Умови для торгівлі при неоднаковій забезпеченості факторами виробництва.

Теорема Гекшера-Оліна. Оцінка забезпеченості факторами виробництва. Взаємозалежність між ціновим співвідношенням на товари та фактори виробництва. «Ящик Еджуорта».

Обернена факторомісткість.

Економічний зміст оберненої факторомісткості. Раніше ми припустили, що капіталомісткість сектора при будь-якому співвідношенні цін на фактори є завжди більшою або меншою, ніж в інших секторах. Також може бути випадок, коли дві виробничі функції характеризуються тим, що умова k₂>< k₁ не підходить для всіх цінових співвідношень на фактори виробництва. Цілком можливо, що в одній галузі k₁ > k₂, а в іншій - к₂ > к₁. У даному випадку йдеться про обернену факторомісткість.

На рисунку 5 функції k₁та k₂ розміщені так, що умова k₂ > k₁ не виконується для всіх співвідношень процентних ставок і зарплати. А відомо з 5.6', що зростання функції (р₁/р₂) = g(l/r) залежить від k₁>< k₂. Ця функція має від'ємний нахил для галузі k₁ > k₂,. Для k₁ = k₂ зростання дорівнюватиме нулю, а для k₂ > k₁ воно буде додатним. Одна з таких функцій зображена на рисунку 5 у нижньому квадранті. З цього випливають такі твердження:

Умови тверджень: Закордон є капіталозабезпеченою країною, Батьківщина - працезабезпеченою, оскільки (l/r)* > (l/r). За таких умов ОS характеризує співвідношенні процентної ставки і зарплати на Батьківщині, OS - e Закордоні. Товар 1 є капіталомістким на Батьківщині.

Твердження 1. Оскільки (р₁/р₂)* > (p₁/p₂), то товар 1 у країні І є дешевшим. Країна І експортує товар 1. Товар 1 капіталомісткий для країни І. Країна І є працезабезпеченою, тобто країна, забезпечена трудовими ресурсами, експортує капіталомісткий товар 1. ц^ висновок є винятком з теореми Гекшера - Оліна.

k₁k₂

k₁

k₂

Рисунок 5. Обернена факторомісткість

На Батьківщині = ОR i => = ОР; у Закордоні = OS => = OQ. Оскільки < (Батьківщина працезабезпечена, Закордон—капіталозабезпечений) і < , тобто Батьківщина експортує капіталомісткий товар 1 (k₁ > k₂), а Закордон - капіталомісткий товар 2 (k_г > k₁), то це суперечить теоремі Гекшера - Оліна у випадку оберненої факторомісткості.

Країна II експортує товар 2, бо ціна цього товару до торгівлі в країні II є нижчою, ніж у країні І. Товар 2 для країни II є капіталомістким товаром. Країна II є капіталозабезпеченою. Для країни II все ще діє теорема Гекшера - Оліна.

Твердження 2. У випадку оберненої факторомісткості положення теореми Гекшера — Оліна їй завжди можуть бути дійсними.

Теорема Гекшера-Оліна,або теорія факторних пропозицій пояснює порівняльну перевагу країн за рахунок різної забезпеченості факторами виробництва (землі,праці,капіталу).

Теорія різної відносної забезпеченості факторами виробництва,як основи міжнародної торгівлі може бути представлена у вигляді двох взаємопов’язаних теорем:теореми Гекшера-Оліна і теорема вирівнювання цін на фактори виробництва(Гекшера-Оліна-Семуельсона).

Теорія Гекшера-Оліна-кожна країна експортує ті фактороінтенсивні товари,для виробництва яких вона має відносно надлишкові фактори виробництва,і імпортує ті товари,для виробництва яких існує відносний дефіцит факторів виробництва.

В теоремі Гекшера-Оліна існує 3 припущення.

1.Факторами виробництва в обох країнах є праця та капітал. Виробнича функція для сектору і є ідентичною в обох країнах,тобто = *.З іншої сторони є різниці в виробничих функціях обох секторів( ). Виробнича функція має якості субстиціональності та лінійної гомогенності.

2.Обидві країни не однаково забезпечені працею або капіталом,тобто А і А.

3.Існують умови досконалої конкуренції та повної зайнятості.

Країна,яка багата на капітал,має перевагу у виробництві капіталомістких товарів(експортує капіталомісткі товари). Країна,яка багата на трудові ресурси має перевагу у виробництві трудомісткого товару(експортує трудомісткі товари).

