Принципи нормування освітлення
Нормування штучного і природного освітлення – це встановлення норм і правил виконання освітлювальних установок (ОУ), що забезпечують необхідні в процесі експлуатації рівні кількісних і якісних параметрів цих установок. Правила та норми освітлення регламентуються відповідними нормативними документами, в основу яких звичайно покладені результати наукових досліджень в областях фізіології зору, гігієни праці, техніки й економіки освітлення, інших суміжних наук. При цьому враховуються матеріальні й енергетичні ресурси країни. Важливість нормування освітленості визначається, з одного боку, тими витратами, яких вимагає будова і експлуатація освітлення, з іншого – гігієнічним, виробничим і економічним ефектом, що досягається гарним освітленням. У світовій практиці при розробленні нормативних документів як регламентовані характеристики беруться кількісні та якісні параметри освітлення. Як кількісні характеристики освітлення використовуються яскравість, освітленість, циліндрична освітленість, коефіцієнт природної освітленості. Якість освітлення характеризується засліпленістю й дискомфортом, нерівномірністю розподілу яскравості або освітленості, глибиною пульсації світлового потоку, спектральним складом випромінювання ДС. Для промисловості існує два види нормативних документів щодо освітлення – загальнодержавні й галузеві норми. Загальнодержавні норми висувають загальні вимоги до освітлення залежно від точності й складності зорової роботи, а галузеві містять вимоги до освітлення конкретних операцій і установлені на основі загальнодержавних норм. У нашій країні освітленість нормують залежно від точності роботи, а вплив її складності враховують побічно шляхом збільшення або зменшення основної норми. Складність зорової роботи при однаковій точності визначається її тривалістю, ступенем складності зорового завдання (виявлення або розрізнення), кількістю об'єктів розрізнення в полі зору, необхідністю їхнього пошуку, обмеженням часу виявлення, а також віком працюючих. При будь-якому критерії нормування кількісною характеристикою освітлення є освітленість робочої поверхні, тобто поверхні, на якій безпосередньо розташовані об'єкти розрізнення (подряпини, тріщини, нитки, риски і т.ін.). Освітленість робочої поверхні нормується залежно від її відбиваючих властивостей, точності й складності зорової роботи. Вибір освітленості, а не яскравості, на яку безпосередньо реагує орган зору, як нормований параметр ОУ, пояснюється наявністю великої кількості досліджень, що встановлюють зв'язок між показниками ефективності ОУ, продуктивністю праці, зоровою працездатністю, видимістю і яскравістю. Яскравість може бути визначена, якщо відомі відбиваючі властивості освітлюваної поверхні. Це дозволяє за обраними критеріями нормування встановлювати рівні освітленості для різних зорових завдань. Енергетичні показники ОУ можуть бути також визначені за рівнем освітленості. Загальнодержавні норми містять нормовані рівні освітленості для плоских об'єктів розрізнення. Об'ємні об'єкти характеризуються еквівалентними розмірами й контрастами, що залежать від умов освітлення, від контрастності й напрямку світлового потоку. Нормовані рівні освітленості для робіт з об'ємними об'єктами встановлюються в галузевих нормах разом із рекомендаціями щодо освітлення цих операцій. При побудові норм, виходячи з енергетичних можливостей країни, був прийнятий рівень відносної видимості, що дорівнює при ймовірності виявлення . Загальнодержавні норми освітлення є самостійним розділом Державних будівельних норм (ДБН). Вони поширюються на проектування споруджуваних і реконструйованих будинків і споруджень. За точністю зорової роботи виробничі операції поділяються на 8 розрядів (табл. 3.1), з яких перші 6 характеризуються розмірами об'єктів розрізнення, їхнім контрастом із фоном і відбиваючими властивостями фону; розряд VII належить до робіт із світними матеріалами й виробами; розряд VIII – до робіт, пов'язаних із загальним спостереженням за ходом виробничого процесу. Як видно з табл. 3.1, об'єкти спостереження характеризуються лінійними розмірами в частинках міліметра, хоча умови зорової роботи визначаються кутовими розмірами об'єктів. У більшості випадків у виробничих умовах відстань від ока спостерігача до об'єкта, що розглядається, становить 0,35 – 0,5 м. Можна вважати, з достатньою для практики точністю, що за цих умов 0,1 мм лінійного розміру об'єкта розрізнення відповідає 1' його кутового розміру. При збільшенні відстані спостереження розряд робіт визначається стосовно розміру об'єкта до відстані його спостереження. Кожний розряд норм із I до V розділений на підрозряди
Таблиця 3.1 – Значення нормованих показників
Продовження таблиці 3.1
Продовження таблиці 3.1
Підрозряд а) відповідає найбільш важким умовам
©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|