 |
|
В. Ембріогенез пупкової грижі .
Клініка: випинання, дефект пупкового кільця, біль при грижі великих розмірів. Лікування консервативне до 2-х років (масаж, викладання на живіт, комплекс гімнастичних вправ) та оперативне за методом Spitzy. Якщо грижа великих розмірів у віці після 6 місяців.
Г. Ембріогенез пахвинної грижі –незрощення піхвового відростку очеревини. Підвищення внутрішньочеревного тиску. Класифікація пахвинних гриж залежно від етапів формування, локалізації та відносно до сім’яного канатика яєчка.
Клініка: пухлино подібне утворення, можливе бурчання при вправленні, позитивний симптом кашльового поштовху. Тістувата консистенція, перкуторно тимпаніт або притуплення.
Диференційний діагноз з водянкою яєчка та сім’яного канатика (позитивний симптом просвічування), крипторхізмом, пахвинним лімфаденітом.
Ускладнення – защемлення пахвинної грижі потребують невідкладної операції. Лікування оперативне після 6 місяців в плановому порядку. Операції за Дюамелем І та ІІ; Ру-Краснобаєвим, Мартиновим.
Д. Крипторхізм –аномалія положення яєчок, котра пов’язана з порушенням процесу їх опущення. Черевна та пахова ретенція яєчка, причини виникнення.
Клініка справжнього та несправжнього крипторхізму, двобічного.
Диференційна діагностика з паховим лімфаденітом та пухлино подібними утвореннями, ектопією яєчка.
Ускладнення крипторхізму: заворот, защемлення, злоякісне переродження, синдром набряклої мошонки.
Лікування: оперативне. Методи фіксації яєчка за Петривальським або у два етапи.
Тема 3. Вади розвитку сечової та статевої системи.
Конкретні цілі:
1. Засвоїти перелік захворювань, які спричиняють порушення уродинаміки та акту сечовипускання.
2. Розпізнати основні клінічні прояви порушень уродинаміки та акту сечовипускання.
3. Диференціювати порушення уродинаміки в залежності від рівня перешкоди.
4. Інтерпретувати допоміжні методи дослідження (УЗД, екскреторна орографія, цистографія, сканування), лабораторні та біохімічні аналізи.
5. Продемонструвати катетеризацію сечового міхура, характеризувати склад сечі.
6. Ідентифікувати особливості перебігу окремих вад розвитку, які призводять до порушення уродинаміки.
7. Проаналізувати причинно-наслідкові зв’язки виникнення порушення уродинаміки, синдрому лейкоцитурії у окремих хворих, обґрунтувати та сформулювати попередній клінічний діагноз.
8. Запропонувати алгоритм дії лікаря при порушенні уродинаміки та порушень акту сечовипускання.
9. Запропонувати тактику ведення хворих із розладами акту сечовипускання та порушення уродинаміки.
10. Трактувати загальні принципи лікування захворювань, що супроводжуються порушенням уродинаміки та розладами акту сечовипускання.
11. Визначити показання до консервативного та оперативного лікування хворих із вадами розвитку сечової та статевої систем.