Враховуючи розширений перелік факторів виробництва,отримаємо наступні твердження:

- країна,багата на землю експортує товари,вироблені в результаті інтенсивного використання земельних ресурсів(сільськогосподарська продукція);

- країна,багата на сировину,експортує матеріаломісткий продукт;

- країна багата на краєвиди,експортує продукт інтенсивного використання ландшафтів(туризм);

- країна багата на гуманітарний капітал,експортує товари,вироблені шляхом його інтенсивного використання;

- країна з високим рівнем експортує інноваційний інтенсивний продукт.

Існує 2 методи оцінки забезпеченості країни факторами виробництва:

Перший-за допомогою визначення фондозабезпеченості ( ).

Другий-за рахунок визначення відношення цін на фактори виробництва ( ).

Оцінка забезпеченості факторами виробництва здійснюється за допомогою фондоозброєності,яка визначається:

Країна II (Закордон) багатша порівняно із країною I (Батьківщиною),коли фондоозброєність кожного працівника Закордоном є вищою,ніж на Батьківщині,тобто k* k. Згідно другого критерія, Закордон більш забезпечений капіталом в порівнянні з Батьківщиною,коли у Закордоні капітал відносно дешевший і праця дорожча,ніж на Батьківщині,тобто:

Поділ країн за ступенем забезпеченості факторами наведено в таблиці 1.

Таблиця 1:Емпірична оцінка забезпеченості факторами деяких країн

Країни з основним капіталом	США,Канада,Японія,Західна Європа
Країни з гуманітарним капіталом	США,Канада,Японія,Західна Європа
Країни з трудовим капіталом	Китай,Малайзія,Східна Європа
Країни з земельним капіталом	Австралія,Україна
Країни з ресурсним капіталом	Арабський півострів,Аляска

Вимірювання забезпеченості факторами виробництва можна здійснити за допомогою:

- відносних обсягів виробництва;

- співвідношення цін на фактори виробництва.

Відносні обсяги факторів виробництва можна визначити на основі кривих ефективності(«Ящик Еджуорта») і кривих трансформації.

Крива трансформації країни може бути побудована на основі ізоквант (її проекції). Форма кривої трансформації характеризує забезпеченість країни факторами виробництва(рис.6).

Q₁, Q₁*

C’

B’

Q₂, Q₂*

Рисунок 6. Трансформаційна крива при різній забезпеченості факторами виробництва.

Країна I (крива трансформації VV)забезпечена відносно більшою кількістю трудових ресурсів і має перевагу у виробництві трудомісткого товару (експортує трудомісткий товар). Країна II (крива трансформації WW) забезпечена відносно більшою кількістю капіталу і має перевагу у виробництві капіталомісткого товару (експортує капіталомісткий товар).

На основі вимірювання забезпеченості країни факторами виробництва можна визначити напрям міжнародної торгівлі.

Країна I експортує товар 1 та імпортує товар 2,якщо виконується умова:

При визначенні напрямку міжнародної торгівлі а основі забезпеченості факторами виробництва діє припущення,що співвідношення попиту на товари в обох країнах в умовах автаркії однакові,тобто:

Умови щодо експорту капіталомісткого товару,багатого на капітал з урахуванням попиту:

- Закордон (країна II) є багатшим на капітал,якщо k* .

- Виробництво товару 2 – капіталомістке,якщо .

Вимірювання забезпеченості факторами виробництва за допомогою співвідношення цін на них здійснюються на основі визначення співвідношення 1/r.

Вартість праці характеризується рівнем заробітної плати -1;вартість капіталу – величиною процентної ставки – r.

Існує взаємозв’язок між співвідношенням цін на товари і співвідношенням цін на фактори. Це пояснюється тим,що:

- кожній точці кривої ефективності відповідає певне співвідношення цін на фактори виробництва;

- кожній точці кривої ефективності відповідає точка на кривій трансформації;

- кожній точці кривої трансформації відповідає визначене співвідношення цін на товари.

В результаті,кожному співвідношенню цін на товари відповідає визначене співвідношення цін на фактори і навпаки,тобто:

Попит на фактори виробництва і відповідно ціна на них залежить від попиту на товари.Якщо праце місткий товар має сильніший попит,то ціна цього товару та оплата використаного фактора(праці) також є відносно високою.

