МОДУЛЬ І. ТЕМА: ІСТОРІЯ ГНОСЕОЛОГІЇСтр 1 из 16Следующая ⇒
Луганський національний педагогічний Університет імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА Кафедра філософії та соціології ЕЛЕКТРОННИЙ ПІДРУЧНИК ДЛЯ магістратури „ГНОСЕОЛОГІЯ. ТЕОРІЯ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ” ЛУГАНСЬК – 2006 курс „Гносеологія: методи і форми наукового пізнання”
ВСТУП Даний навчальний посібник призначено магістрантам всіх форм навчання, для котрих читається курс „Гносеологія: методи і форми наукового пізнання”. Магістранти дистанційної форми навчання з тим щоб отримати допуск до заліку повинні виконати відповідний обсяг роботи: написати дві роботи на вибір зі списку контрольних питань до модульного контролю (всього передбачається два модулі), відповісти на тести до кожного розділу і підготувати відповідь на одне з питань до кожного практичного заняття (всього 4 практичних занять). На залік магістранти даної форми навчання мають здати всі виконані ними завдання в роздрукованому вигляді і бути готовими відповісти екзаменатору на запитання з цих тем. Магістранти інших форм навчання використовують матеріал, викладений у відповідних темах для підготовки до заліку і до семінарських занять з курсу. Для розширення й поглиблення отриманих знань додаються списки рекомендованої літератури до кожної теми. Пізнання – це невід’ємна споконвічна людська риса. На відміну від діяльності тварин вона має усвідомлений характер і пов’язана з практичними діями по перетворенню природного світу, результатом яких є створення іншої штучної природи як посередника між природничо-екологічним і антропоморфним. Пізнання – обумовлений суспільно-історичною практикою процес набуття і розвитку знань, його поглиблення, розширення і вдосконалення. Пізнання – це взаємодія суб’єкта і об’єкта, результатом якої є накопичення знань про світ і людину. Знання – це результат процесу пізнання дійсності, ідеальне відтворення об’єктивних закономірних зв’язків реального світу. Воно існує у вигляді уявлень, понять, теорій. Термін „знання” може використовуватись у трьох значеннях: 1) здібності, уміння, навички; 2) пізнавально значуща адекватна інформація; 3) особлива форма ставлення до дійсності, що існує поряд з практичними діями. Другий та третій аспекти і є предметом особливої дисципліни, розділу філософії-гносеології. Теорія пізнання (гносеологія) – розділ філософії, в якому вивчаються проблеми природи пізнання, його можливості і межі, відношення знання і дійсності, суб’єкта і об’єкта пізнання, досліджуються передумови пізнавального процесу, умови достовірності знань, критерії істинності, форми і рівні пізнання, а також інші проблеми. У літературі термін „гносеологія” використовується двояко: 1) вчення про знання взагалі; 2) філософська теорія, що вивчає наукове пізнання. В цьому плані іноді застосовується поняття „епістемологія” (від гр. – вчення про знання). Обидва терміни часто використовуються і як прості синоніми. Авторська участь: канд. філос. наук, доц. кафедри філософії та соціології ЛНПУ Попов В.Б. – загальне наукове керівництво – тема 1.1; ст. викладач, здобувач кафедри філософії та соціології ЛНПУ Молодцов Б.І. – тема 1.2; канд. філос. наук, доцент кафедри філософії та соціології ЛНПУ Галкіна Л.І. – тема 2.2; канд. філос. наук, доцент кафедри філософії та соціології ЛНПУ Тягнібедіна О.С. – тема 2.4; канд. філос. наук, доцент кафедри філософії права і культурології ЛУВС Левченкова О.Б. – тема 2.3; канд. філос. наук, доцент Національного університету „Києво-Могилянська академія” Савельєв Ю.Б. – тема 2.1. МОДУЛЬ І. ТЕМА: ІСТОРІЯ ГНОСЕОЛОГІЇ
Попов В.Б. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|