Здавалка
Главная | Обратная связь

Тема 3.3. Вади розвитку сечівника та сечового міхура.



1. Актуальність проблеми.

Частість вад розвитку сечостатевої системи та ускладнення, які виникають внаслідок цієї патології, визначають необхідність своєчасного виявлення та лікування цієї патології

2. Загальні дані.

А. Аномалії розвитку сечового міхура призводять до порушення уродинаміки та навіть обструкції. За класифікацією А.Є. Соловйова:

1. Аномалії кількості:

а) агенезія сечового міхура;

б) подвоєння сечового міхура;

 

2. Аномалії структури:

а) гіпоплазія сечового міхура;

б) дивертикул сечового міхура;

в) екстрофія сечового міхура;

 

3. Аномалії із норицями:

а) повна пупковосечова нориця;

б) міхурові-прямокишечна нориця;

в) міхуровопіхвова нориця.

 

Б. Аномалії будови сечівника, його часткова або повна відсутність стінки сечівника, викривлення статевого члену, меатостеноз спочатку викликають порушення акту сечовипускання, в послідуючому призводять до порушень уродинаміки. Частість таких вад розвитку, як клапан задньої уретри, епіспадія, гіпоспадія, фімоз, пар фімоз дуже різноманітна, але своєчасна його діагностика та визначення тактики лікування – важлива діагностична та відповідальна проблема.

В. Допоміжні методи діагностики (екскреторна урографія, цистографія, уретероцистоскопія) допомагають в постановці діагнозу. При обстеженні дітей із розладом акта сечовипускання дуже важливо провести цистометрію, уретеротономктрія, урофлоуметрію та дати їм оцінку.

Г. Ускладнення:

1. Інфравезикальна обструкція призводить до підвищення внутришньомискового тиску та порушенню роботи нирки; венозного та лімфатичного обміну, загибелі паренхіми нирки.

2. Розлади акту сечовипускання призводить до інфікування сечі, яка висхідним шляхом надходить до миски нирки, викликає запалення, а в подальшому рубцювання ниркової тканини.

3. Визначення показань до консервативного чи оперативного лікування проводиться на основі загальних принципів лікування дітей із вадами розвитку сечостатевої системи. Метод оперативного втручання обґрунтовується вадою розвитку, змінами, які наступили, та віком дитини.

 

Тема 4. Вади розвитку опорно-рухового апарату.

Конкретні цілі:

Актуальність теми.

 

2. Конкретні цілі заняття:

1. Визначити етіологічні та патогенетичні фактори найбільш поширених вад розвитку опорно-рухового апарату у дітей: кривошиї, сколіозі, уродженому вивиху стегна, клишоногості.

2. Класифікувати та аналізувати типову клінічну картину найбільш поширених вад розвитку опорно-рухового апарату у дітей: кривошиї, сколіозі, уродженому вивиху стегна, клишоногості.

3. Вміти провести клінічне обстеження дитини з найбільш поширеними вадами розвитку опорно-рухового апарату: кривошиї, сколіозі, уродженому вивиху стегна, клишоногості.

4. Складати план обстеження та аналізувати дані лабораторних та інструментальних обстежень при типовому перебігу найбільш поширених вад розвитку опорно-рухового апарату у дітей: кривошиї, сколіозі, уродженому вивиху стегна, клишоногості.

5. Демонструвати володіння принципами лікування, реабілітації і профілактики найбільш поширених вад розвитку опорно-рухового апарату у дітей: кривошиї, сколіозі, уродженому вивиху стегна, клишоногості.

6. Проаналізувати клініко-анамнестичні дані та результати додаткових методів обстеження з метою постановки клінічного діагнозу згідно класифікації та обґрунтувати його.

7. Проводити диференціальну діагностику найбільш поширених вад розвитку опорно-рухового апарату у дітей: кривошиї, сколіозі, уродженому вивиху стегна, клишоногості.

8. Здійснювати прогноз життя при найбільш поширених вадах розвитку опорно-рухового апарату у дітей: кривошиї, сколіозі, уродженому вивиху стегна, клишоногості.

9. Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципами субординації у хірургії дитячого віку.

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.