Ціни на фактори є похідними від попиту на товари.В часовому аспекті: «спочатку» на товарному ринку встановлюються ціни на товари ,а «потім» ціни на фактори. Через визначення забезпеченості країни факторами на основі співвідношення цін на них можна охарактеризувати умови торгівлі.

Наприклад,якщо:

То закордон більш забезпечений капіталом(експортує капіталомісткі товари).

Взаємозв’язок між співвідношенням цін на товари та фактори (співвідношення процентної ставки та зарплати) визначається як:

Ситуаційний аналіз передбачає дві ситуації:

Ситуація 1: . Товар 2- капіталомісткий,товар 1- трудомісткий. Крива RR’ показує зв’язок між співвідношенням цін на товари і фактори виробництва (рис. 7).

Рис. Зв’язок між ціною на товари і ціною на фактори виробництва.

Якщо збільшується відносна ціна трудомісткого товару 1 ( зростає),то підвищується попит на працю. Це сприяє підвищенню заробітної плати. Співвідношення «зарплата-процентна ставка» 1/r –зростає.

Ситуація 2: .Товар 1-капіталомісткий,товар 2-трудомісткий.Крива SS’ показує співвідношення цін на товари та фактори (рис.6). Якщо відносна ціна капіталомісткого товару ( - зростає),то зростає попит на капітал,рівень процентної ставки зростає. Співвідношення цін на фактори 1/r зменшується.

Теорема Рибчинського.При постійних товарних цінах збільшення одного фактора виробництва веде до абсолютного збільшення випуску того товару,при виготовленні якого цей фактор використовується відносно інтенсивно,та до абсолютного скорочення виробництва іншого товару,випуск якого базується на відносно інтенсивному використанні іншого фактора.

Дане твердження пояснюється за допомогою методу Еджуорта (рис.7). Капіталоозброєність визначається через OD,праце озброєність через-ОС. Відношення цін встановлено постійним,то відповідно є постійним відношення «зарплата-процент». Виробництво товару 1 є працемістким, товару 2 – капіталомістким

(

Рис. Теорема Рибчинського.

Обсяги виробництва товару 1 визначає відрізок OS (OS=BT),обсяги виробництва товару 2- OT= SB. Якщо збільшується в країні запас капіталу на DD’,то збільшується виробництво капіталомісткого товару 2 (до OT’),а виробництво праце місткого товару 1 зменшується (до OS’).

У зв'язку з приведеними у відповідність процесами після початку міжнародної торгівлі були обговорені деякі властивості неокласичної економіки, які існують у закритому народному господарстві (вирівнювання цін на фактори виробництва між двома країнами). Наступна властивість цієї неокласичної теорії випливає у результаті екзогенного збільшення запасів факторів виробництва (dК,dА > 0). Відповідь на дане запитання дає рівняння 6.1'. Припускаємо, що відношення цін на товари не змінюється, а запас капіталу збільшується, тобто dК >0,і пропозиція праці залишається сталою, тобто dА=0.Тоді з рівняння 6.1' отримуємо:

тобто випуск трудомісткого товару ( > ) зменшується при dp = 0,тоді як капітал збільшується. Далі отримуємо:

Твердження. При постійних товарних цінах і зростанні одного фактора збільшується випуск товару, при виробництві якого інтенсивно використовують зростаючий фактор. Випуск іншого товару зменшується. Це твердження є теоремою Рибчинського , яка з огляду на теорію економічного зростання стверджує, що збільшення одного фактора виробництва веде до абсолютного збільшення випуску того товару, при виготовленні якого цей фактор використовують інтенсивно, і до абсолютного скорочення виробництва іншого товару, випуск якого базується на інтенсивному використанні іншого фактора.

Суть парадоксу Леонтьєва полягає в тому,що на основі декількох емпіричних тестів було доведено,що умови теорії Гекшера-Оліна на практиці не завжди виконується.

Для емпіричної перевірки теорії Гекшера-Оліна було визначено наступні величини:

- забезпеченість країни факторами;

- місткість факторів виробництва окремих секторів в цих країнах;

- товарні потоки між країнами.

Постановка питання у з’ясуванні обсягу факторів виробництва,що вивільняться,якщо США зменшать,як свій експорт так і імпорт на 1 млн. доларів.

Структуру експорту і імпорту США в 1947 році проаналізовано на основі моделі «витрати-випуск».

