нас дуже багато людей в «верхах», які не вивчали економічної теорії взагалі, тому вони роблять те, що їм радять «авторитети». Тому в нашій країні головна проблема – відсутність власної економічної думки (позиції) …»
А.С. Гальчинський 25.11.1998
Принцип № 4:
Ставлячи за завдання грошову стабілізацію, потрібно враховувати, що остання може бути стійкою лише в поєднанні з бюджетно-фінансовою стабілізацією.
Лише грошово-фінансова стабілізація здатна забезпечити стабільну економіку
«… У нас – стабільна грошова одиниця, та повний розвал в економіці …»
А.С. Гальчинський
«… Грошова стабілізація припустима лише на короткотерміновий проміжок часу, взалежності від структури економіки (1, 3, 4, 6 місяців); вона розглядається як передумова фінансово-економічної стабілізації …»
А.С. Гальчинський
Принцип № 5:
Вибір механізмів і цілей грошово-кредитної політики значною мірою визначаються ступінем відкритості національної економіки, ступінем інтегрованості національної економіки в світовий економічний простір. Таким чином чим більше економіка інтегрована в світову систему, тим більше держава у лиці Центрального Банку втрачає можливість проведення жорсткої рестрективної політики.
Принцип № 6:
Необхідно враховувати співвідношення між грошовою та валютною політикою, тобто необхідно забезпечувати відповідну субординацію між грошовою та валютною політикою.
☼ При відкритій економіці – стабілізація валютного курсу є лідируючим фактом грошово-кредитної політики;
☼ При закритій економіці – пріорітетною є грошова стабілізація.
Грошова та валютна політика мають бути взаємоузгодженими, взаємоскоординованими.
Механізми взаємодії Національного Банку з державними органами влади:
1) Основним суб’єктом грошово-кредитної політики є Націонгальний Банк України;
2) Центральний Банк не підпорядковується уряду (офіційно), це забезпечує принципову автономність грошово-кредитної політики (виключення: Англія, де ЦБ підпорядко-вується міністерству фінансів, але вже 300 років уряд не втручався в діяльність ЦБ). Стаття 7 «Закону про банки і банківську діяльність» 1990 р. Національний Банк України підзвітний Верховній Раді, тобто Національний Банк не є установою Верховної Ради.
Підзвітність:
1. Підзвітність Верховній Раді:
a) Національний Банк працює в межах чинного законодавства;
Проблема №1: У нас є один закон щодо діяльності ЦБ, а потрібно 21, тому НБУ перебрав на себе функції Верховної Ради.
b) Голова НБУ і ½ ради НБУ затверджується Верховною Радою за поданням кандидатури президентом;
c) Верховна Рада застосовує основні напрямки грошово-кредитної політики щороку за поданням Національного Банку України;
d) Верховна Рада щоквартально затверджує стелю кредитної емісії;
e) Верховна Рада затверджує розподіл прибутків НБУ;
f) Верховна Рада затверджує річний баланс НБУ.
2. Підзвітність уряду:
a) Участь голови НБУ в уряді (Голова правління НБУ – член кабінету міністрів з правом дорадчого голосу);
b) Проведення обов’язкових консультацій по напрямках грошово-кредитної політики;
c) * Передбачається, що міністр фінансів з правом дорадчого голосу входить до складу правління НБУ;
d) В раді НБУ повинні бути представлені керівники економічного блоку уряду;
e) * Уряд затверджує статут Національного Банку, фіксує кошторис і т.д.
* - в розвинутих країнах є такі положення, і може колись будуть у нас.
Проблема №2: Система нагляду за роботою комерційних банків (в нашій країні, на сучасному етапі (1998), такий контроль здійснює Національний Банк.
В світовій практиці існують такі системи нагляду:
à США – підрозділ нагляду за діяльністю комерційних банків підпорядковується міністерству фінансів;
à Німетчина – федеральне агенство банківського нагляду підпорядковується уряду і Бундесбанку (ЦБ);
à Франція – система нагляду за комерційними банками - повністю автономна структура.
--------- Питання № 12.2. ---------
Інструменти грошово-кредитної політики
Існує дві групи грошово-кредитної політики:
Інструменти прямого(директивного) впливуна основні параметри грошово-кредитної політики:
§ Емісія;
§ Встановлення стелі грошової емісії, що надається уряду або мінфіну;
§ Пряме регулювання кредитної діяльності комерційних банків через встановлення показника їх ліквідності (обсяг надаваних кредитів не повинен перевищувати восьмикратний розмір власних коштів комерційного банку);
§ Виділення цільових кредитних ресурсів для фінансування певних цільових державних програм.
