Главная | Обратная связь

Основні види перешкод радіозв'язку

Перешкоди сусідніх радіоканалів, які виникають вна­слідок перекриття спектрів коливань каналів або потрап­ляння в смугу частот одного каналу гармонік несучої час­тоти другого каналу.

Промислові перешкоди, до яких належать електромагніт­ні випромінювання при різних іскроутвореннях в електрич­них обладнаннях (в електрозварювальних приладах, елек­тричному транспорті, системах запалювання автомобіль­них двигунів, електромагнітних випромінювачах, медичних і побутових пристроях). Ці перешкоди виявляються шипін­ням і тріском у телефонах, миганням і розривами зобра­ження на екранах телевізорів.

Атмосферні перешкоди, причиною яких є випроміню­вання блискавкових розрядів та інших електричних ат­мосферних явищ (вони проявляються, головним чином, на довгих та середніх хвилях).

Космічні перешкоди, якими є електромагнітні випромі­нювання Галактики і Сонця; особливо сильно вони прояв­ляються в короткохвильовому діапазоні при напрямленні антен на Сонце і в центр Галактики.

Флюктуаційні перешкоди, які е внутрішніми шумами. Це випадкові коливання струму і напруги в різних елемен­тах апаратури, які впливають на закономірний характер сигналу. Так, флюктуація джерела енергії передавача при­зводить до відхилень у режимі роботи каналу і виявляєть­ся як перешкода на виході приймача.

Боротьба з перешкодами при передачі інформації має велике значення. Якщо прийнятий сигнал не відповідає технічним вимогам, то він вважається недійсним, тобто можна вважати, що передачі інформації не відбулося.

Тому при конструюванні радіоапаратури враховують можливі впливи різних перешкод і застосовують організа­ційно-експлуатаційні засоби, які зменшують вплив пере­шкод на сигнали.

До загальних засобів щодо захисту від перешкод слід віднести:

рознесення несучих коливань сусідніх радіоканалів не менше, як на ширину спектра сигналів;

фільтрація коливань передавача, які виходять за межі частот передачі; фільтрація в каскадах і блоках радіоапара­тури;

дотримання розкладу здійснення передач; застосування напрямлених антен, перехід на частоти без перешкод або інші діапазони частот;

екранування блоків апаратури та джерел іскроутво­рення;

застосування елементів стабілізації джерел живлення, температури та електричних коливань в передавачах і при­ймачах.

організаційно-технічні методи (прийом сигналів на роз­несені антени двома приймачами на різних частотах, при­йом через фільтри тощо).

Список літератури

 

ОСНОВНА

1. Бессонов Л.А. Теоретические основы электротехники. Электрические цепи. – М.: Высшая шк., 1984. – 559с.

2. Гершунский Б.С. Основы электроники и микроэлектроники. – К.: Вища шк., 1989, – 423 с.

3. Миловзоров В.П. Элементы информационных систем. –М.: Высшая шк., 1989. – 440 с.

 

ДОДАТКОВА

4. Жеребцов П.П. Основы электроники – Л.: Энергоиздат, 1985, – 352с.

5. Гусев В.Г., Гусев Ю.М. Электроника. – М.: Высш. шк., 1982. – 452с.

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ.

6. Бахтиозин А.А., Иванов С.Б. Методические указания к лабораторным работам по курсу «Электронные приборы». Часть 2. –Одесса: ОГПУ, 1996. – 21с.

7. Малахов В.П., Майко Г.В., Богатова О.А., Богданова Л.А. Методичні вказівки з лабораторних робіт за курсом “Схемотехніка цифрових та імпульсних засобів”. – Одеса: ОДПУ, 1997. – 28с.

8. Малахов В.П. и др. Методические указания к лабораторным работам по курсу «Электронные цепи». – Одесса: ОПИ, 1990. – 34с.

9. Буштян Л.В. и др. Лабораторный практикум «Линейные электрические цепи» на стендах УИЛС–1.К.: УМК ВО, 1998. –99 с.