Проведено порівняння співвідношення капіталу і праці,яке необхідне для виробництва одиниці американського імпорту ( )im, з співвідношенням капіталу і праці,яке необхідне для виробництва американського експорту ( ) .У відповідності з цим співвідношенням,яке отримало назву «статистика Леонтьєва»,країна вважається капіталомісткою якщо:

Країна вважається праце місткою,якщо:

Результати досліджень Леонтьєва капіталомісткість американського імпорту на 30% перевищувала експорт,тобто США – праце містка країна,що суперечило загальному уявленню.

Парадокс Леонтьєва–теорія співвідношення факторів виробництва Гекшера-Оліна не підтверджується на практиці: капіталонасичені країни експортують капіталомісткі товари,тоді як праце насичені країни - праце місткі товари.

Пояснення щодо виникнення парадоксу Леонтьєва:

- Необхідно поділяти робочу силу на кваліфіковану і некваліфіковану і враховувати їх витрати окремо на виробництво експортних товарів.

- США імпортувала велику кількість сировини з розвиваючих країн,добування якої потребувало великих витрат капіталу (капіталомісткий імпорт).

- Смаки і переваги американців традиційно спрямовані на капіталомістку технологічну продукцію,яку вони імпортують,незважаючи на те,що і сама країна забезпечена капіталом.

- Більшість імпортованих товарів США в 1947 році були нафта,мідь,метали,паперова продукція,природна сировина,виробництво яких є капіталомістким.

- Дослідження Леонтьєва базуються на двофакторній моделі «капітал і праця» і відносяться до однієї країни.

Потрібно враховувати роль інших факторів,такі як земля, «природні ресурси»,а також особливості:економічної системи країни. Ідеально було б аналізувати торгові потоки між багатьма країнами.

Емпірично тестувати висновки Гекшера-Оліна пробували неодноразово. І її спроби то підтверджували теорію, то спростовували її. Але авторам завжди бракувало переконливості. Найбільш акуратно і коректно дослідження теореми Гекшера-Оліна провів у І953 рот американський вчений російського походження Василь Леонтьєв. Саме завдяки своїй педантичній точності й скрупульозності, помноженій на наукову компетентність, він зумів переконливо довести, що теорія співвідношення факторів Гекшера-Оліна за певних умов не підтверджується па практиці.

На думку Леонтьева, економічні концепції безглузді, якщо їх неможливо спостерігати й вимірювати. Тому серед інших теорій він намагався перевірити і теорію Гекшера-Оліна. Для цього визначав використання праці й капіталу у виробництві експортних та імпортних товарів. Зокрема, В. Леонтьев з'ясовував обсяг факторів виробництва, що вивільняться, якщо США зменшать як свій експорт, так й імпорт на 1 мли. доларів. Це питання вчений аналізував за допомогою даних про структуру експорту й імпорту в 1947 році на основі моделі «витрати-випуск» для 200 секторів. Проблема полягає в тому, скільки факторів залучено для виробництва експорту й імпорту.

Розширення моделі Гекшера-Оліна полягає в тому,що додатково враховуються:

- багатофакторність;

- багато товарність;

- типи товарів;багатосторонність;

- наявність товарів;еластична пропозиція факторів;

- види товарів;

- транспортні витрати;

- державне втручання у попит,виробництво.

Багатофакторністьвраховує більше ніж два фактори (капітал,праця) і поділяє їх на групи.

Під багато товарністю розуміється впорядкування товарів в ієрархічну драбину переваг конкуренції. Товари з великою відносною ціновою перевагою знаходяться на вершині ієрархічної драбини – експортні товари. Товари з нижчою ціновою перевагою-імпортні товари.

Фактори виробництваподіляються на основні, розвинуті, загальні, спеціалізовані.

До основних факторів відносять фактори, які даються задарма і не потребують інвестицій (природні ресурси,географічне положення країни, кліматичні умови).

До розвинутих факторів відносять фактори, які є результатом довготривалого розвитку (нові технології, кваліфіковані кадри, сучасна інфраструктура).

За критерієм спеціалізації фактори поділяються на загальні і спеціальні.

Загальні фактори -можуть використовуватись у багатьох галузях.

Спеціалізовані –фактори, які можна задіяти в одній або декількох галузях (вузькоспеціалізований товар, венчурний капітал).

За ступенем міжнародної мобільності фактори поділяються на мобільні та імобільні.

