 |
|
Загальні відомості про НС
Стійкість роботи промислових об’єктів у надзвичайних ситуаціях
1. Загальні відомості про НС.
2. Стійкість роботи ОГД у НС.
3. Загальні вимоги норм проектування інженерно-технічних заходів ЦО.
4. Вимоги норм до планування і будівництва міст.
5. Вимоги норм до проектування і будівництва виробничих об’єктів.
Загальні відомості про НС
Під терміном „надзвичайна ситуація”, як відомо, розуміється порушення нормальних умов життя і діяльності людей, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншою небезпечною подією, в тому числі епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею, яке призвело (може призвести) до неможливості проживання населення на території чи об’єкті, ведення там господарчої діяльності, загибелі людей та (або) значних матеріальних втрат.
Всі НС за масштабом можливих наслідків поділяються з урахуванням територіального поширення, характеру сил і засобів, що залучаються для ліквідації наслідків на:
Ø НС загальнодержавного рівня – це НС, яка виникає на території двох або більше областей, або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують можливості окремої області;
Ø НС регіонального рівня – це НС, яка виникає на території двох або більше адміністративних районів або загрожує перенесенням на територію суміжної області, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують можливості окремого району;
Ø НС місцевого рівня – це НС, яка виходить за межі потенційно-небезпечного об’єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, а також коли для її ліквідації потрібні матеріальні і технічні ресурси, що перевищують можливості об’єкта. До місцевого рівня належать також всі НС, які виникають на об’єктах житлово-комунальної сфери.
Ø НС об’єктового рівня – це НС, яка розгортається на території об’єкта або на самому об’єкті, і наслідки якої не виходять за межіоб’єкта або його санітарно-захисної зони.
Фактори ураження джерел техногенних НС класифікують за генезисом і за механізмом дії. За генезисом розрізняють фактори НС прямої дії або первинні, і фактори побічної дії або вторинні.
Первинні фактори ураження зумовлені безпосередньо джерелом НС, яка виникла (наприклад, повітряна ударна хвиля при вибуху метанової суміші). Вторинні фактори зумовлені наслідками дії на об’єкти або природнє середовище первинних факторів ураження (наприклад, виникнення пожеж при вибухах, забруднення довкілля небезпечними концентраціями СДОР при руйнуванні ємностей).
За механізмом дії фактори ураження при НС можуть бути фізичної дії і хімічної дії.
До факторів ураження фізичної дії відносять: повітряну ударні хвилю, хвилю тиску в грунті, сейсмічну вибухову хвилю, гідродинамічну хвилю прориву гребель, уламки конструкцій споруд, екстремальний нагрів середовища, теплове випромінювання, іонізуюче випромінювання.
До факторів ураження хімічної дії відносять токсичну дію небезпечних хімічних речовин.
Кожна техногенна НС характеризується певними факторами ураження (одним або декількома).До небезпечних факторів ураження, які виникають внаслідок аварій (катастроф) на ОГД відносяться:
- Повітряна ударна хвиля, що виникає внаслідок вибуху легкозаймистих і вибухових речовин, яка має такі параметри ураження: надмірний тиск у фронті ударної хвилі, Па; тривалість фази тиску, с; імпульс фази тиску, Па·с.
- Хвиля тиску в грунті, що виникає внаслідок вибуху легкозаймистих і вибухових речовин, яка має такі параметри ураження: максимальний тиск, Па; час дії тиску, с; час збільшення тиску до максимуму, с.
- Хвиля прориву гідротехнічних споруд, що виникає внаслідок прориву гребель, шлюзів, дамб тощо і має наступні параметри ураження: швидкість хвилі прориву, м/с; глибина хвилі прориву, м; температура води, оС; час добігання хвилі прориву, год.
- Уламки, осколки, що виникають при руйнуваннях будівель, споруд, технологічного обладнання, мають наступні параметри ураження: масу уламка, осколка, кг; швидкість їх розлітання, м/с; дальність розлітання, м.