Інструменти опосередненого регулюваннягрошового обігу в країні:
· Здійснення операцій на відкритому ринку з цінними паперами держави;
· Регулювання резервних вимог або депозитних вимог (15 %);
· Здійснення політики рефінансування комерційних банків та відповідного регулювання облікової політики (Discount policy).
------------------ Питання № 13 ------------------
Гроші та світова економіка
--------- Питання № 13.1 ---------
Розвиток міжнародних валютних відносин
------ Питання № 13.1.1. ------
Інтернаціоналізація основи розвитку валютних відносин
Міжнародні валютні відносини – невід’ємна ланка світової економіки.
Суб’єкти міжнародних валютних відносин:
v Окремі країни;
v Юридичні та фізичні особи.
Міжнародні валютні відносини – це система економічних відносин, пов’язаних з обслуговуванням всьго комплексу економічних зв’язків, що складаються між окремими країнами, юридичними та фізичними особами в процесі
a) Зовнішньої торгівлі;
b) Руху капіталу (довгострокові інвестиції);
c) Надання кредитів та позик;
d) Науково-технічного обміну;
e) Розвитку туризму;
f) Грошових переказів;
g) ін.
Передумови розвитку міжнародних валютних відносин:
1. Становлення та розвиток ринку;
2. Формування інтернаціональної вартості (інтерналізація цінового механізму);
3. Поглиблення міжнародного поділу праці, спеціалізація виробництва;
4. Спеціалізація в сфері науково-технічного прогресу;
ін.
Міжнародні валютні відносини не є пасивною структурою світового економічного процесу – це найбільш ефективний елемент інтернаціональних економік.
Однією з закономірностей розвитку міжнародних валютних відносин є формування структурної цілісності світового господарства:
Слід розглядати 3 площини розвитку міжнародних валютних відносин:
Площина №1 – її складовими частинами є:
◦ Інституціональні установи, що є суб’єктами міжнародних валютних відносин (ЦБ, комерційні банки, валютна біржа, міжнародний міжбанківський валютний ринок, органи валютного контролю);
◦ Національна грошова одиниця в її функції світових грошей – функції валюти (коли національна грошова одиниця використовується як інстру-мент міжнародних проплат);
◦ Законодавча база кожної країни, яка визначає механізм взаємодії національ-них грошей, спосіб конвертації, спосіб визначення курсів;
◦ Золото-валютний резерв;
◦ Валютна політика.
Площина №2 – договірно-правова форма валютних відносин між певною групою країн (ЄС):
◊ Особливий правовий режим валютних відносин в рамках певного регіону;
◊ Регіональна міждержавна розрахункова грошова одиниця (ЄВРО);
◊ Відповідні міждержавні фінансово-кредитні інституції;
◊ Відповідна валютна політика.
Площина №2 – функціональна ланка в організації
валютних відносин на міждержавному рівні
r Міжнародні валютні установи (Світовий банк, МВФ, …);
r Міжнародні засоби обігу та платежу (національна валюта та колективні валюти);
r Міжнародні валютні ринки;
r Міжнародна валютна політика (щорічні збори країн-членів МВФ);
r Спільноузгоджені міжнародні правила валютних відносин (статут МВФ, …).
------ Питання № 13.1.2. ------
Еволюція валютних відносин
В своєму розвитку міжнародні валютні системи пройшли три етапи:
I. Етап золотого стандарту;
II. Етап золото-валютного стандарту (Золото-доларового стандарту);
III. Етап паперово-валютного (девізіонного) стандарту.
I. Етап золотого стандарту– безпосередній взаємозв’язок національних грошей та золота.
 |
Система золотого стандарту інституціонально сформувалась на початку ХІХ сторіччя та функціонувала до 20-30 років ХХ сторіччя.
Ознаки золотого стандарту:
‘ В центрі знаходиться золото, як монетарний товар, яке виступало в функції світових грошей, воно реалізовувалось (виступало в системі міжнародних валютних відносин) як еталон вартості, засіб платежу, засіб нагромадження;
‘ Кожна держава законодавчо фіксувала золотий зміст своєї національної грошової одиниці (масштаб цін);
‘ В умовах золотого стандарту гарантувалась повна конвертованість своєї національної грошової одиниці в золото;
‘ Обмінний курс паперових грошей визначався через масштаб цін (вага золото в одній грошовій одиниці);
До 1913 року в $1USA = 1/20 унции золота
в ₤1UK = ¼ унции золота
Таким чином курс дорівнював 1:5 або 1₤ = 5$
‘ Країни, що дотримувалися золотого стандарту зобов’язувалися дотримуватися певних пропорцій між кількістю грошей в обігу і наявним золотим запасом;
‘ Країни, що дотримувалися золотого стандарту зобов’язувалися дотримуватись вільної міждержавної міграції золота: його експорту та імпорту
Позитивна роль золотого стандарту:
1) Повна конвертованість національних грошей;
2) Стійкість купівельної спроможності національних грошей;
3) Стійкість валютних курсів;
4) Стійкість світових цін на всі товари та послуги.
