Главная | Обратная связь

Методичні рекомендації до розділу 2.2

Мета і завдання розділу.При вивченні даної теми магістранти повинні мати уявлення про сутність та структуру пізнавального процесу, основні принципи сучасної наукової гносеології, її основні напрямки, проблематику, знати про найбільш вагомі відкриття в галузі гносеології і видатних вчених цієї сфери. Успішне вивчення розділу дасть можливість оволодіти основними методологічними прийомами класичної гносеології.

При вивченні гносеології пізнання важливо звернути увагу на когнітивний підхід до вивчення аргументації, на взаємозв’язок логіки та інтуїції, пояснення та розуміння у пізнанні.

Необхідно особливо зупинитися на відмові постмодернізму від традиційної раціональності. Тут слід знати, що багато напрямків західної філософії й чимало українських та російських філософів перебувають у жорсткій опозиції до постмодернізму.

Завдання: визначить на яких основоположеннях ґрунтується сучасна наукова гносеологія, у яких формах здійснюється чуттєво-сенситивне пізнання і в яких раціональне.

 

Навчальний матеріал.

Прочитайте та законспектуйте основні положення

І. Чуттєве й раціональне – два рівні пізнання. Чуттєве – це перший ступінь пізнання, який являє собою безпосереднє сприйняття світу людиною. Це пізнання здійснюється у вигляді відчуттів, сприйняття і уявлень. Відчуття – це елементарні пізнавальні акти, які виникають у процесі дії зовнішніх подразників, наприклад звуку, на органи відчуття людини. Відчуття також можуть викликатися процесами, які відбуваються в організмі людини, наприклад хворобою. Відчуття об’єктивні за своїм джерелом походженням і змістом, тобто об’єктивні по суті. Але вони в той же час суб’єктивні за формою, тобто неоднакові у різних людей. Відчуття відображають окремі якості, властивості предметів. Однак предмет володіє не одним, а декількома властивостями. Єдність різних сторін, властивостей, що характеризують предмет в цілому (наприклад, будинок, ліс тощо), відображається у сприйнятті. Сприйняття – це складна форма чуттєвого пізнання, вона становить комплекс, суму різних відчуттів. Сприйняття дає цілісний образ предмета, що безпосередньо впливає на органи чуття людини.

Уявленнядають чуттєвий образ предмета з пам’яті. Уявлення – це вища форма чуттєвого пізнання. Його ознаки:

1) виникає опосередковано на основі попередніх відчуттів і сприйняття;

2) має чуттєво узагальнений характер, бідніше вмістом відчуттів і сприйняття;

3) містить у собі момент уяви, фантазії аж до неіснуючих казкових образів, наприклад образ кентавра.

Прочитайте.

Чуттєвому пізнанні людини притаманно безпосередня взаємодія зовнішнього предмета і органів чуття. Проте на характер чуттєвого сприйняття впливає також психічний склад конкретної людини, її інтереси й нахили, життєвий досвід, тобто світ культури, в який поступово входить людина від самого народження. Так, музикально освічена людина відчуває більше відтінків та інтонацій у музичному творі, ніж людина без відповідної освіти. Причина в тому, що чуттєве пізнання має специфічно людський, тобто соціально-історичний характер. Здатність людини до сприйняття музики – це результат її входження в сферу культури, прилучення до світу культури, спілкування з іншими людьми. Людина, на відміну від тварин, завдяки володінню мовою, наявністю освіти, засобів масової інформації може наглядно уявити собі те, що бачили чи описали інші. Мова дає можливість уявити конкретні образи за допомогою слів. Чуттєве пізнання це соціально-історичне явище.

Запишіть.

ІІ. Другою невід’ємною частиною процесу людського пізнання є раціональне пізнання, діяльність мислення. Воно здійснюється у формі поняття, судження і умовиводу. Поняття – це пізнання загальних і суттєвих ознак предметів і явищ. Поняття – це абстракції, слова чи словосполучення (наприклад „елементарна частка” у фізиці, „товар” в політекономії тощо). Поняття існують у формі мови і служать засобом спілкування між людьми та накопичення інформації. На основі понять у раціональному пізнанні виникають судження. Судження– це речення, тобто будь-яка відносно закінчена думка, в якій щось стверджується або заперечується про предмет пізнання (наприклад „Земля обертається навколо своєї осі”). Мислення пов’язане зі здатністю міркувати. В результаті виникають різні умовиводи. Умовивід – це низка взаємопов’язаних суджень. Форми умовиводів досліджуються логікою.

Важлива роль у функціонуванні і розвитку раціонального пізнання, мислення, свідомості взагалі належить категоріям.

Категорії – це універсальні форми мислення і свідомості, які відображають загальні властивості, взаємозв’язки, закономірності розвитку всіх матеріальних і духовних явищ та процесів. Категорії відображають також універсальні схеми, вироблені суспільством форми діяльності, а опосередковано, через практику, відтворюють загальні властивості предметів і явищ, необхідні і всезагальні зв’язки та форми буття. Категорії є формами мислення, які функціонують як засоби пізнання, за допомогою яких не лише осягається загальне й необхідне в об’єктах, але й здійснюється синтез змісту пізнання в логічні форми: поняття, судження, умовиводи. Одночасно з розвитком і вдосконаленням суспільно-історичної практики й пізнання ускладнюється та вдосконалюється категоріальна структура мислення; зростає кількість категорій, змінюється їхній зміст і взаємозв’язок. Специфіка категорій як універсальних форм мислення і пізнання, на відміну від понять конкретних наук, полягає в тому, що вони є універсальними знаряддями і засобами пізнання, відіграють загально-методологічну та світоглядну роль.