- Екстремальний нагрів середовища, що виникає при пожежах, вибухах легкозаймистих і вибухових речовин, має наступні параметри ураження: температура середовища, ос; коефіцієнт тепловіддачі, Вт/(м2К); час дії джерела екстремальних температур, год.
- Теплове випромінювання, що виникає при пожежах і вибухах, має наступні параметри ураження: енергія теплового випромінювання, Дж; потужність теплового випромінювання Вт; час дії джерела теплового випромінювання, год.
- Іонізуюче випромінювання, що виникає при аваріях (катастрофах) з викидом радіоактивних речовин, має наступні параметри ураження: активність радіонуклідів у джерелі, Бк; щільність радіоактивного забруднення місцевості, Бк/м2; концентрація радіоактивного забруднення, Бк/м3; концентрація радіонуклідів, Бк/кг.
- Токсична дія, що виникає при аваріях з викидом СДОР, має наступні параметри ураження: концентрація небезпечних речовин у середовищі, мг/м3; щільність хімічного зараження місцевості, мг/м2.
Більшість параметрів кожного фактору джерела техногенної НС мають міжнародну позначку і одиницю виміру, як у системі СІ, так не системну.
НС, в тому числі і аварії на промислових об’єктах, в своєму розвитку проходять п’ять умовних типових фаз:
· перша – накопичення відхилень від нормального стану або процесу;
· друга – ініціювання НС (аварії, катастрофи чи стихійного лиха), причому під НС можна розуміти подію техногенного, антропогенного чи природного походження. Для випадку аварії на виробництві у цей період підприємство або його частина переходять у нестабільний стан, коли з’являється фактор нестійкості, нестабільності: цей період іще можна назвати „аварійною ситуацією” – аварія ще не виникла, але її передумови наявні. В цей період інколи є реальна можливість або попередити аварію, або суттєво зменшити її масштаби;
· третя – процес надзвичайної події, під час якого відбувається безпосередній вплив на людей, об’єкти і довкілля первинних уражаючих факторів; при аварії на виробництві в цей період виникає вивільнення енергії, речовини, яке може мати руйнівний характер; при цьому масштаби наслідків і характер протікання аварії в значній мірі визначаються не початковою подією, а структурою підприємства і технологією, що на ньому використовується; ця особливість утруднює прогнозування розвитку НС;
· четверта – вихід аварії за межі території підприємства і дія залишкових (вторинних) факторів ураження;
· п’ята – ліквідація наслідків аварії або природної катастрофи; усунення результатів дії небезпечних факторів, породжених аварією або стихійним лихом; проведення рятувальних робіт в осередку аварії або в районі стихійного лиха і в прилеглих до об’єкта постраждалих зонах.
Нині існує два основних напрямки мінімізації ймовірності виникнення НС на промислових об’єктах і їх наслідків. Перший напрямок полягає в розробці технічних і організаційних заходів, що зменшують ймовірність виникнення аварії у технічних системах. Для цього технічні системи обладнують, наприклад, захисними пристроями – засобами вибухо- і пожежозахисту технологічного обладнання, електро- і блискавкозахисту, засобами локалізації і гасіння пожеж тощо.
Другий напрямок полягає у підготовці об’єкта, обслуговуючого персоналу, служб ЦО об’єкта і населення до дій в умовах НС. Основою другого напрямку є формування планів дій у НС, для створення яких потрібні детальні розробки сценаріїв можливих аварій і катастроф на конкретних об'єктах. Для цього необхідно мати експериментальні і статистичні дані про фізичні і хімічні явища, що складають можливу аварію; прогнозувати розміри і ступінь ураження об’єкта при впливі на нього уражаючих факторів різних видів.
З метою здійснення контрою за додержанням заходів безпеки, оцінки достатності і ефективності заходів щодо попередження і ліквідації НС на промислових об’єктах Уряд України нещодавно прийняв Постанову „Про декларування об’єктів підвищеної небезпеки”. Таким чином для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання, які мають у своєму складі виробництва підвищеної небезпеки необхідно обов’язково розробляти декларацію промислової безпеки.