Склад та розміщення приладів спостереження у механіка-водія.
- ТНПО-168В - прилад денного спостереження або ТВНЕ - 4Б - прилад нічного спостереження встановлений перед люком; - ТНПА-65 два призматичні прилади спостереження встановлені в кришці люка. 3. Силова установка танка Т-64Б: призначення, технічна характеристика, загальна будова та робота системи повітряного пуску. Система повітряного пуску двигуна призначається для пуску двигуна стиснутим повітрям: – Рн взимку 90 кгс\см2; – Рн влітку 70 кгс\см2. Склад системи повітряного пуску двигуна 5ТДФ: – пусковий клапан; – повітророзподільник; – 5 пускових зворотних клапанів; – трубопроводи. Робота Під час натиснення на важіль пускового клапану механіком водієм повітря надходить до повітророзподільника через просвердину в корпусі до 5 плунжерів. Під дією стиснутого повітря (150 кг/см2) плунжери пересуваються і притискають ролики до профілю кулачкових шайб. При цьому один або два ролики потрапляють в лунку кулачкових шайб, що дає можливість плунжеру сполучати порожнину стиснутого повітря з відводом на відповідний циліндр. Під дією повітря, яке надходить в циліндр, по повітропроводу через клапани повітряного пуску циліндрів колінчаті вали двигуна починають обертатися. Розподільний валик, який жорстоко пов’язаний через ведучий вал та шестерні передачі з колінчатими валами, також обертається. При цьому плунжери повітророзподільника здійснюють поступальний рух і відкривають доступ повітря в циліндри двигуна в порядку їх роботи. Для розвантаження повітропроводів від збиткового тиску після закривання клапанів повітряного пуску повітря з них відводиться через дренажний отвір в корпусі, кутник, дренажний клапан дозатора і просвердлину в корпусі дозатора в картер двигуна. Після пуску двигуна подавання стиснутого повітря закінчується. Повітропроводи і порожнини повітророзподільника звільняються від збиткового тиску. Важелі і плунжери під дією пружин повертаються у вихідне положення і розподільний валик вільно обертається на підшипниках. 4. Перевірити натяг гусеничної стрічки, за необхідності відрегулювати.
5. Порядок встановлення спареного кулемета ПКТ в танк. У задній частині кронштейна є проушини, куди встановлюється горизонтальний гвинт, на кінці якого навернені втулки з десятьма поділками по колу. Горизонтальний гвинт і задня стійка з наверненими на них втулками це вивірочний механізм. Рамка з повзунами кріпиться на кронштейні за допомогою передньої і задньої стійок. Передня стійка входить в вертикальний циліндровий отвір кронштейна і кріпиться до нього гайкою і контргайкою. Задня стійка з наверненою верхньою втулкою входить в отвір горизонтального гвинта. Знизу хвостовик стійки закріплений другою втулкою, по колу якої нанесено десять поділок для вивіряння кулемета по вертикалі. На передньому і задньому повзунах з допомогою чек (передньої і задньої) кріпиться кулемет. На задньому повзуні знаходиться гвинт для обмеження подовжнього зсуву повзуна, а на передньому повзуні - амортизатор, що складається з передньої і задньої пружин, болта з гайкою і контргайкою. Амортизатор служить для пом'якшення ударів при віддачі кулемета під час стрільби. Гільзоуловлювач складається з верхнього і нижнього уловлювачів. Верхній уловлювач служить для напряму стріляних гільз і стрічок в нижній уловлювач, що є сумкою, що вміщає 20 шматків стрічки (по 25 ланок) і 500 гільз. Нижній уловлювач знімний, складається з металічного кожуха і брезентового мішка, внизу якого ушита застібка-блискавка, за допомогою якої можна розкрити мішок і видалити з уловлювача стріляні гільзи і стрічки. Встановлюється нижній гільзоуловлювач на спеціальних кронштейнах, закріплених на люльці і огорожі гармати. На кронштейні кулемета закріплений направляючий лоток для подачі стрічки в приймальне вікно кулемета. У передній частині ствола кулемета встановлене кульове ущільнення амбразури кулемета, що складається з втулок, пружини і шарніра. Зовні амбразура ущільнюється чохлом, який кріпиться на амбразурі хомутом. Білет № 5 1.