Недоліки золотого стандарту:
1. Держава була позбавлена можливості втручатися в розвиток грошових віжносин.
N.B! Золотий стандарт відповідав умовам вільного ринку.
1929-1933 роки на зміну вільному ринку приходить державнорегульований ринок, батьком якого став пан Кейнс, і тут починають виникати протиріччя.
1922 рік збирається “Генуеська конференція”, на якій розглядається можливість використання поряд із золотом $USA та ₤UK.
Після світової кризи країни відмовились від обміну національних грошових одиниць на золото, тобто відбулась “Демонетизація золота” – позбавлення золота статусу монетарного товару.
 |
II. Етап золото-валютного стандарту
1944 рік відбулась “Бретон-Вудська конференція” на якій були сформовані та прийняті основні положення нового стандарту.
1945 рік створено МВФ і визначаються принципи його діяльності до мередини 70-х років.
Принципи функціонування золото-валютного стандарту:
· Обмежувалась роль золота. Золото зберігало роль загально вартісного еквіваленту, але реалізовувало воно цю функцію так:
a) Прямо: Золото ⇔Долар США;
b) Опосереднено: Золото ⇔ Всі інші валюти;
але тільки долар зберігав зовнішню конвертованість – не для фізичних осіб, а для центральних банків (США зобов’язувалось конвертувати будь-яку суму доларів на золото за першої вимоги (курс: 1$ = 0,888 грамів золота)). Національні ж гроші мали зовнішню конвертованість лише в долари.
º “Бретон-Вудська конференція”, як і система золото-валютного стандарту базувалась на основі фіксованих валютних курсів. Механізм фіксації пов’язаний з фіксацією масштабів цін кожної грошової національної одиниці і фіксацією цін на золото.
Відхилення могло здійснюватись будь-якою країною ± 1% без згоди МВФ, або більше ніж ± 1% шляхом девальвації або ревальвації цін за згодою з МВФ.
¾ Заборонена вільна купівля-продаж золота. Ринок золота функціонував тілики для Центральних Банків і лише за фіксованими цінами.
Недоліки золото-валютного стандарту:
1. Не устояв долар, бо США почали покривати потреби в валюті (доларах) шляхом звичайної емісії.
Після ІІ-ї Світової війни, до 70 % світового запасу золота було сконцентровано в США, але цей запас почав зменшуватись під впливом багатьох факторів, зокрема – гонки озброєння. Виникли нові центри з потужними запасами золота: Японія та Європа.
1971 рік. Ніксон вимушений припинити дію золото-валютного стандарту, так як сполучені штати не взмозі обміняти всі свої долари на золото.
 |
III. Етап паперово-валютного стандарту– Ямайська валютна система
Започаткований на ямайській конференції в січні 1976 році в місті Кенгстані, але сама система вступила в дію з квітня 1978 року.
Основні принципи:
r Проголошена повна демонетизація золота – тобто:
þ Анульовано офіційний паритет золота;
þ Відмінено золотий масштаб цін – зміст золота в національній грошовій одиниці (0,888 грамів золота в 1$);
þ Відмінено офіційну міжнародну ціну на золото. Золото почали використовувати як звичайний монетарний товар, але золото залишається надзвичайно ліквідним товаром.
Етапи демонетизації золота:
1) Виникають розмінні паперові гроші;
2) Виникають нерозмінні паперові гроші;
3) Втрата золотом функції грошей.
r Замість золота на роль міжнародної розрахункової одиниці, еталона вартості, міжнародного засобу платежу було обрано коллективну грошову одиницю, яка отримала назву «Спеціальні права запозичення» - Special Drawing Right (SDR).
Віднині SDR виконують функції масштабу цін.
«… але я б не ховав ще долар, бо понині ½ всіх торговельних угод здійснюється за доларовим розрахунком …»
А.С. Гальчинський
r Відмінено систему фіксованих валютних курсів на основі прив’язки до золота. Запроваджується система плаваючих, “ринкових курсів”, які формуються у відповідності з вимогами національних ринків. Це дає більшу гнучкість грошової системи, більш точно відображає стан реальної економіки.
r Ямайська валютна система передбачала механізм регіоналізації та припинення поліцентризму, валютного плюралізму. Тобто не виключалась можливість утворення певних валютних союзів та угод за певними правилами та при підпорядкуванні певним структурам.
Недоліки Ямайської валютної системи:
Плаваючий валютний курс створює нестабільність при курсоутворенні. З-за цієї причини курс не був абсолютно вільний, а тому виникли наступні засоби:
○ Встановлення валютного коридору;
○ Прив’язка національної грошової одиниці до іншої валюти.