 |
|
ТЕСТИ ДО РОЗДІЛІВ 2.1, 2.2
І. Що ми пізнаємо за допомогою відчуттів?
1) величину предметів;
2) форму предметів;
3) колір предметів;
4) електромагнітне поле;
5) щільність предметів;
6) кібернетику;
7) температуру предметів;
8) запах і смак предметів;
9) розрізняємо ультрафіолетові промені;
10) звуки.
ІІ. Які положення, на вашу думку, правильно відображають суть сприйняття?
1) набір відчуттів;
2) цілісний образ предмета, поданого через спостереження;
3) пасивне відображення;
4) зв’язок різних відчуттів;
5) цілісний образ предмета, коли його безпосередньо не дано.
ІІІ. Чим відрізняється поняття від уявлення?
1) поняття – це завжди відображення конкретного, одиничного;
2) неможливо наочно представити собі рух зі швидкістю 300 тис. кілометрів на секунду, а мислити такий рух за допомогою понять можна;
3) уявлення – це чуттєве відображення об’єкта, а поняття – це форма мислення, яка позначається словом або словосполученням;
4) у понятті відображаються загальні й при цьому суттєві властивості предметів і явищ;
5) поняття – це плід фантазії людини, їм немає відповідника в реальному житті.
IV. Завдяки яким операціям здійснюється перехід від чуттєвого рівня пізнання до логічного?
1) шляхом абстрагування;
2) пов’язано з уявою;
3) на основі узагальнення;
4) шляхом ідеалізації, тобто логічної операції, яка визначає межу тієї чи іншої властивості;
5) у результаті безпосередньої взаємодії з зовнішнім світом.
V. У чому полягає головна ідея постмодерністської концепції?
1) наукові положення повинні відображати загальні істини. Істинність будь-якої гіпотези може бути доведена за допомогою досвіду або зв’язаного логічного доказу на основі досвіду;
2) критика розуму та його можливостей;
3) створення нових типів раціональності.
VI. Логічний позитивізм висунув теорію істинного знання:
1) відносної істини;
2) верифікації;
3) фальсифікації;
4) конвенціалізму;
5) А та Г.
VII. Яке висловлювання відповідає кожній з теорій істини:
А) конвенціальна теорія істини;
Б) прагматична теорія істини;
В) неопозитивістська теорія істини;
Ґ) концепція когерентної істини.
1) відмовляється від вирішення питання про відношення пізнання до дійсності;
2) як критерій істини спирається на практичну значущість, користь та ефективність знань;
3) розглядає істину як узгоджені між собою несуперечливі знання;
4) істина є згодою на те, що вважати істиною.
VIII. Які функції виконує істина у науковому пізнанні? (Може бути більше ніж один вибір):
1) методологічну;
2) гносеологічну;
3) ціннісну;
4) прагматичну;
5) теоретичну.
IX. Які існують форми істини?
1) аксіологічна;
2) абсолютна;
3) когерентна;
4) об’єктивна;
5) відносна;
6) адекватна;
7) Б та Д.
Левченкова О.Б.
РОЗДІЛ 2.3. ФІЛОСОФСЬКІ ПРОБЛЕМИ
НАУКОВОЇ МЕТОДОЛОГІЇ
ЗМІСТ
1. Наукове пізнання. Проблема наукової раціональності:
а) специфіка наукового пізнання;
б) проблема наукової раціональності у постпозитивізмі (К. Поппер, Т.Кун, І.Лакатос, П.Фейерабенд);
в) проблема наукової раціональності в сучасній українській і російській філософії.
2. Методи і методологія наукового пізнання:
а) загальнофілософські методи пізнання.
б) класифікація методів наукового пізнання. Емпіричні, теоретичні, загальнологічні методи наукового дослідження;
в) методи соціально-гуманітарних наук. Їхня специфіка;
г) розуміння і пояснення як універсальні гносеологічні процедури;
ґ) проблеми пізнання й методології наукового пізнання в сучасній українській та російській філософії.
Ключові слова: наукове пізнання, методологія, наукова раціональность, філософія і наука, теорія і емпірія, феноменологія, екзистенціалізм, герменевтика, верифікація, фальсифікація, абстрактне, конкретне, діалог, плюралізм.
ЛІТЕРАТУРА
1. Алексеев П.В. Панин А.В., Теория познания и диалектика. – М., 1991.
2. Алексеев П.В. Панин А.В. Философия. – М., 1997.
3. Естественно-научное познание: изменение методологических ориентаций. – К., 1993.
4. Лакатос И. Фальсификация и методология научно-исследовательских программ. – М., 1995.
5. Копнин П.В. Гносеологические и логические основы науки. – М., 1974.
6. Кохановский В.П., Золотухина Е.В., Лешкевич Т.Г., Фатхи Т.Б. Философия для аспирантов: Учебное пособие. – Ростов-на-Дону, 2003.
7. Кузнецов В.Г. Герменевтика и гуманитарное познание. – М., 1991.
8. Кун Т. Структура научных революций. – М., 1977.
9. Попович М.В. Логіка і наукове пізнання. – К., 1971.
10. Порус В.Н. Парадоксальная рациональность. – М., 2000.
11. Проблемы методологии постнеклассической науки. – М., 1992.
12. Степин В.С., Горохов В.Г., Розов М.А. Философия науки и техники: Учеб. пособие. – М., 1996.
13. Фейерабенд П. Избранные труды по методологии науки. – М., 1986.
14. Философия и методология науки. – М., 1996.