Визначення тактики і її завдання як складової частини військового мистецтва. Тактика - найдинамічніша область військового мистецтва. Вона, як і військове мистецтво в цілому, безперервно розвивається та удосконалюється. Це виходить з ряду факторів, якими є: - поява нових засобів озброєння та бойової техніки; - зміни в тактиці бойових дій противника; - рівень розвитку воєнної теорії; - організаційно-штатна структура ЗС; - національні особливості армії; - бойові традиції військ. Найбільший вплив на розвиток тактики мають засоби збройної боротьби. Тактика – теорія і практика підготовки та ведення бою підрозділами, частинами і з’єднаннями різних видів ЗС, родів військ та спеціальних військ. (Слайд 4) Теорія тактики - досліджує зміст і характер сучасного бою, розглядає закономірності і принципи ведення збройної боротьби тактичними силами і засобами (з’єднаннями, частинами та підрозділами); вивчає бойові можливості військ; розробляє способи підготовки і ведення бою. Теоретичні положення тактики знаходять своє відображення в бойових статутах, настановах, посібниках, підручниках та ін., що присвячено дослідженню бою. Практика тактики (прикладний аспект) - охоплює діяльність командирів, штабів і військ щодо підготовки і ведення бою. Вона поділяється на: - загальну тактику; - тактику видів ЗС; - тактику родів військ та спеціальних військ. Загальна тактика – досліджує закономірності загальновійськового бою і виробляє рекомендації по його підготовці та веденню спільними зусиллями підрозділів, частин та з’єднань різних видів ЗС, родів військ та спеціальних військ. Основу загальної тактики складає тактика Сухопутних військ. Сучасна тактика – це теорія і практика підготовки та ведення бою з використанням (застосуванням) усіх, в тому числі і найновіших засобів збройної боротьби. Сучасна загальна тактика вивчає: ü зміст видів бойових дій; ü роль ударів високоточними, вогневими та іншими засобами ураження та військами; розробляє види маневру військ, похідні, передбойові і бойові порядки; визначає місце і роль з’єднань, частин та підрозділів у сучасному загальновійськовому бою; задачі, які війська виконують у ході бойових дій; способи спільного бойового застосування військ і порядок взаємодії між ними та інші питання.
2. Стабілізатор озброєння танку, його призначення та характеристика, загальна будова. Стабілізатор спільно з прицілом-далекоміром призначений для: - стабілізації і стабілізованого наведення в двух площинах гармати і спареного кулеціль при стрільбі з місця і з ходу. - для відпрацювання гарматою кута прицілювання по сигналам 1Г42 та ТБО. - для приведення гармати до кута заряджання. - для узгодження гармати з лінією візування після заряджання. - для аварійного розвороту башти в площині ГН від сигналу механіка водія. - для гідростопоріння гармати при відскоках від верхнього-нижнього упорів ( при швидкості, що перевищує 7-8.5 град/сек. - для гідростопоріння гармати при відкаті-накаті. - для постановки і зняття з гідростопора гармати при приведені її на кут заряджання. - для гідростопоріння гармати після спрацювання гідромеханічного стопора на куті заряджання на весь час заряджання. - для гідростопоріння гармати при ввімкненому вимикачеві ПУШКА-СТОП. Характеристика :
Стабілізатор складаєтьсяз двох стежачих приводів (електрогідравлічного - в площині ВН і електромашинного - в площині ГВ) і загальних частин, що забезпечують їх роботу. 3. Силова установка танка Т-64Б: призначення, технічна характеристика, загальна будова системи мащення, робота системи при працюючому двигуні. Система призначена для забезпечення подавання масла до деталей тертя двигуна з метою зменшення їх зношення, відведення від них тепла і захисту деталей від корозії. Забезпечує: – зберігання, транспортування; – безперервне подавання масла до поверхонь тертя під необхідним тиском; – очищення масла від механічних домішок і продуктів зносу; – підтримання необхідного температурного режиму масла в системі. Технічна характеристика: Тип – комбінована (змащування здійснюється примусово і розбризкуванням) із сухим картером. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|