Мобільні –фактори, які здатні переміщуватись між країнами (робоча сила, капітал).

Імобільні – фактори, які не переміщуються між країнами (земля).

Специфічний фактор – фактор виробництва, характерний лише для даної галузі і не може переміщуватись між галузями.

Модель специфічних факторіввиробництва (П. Семуельсон та Р. Джонсон) розглядає економіку, де виробляються два товари і один з факторів може бути використаний лише в двох галузях. Якщо капітал є мобільним фактором, який може переміщуватися у виробництві в певних галузях.

Двосекторна модель праці–праця у секторах 1 і 2 є специфічним,прив’язаним до них фактором, а капітал – мобільний (рис.8).

Рис. Специфічні для сектора фактори виробництва

ОО* - забезпеченість країни капіталом; – гранична продуктивність,капіталу в секторі 1 і 2. В точці – відображений оптимальний розподіл капіталу на Батьківщині (О в секторі 1, О’ – в секторі 2), а праця розглянута який специфічний, прив’язаний до сектора фактор. Якщо для Закордону домінує праця, яку інтенсивно використовують в секторі 1, то Закордон має вищу граничну продуктивність капіталу ( ’) в секторі 1, ніж Батьківщина - (в точці S) (в точці S’).

Торгові і неторгові товари.У теорії міжнародної торгівлі товар розглядається не тільки як продукт виробництва,а й як об’єкт попиту і пропозиції.

У теорії міжнародної економіки товар розглядають не к продукт виробництва, а як об’єкт попиту і пропозиції. При цьому найважливішими аспектами є обіг і споживання, що повинні діяти з-за кордону. Якщо певного з цих атрибутів нема, товар стає звичайною річчю і перестає бути предметом міжнародної економіки. Отже, особливість міжнародної економіки як науки полягає в тому, що сам факт виробництва й продажу будь-якого товару в тій чи іншій економіці ще не може означати, що ця корисна річ набуває статусу товару в міжнародній торгівлі. Цим міжнародна економіка відрізняється від мікроекономіки, адже остання включає до складу валового внутрішнього продукту поточне виробництво таких продуктів.

У сфері міжнародної торгівлі прийнято ділення товарів на торгові (tradable goods) і неторгові (nontradable goods). До торгових належать товари, які можуть переміщати між країнами. Неторговими товарами вважають такі, які використовують у тій країні, де їх виробляють, і не переміщають між країнами.Як видно з таблиці 7.3, до торгових товарів належать продукти сільського господарства, обробної промисловості і т. ін. До неторгових товарів належить значна частина будівельної продукції, а також багато видів послуг: освіта, охорона здоров’я, комунальні послуги і т. д. Наприклад, ціна масажу або жіночої зачіски в Україні набагато нижча, ніж у США. Однак найбагатшим американцям не спадає на думку літати в Україну, щоб тут зекономити на цій послузі.

Варто зауважити, що англійські терміни tradable goods та nontradable goods перекладають по-різному. У російській мові їх вживають як «торгуемые товары» і «неторгоуемые товары». Україномовні ж підручники користуються термінами «товари, що продаються» і «товари, що не продаються». Вважаємо, що точніше зміст економічних явищ, які обговорюємо у цьому розділі, можна передати термінами «торгові» та «неторгові товари». Саме таке трактування обрали перекладачі термінологічного словника з міжнародної економіки, автором якого є консультант Оксфордського словника англійської мови Джері М. Розенбері . Тут читаємо: «nontraded goods and services («неторговые товары и услуги»): товары и услуги, применительно к которым существует предложение и спрос для импорта и экспорта, но торговля ими не ведётся». Однак допустиме вживання термінів «товари, що продаються» та «товари, що не продаються» як синонімів торгових і неторгових товарів.

Торгові товари – товари,що можуть переміщатися між різними країнами.

Неторгові товари – товари,які споживають у тій країні,де їх виробляють – вони не переміщуються між країнами.

Взаємозв’язок між торговими і неторговими товари на прикладі ресурсного буму відображається наступним чином:

Де - обсяг торгових товарів;

- обсяг ресурсяв;

– ціна ресурсів;

– обсяг експортних товарів;

- ціна на експортні товари.

Динамічні аспекти міжнародної торгівлі

Модель Гекшера-Оліна розглядає, як правило, міжнародну спеціалізацію як проблему держави, при цьому визначальні фактори товарного обміну не змінюються у часі.

