Главная | Обратная связь

Схеми живлення громадських будівель

Великі громадські будівлі є складними і енергоємними інженерними спорудами. Окрім пристроїв освітлення, в громадських будівлях діють багато інженерних систем, що забезпечують нормальне функціонування, життєзабезпечення, комфорт і пожежну безпеку.

Залежно від призначення громадських будівель питома потужність освітлення в цілому по будівлі становить
15 – 30 Вт/м², а для окремих приміщень досягає 100 Вт/м² і більше. Коефіцієнти попиту навантаження електричного освітлення змінюються в широких межах (0,25 – 1,0) залежно від потужності й призначення ОУ.

Основне джерело живлення громадських будівель – міські ТП – у великих містах мають, як правило, АВР на стороні нижньої або вищої напруги, а іноді те й інше одночасно.

Живлення освітлювальних установок і силових електроприймачів проводиться, як правило, від загальних трансформаторів, що дозволяє більш рівномірно розподіляти навантаження і збільшувати навантаження трансформаторів з урахуванням незбiгу (неспівпадання) в часі максимумів силового і освітлювального навантажень,

За ступенем забезпечення надійності електропостачання комплекси електроприймачів громадських будівель звичайно відносять відповідно до розділу 1 ПУЕ до 2-ї або 3-ї категорій. До 1-ї категорії належать лише деякі комплекси електроприймачів лікувальних установ, АТС, головних телеграфів, поштамтів та деяких інших об'єктів. Необхідна надійність ОУ забезпечується сумісною дією всіх видів освітлення.

Особливі вимоги до живлення АЕО висуваються у видовищних і критих спортивних спорудах із залами для глядачів місткістю 800 і більше місць (окрім кінотеатрів), а також у дитячих театрах, палацах піонерів із залами для глядачів будь-якої місткості, де для АЕО повинна використовуватися акумуляторна установка.

Живлення громадських будівель може здійснюватися як від ТП, що окремо стоять, так і від вбудованих КТП.

Живлення АЕО повинне бути незалежним від живлення робочого освітлення і виконуватися при двох вводах в будівлю або споруду – від різних вводів, а при одному вводі – самостійними лініями, починаючи від ВРУ або ГРЩ. Якщо навантаження громадської будівлі належить до 3-ї категорії, то в будівлі встановлюється односекційне ВРУ. Живлення такого ВРУ проводиться від одного трансформатора, як правило, однією живильною лінією. Розділення розподільних ліній робочого і АЕО проводиться, починаючи з шин ВРУ.

При живленні громадської будівлі 2-ї категорії від однієї двотрансформаторної ТП ввідно-розподільний пристрій є двосекційним розподільним щитом з двома перемикачами на вводі.

Побудова розподільної мережі освітлення. Лінія робочого освітлення, що відходить від ГРЩ або ВРУ, живить один або декілька групових щитків. Майже в усіх громадських будівлях можуть бути виділені планувальні зони різного призначення: приміщення вестибюльної групи, зона адміністративних приміщень, конференц-зал із прилеглими приміщеннями, зона їдальні, технічні приміщення підвалу і т.п. Доцільно кожну із зон живити роздільними лініями. Для великих зон можуть встановлюватися власні щитові приміщення із вторинними розподільними щитами, що виконують роль ГРЩ робочого освітлення зони. Від них до групових щитків прокладаються розподільні лінії.

Розподільні лінії АЕО також можуть виконуватися роздільними по зонах.

Кількість щитків, приєднуваних до кожної розподільної лінії в громадських будівлях, не обмежується. Для планувальних зон, які займають один – два поверхи, їх число, як правило, невелике (до 3 – 5 шт.). Для зон, розміщених у багатоповерховій частині будівлі, живлення яких, як правило, виконується лініями (стояками), що прокладаються вертикально, число щитків зазвичай визначається числом поверхів.

У громадських будівлях рекомендується застосовувати кабелі й проводи з мідними жилами.

Живильні й розподільні мережі, як правило, повинні виконуватися кабелями й проводами з алюмінієвими жилами, якщо їх розрахунковий переріз дорівнює 16 мм² і більше.