1. Зміни в умовах озброєності. Переваги озброєності країни не залишаються постійними в часі створення капіталу всередині країни, зростання чисельності населення, формування людського капіталу, створення інфраструктурного капіталу, нові організаційні форми виробництва, розподіл ринків і, врешті, нові технічні знання змінюють абсолютні та відносні цінові переваги.

2. Експортна база.Теза щодо експортної бази розглядає історичний вимір торгових потоків і шукає відповідь на запитання: як розвивалась експортна база протягом тривалого часу, тобто як змінились абсолютні цінові переваги країни?

У часовому аспекті можна спостерігати, що експортна діяльність країни повинна розвиватися, виходячи з власного вітчизняного виробництва. До того, як продукт стане експортним товаром, його необхідно виробляти для вітчизняного ринку. Коли підприємство набуває досвіду на вітчизняному ринку, воно може виходити на великі зовнішні ринки. Асортимент вітчизняних товарів визначає експортну базу країни. З тезою експортної бази пов'язані такі питання: за яких умов експортна діяльність сприяє економічному зростанню країни: як розвиваються інші галузі економіки порівняно з експортним сектором (проблема «подвійної економіки» в країнах, що розвиваються).

3. Зростаючі скалярні доходи. При зростаючих масштабах виробництва країна може мати зростаючі скалярні доходи і досягати в довготерміновому періоді зменшення середніх витрат. Отже, порівняльні переваги розвиваються у часі. Зовнішня торгівля зумовлює розширення ринку збуту; підприємство або промисловість можуть рухатися по довготерміновій кривій середніх витрат вниз і отримувати зростаючі скалярні доходи.

4. Вертикальна інтеграція. Вертикальну інтеграцію можна пояснювати як процес, при якому країни-експортери сировини намагаються проникнути на вищі ступені виробництва, у рамках вертикальної інтеграції.

5. Продуктовий цикл. Теорія продуктового циклу базується на впровадженні нового способу виробництва або нового продукту. На першій фазі (інноваційна фаза) розробляють новий товар, який виробляють спочатку для вітчизняного ринку, де підприємства набувають досвіду у виробництві та збуті. На другій фазі (експортна фаза) новий товар може проникати на іноземні ринки, тому що у Закордоні не існує виробничого досвіду. З часом на третій фазі (імітаційна фаза) виробничі процеси стандартизуються і зростає їх ефективність. Спосіб виробництва новаторів стає відомим. Технологічна перевага новатора поступово втрачається, тому що з'являються імітатори в інших країнах, які стають конкурентоспроможними. Врешті країна, що впровадила інновацію, втрачає свою перевагу: починає імпортувати товар (імпортна фаза).

Теза продуктового циклу вказує на те, що розвинуті індустріальні країни експортують «нові» продукти, в той час як країни, що наближаються до них. в наступних фазах стають їх конкурентами. Прикладом є виробництво автомобілів, телевізорів, фотоапаратів. Теза продуктового циклу не суперечить теорії Гекшера-Оліна; вона вказує лише на значення технічного прогресу (ноу-хау), інновацій і людського капіталу на ранніх фазах реалізації товару. Ця теза співпадає, зрештою, з ідеями Шумпетера щодо інновацій та імітації і з концепцією ринкових фаз.

6. Стадії зростання. Теза про стадії зростання, яку встановив Ростов, визначає для країн, що розвиваються, послідовність стадій зростання (традиційне суспільство, передумови для економічною зростання, економічне зростання, масове споживання).

Цим різним стадіям економічного зростання притаманні різні функції. Оскільки під час тривалої!) зростання, викликаного об'єктивними причинами, країни третього світу у виробництві промислових масових товарів стануть конкурентоспроможними, то для їх подальшого економічного зростання виникає необхідність у імпорті капіталу.

Рис. Продуктовий цикл

На І стадії продуктового цикну країна впроваджує виробництво нового товару і задовольняє ним вітчизняний попит. II стадія характерна виходом нового товару на світовий ринок, за рахунок технологічних переваг. На третій стадії країна починає поступово втрачати технологічні переваги, закордонні виробники пропонують на власному ринку аналог вітчизняного товару, і тому IV стадія супроводжується повною втратою переваг вітчизняного продукту - країна починає імпортувати його з-за кордону.

ТЕМА 4

⇐ Предыдущая 123 4 5 6 7 8 Следующая ⇒