Здавалка
Главная | Обратная связь

Лекція 4. Банківські системи розвинутих країн світу



1) Банківська система Сполучених Штатів Америки

2) Банківська система Німеччини

3) Центральний банк КНР

 

1. Банківська система Сполучених Штатів Америки

2. Історія банківської системи США має доволі довгу історію, яка включає функціонування трьох Національних банків, а також проміжок часу, коли в країні був відсутній центральний банк.

Назва Роки Пояснення
Перший банк США 1791 – 1811 Створений шляхом ратифікування Конгресом доповіді Александра Гамільтона 25 лютого 1791 року. Надана ліцензія гарантувала банку монопольний статус загальнонаціонального банку протягом 20 років. Президентом банку був призначений Томас Уіллінг. Банк почав активно надавати позики уряду США. Їхній обсяг досяг 6,2 млн доларів. У цей же період індекс оптових цін виріс в США з 85 пунктів в 1791 році до 146 пунктів в 1796 році. Після 1796 року Перший банк Сполучених Штатів вів більш помірну емісійну політику.
- 1811 – 1816 Центральний банк відсутній
Другий банк США 1816 - 1836 У квітні 1816 року обидві палати Конгрессу ратифікували законопроект про установу Другий банк Сполучених Штатів. У січні 1817 року банк почав свою роботу. Президентом був призначений Лінгдон Чівс. Статутний капітал даної установи повинен був становити 7 млн доларів США, але в період з 1817 до 1818 року він не перевищував 2,5 млн. В 1829 році Президент США Ендрю Джексон, у першому своєму щорічному посланні до Конгресу, оголосив про намір відкликати ліцензію в Другого банку Сполучених Штатів. В 1833 році Ендрю Джексон вивів урядові засоби із Другого банку в ряд комерційних банків США.
Ера вільних банків 1837 - 1862 У цей період діяли банки лише за ліцензією держави. Банки випускали банкноти, що підлягали обовязковому обміну на золото або срібло.Держава жорстко контролювала дотримання необхідних нормативів: норма резервування, процентні ставки для депозитів та кредитів та ін.Проте Мічіган Акт (1837), який передбачав автоматичне отримання банками ліцензій без активного втручання держави, призвів до розбалансованості всієї банківської системи. У цей час тривалість функціонування банку усередньому складала 5 років.
Національні банки 1863 - 1913 У 1863 році прийнятий Закон про національні банки, який поклав початок системі національних банків. Це призвело до створення національних банків, які мали виняткове право емісї банкнот встановленого виду, так як до цього випуск банкнот регулювався законодавством окремих штатів.Щоб отримати дозвіл на випуск банкнот, національний банк мусив перевести в Казначейство США визначену суму грошей в залежності від їх капіталу у вигляі іменних облігацій Уряду США.
Федеральна резервна система (ФРС) 1913 - сьогодення Головним імпульсом до створення ФРС стала криза 1907 р. Попередні системи володіли двома недоліками: «нееластична» валюта та нестача ліквідності. У 1908 р. прийнятий Акт Олдріча-Вріланда, який поклав початок грошовій та банківській реформам. У 1913 р. Конгресом був прийнятий Закон про Федеральний резерв.

 

Федеральна резервна система - система приватних банків, що виконує роль центрального банку США. Створена у 1913 р. Законом про Федеральний резерв є квазідержавною структурою з приватними компонентами.

       
   
 
 

 

 


 

Банки-члени ФРС


У наступній таблиці відображено повноваження кожного керуючого органу.

Рада керуючих складається з семи осіб. Кожний керуючий призначається Президентом США після консультацій і за згодою сенату. Щоб ізолювати Раду керуючих від політичного тиску з боку президента, законодавчої та виконавчої влади, керуючі виконують свої обов'язки протягом чотирнадцятирічного строку, який не можна подовжити. Голова Ради керуючих обирається Президентом з її членів на чотирирічний строк і може бути обраний вдруге. Рада керуючих визначає і реалізує монетарну політику, має певні повноваження стосовно регулювання банківської діяльності та нагляду. Зокрема, вона встановлює норми обов'язкових резервних вимог, контролює офіційну облікову процентну ставку, направляє діяльність Федерального комітету відкритого ринку, затверджує злиття банків тощо. Рада керуючих має незалежний статус і підпорядковується безпосередньо Конгресу. Двічі на рік Рада надає в Конгрес звіт, в якому дається оцінка макроекономічних показників і грошових агрегатів за звітний період, а також передбачаються прогнозні розрахунки цих показників на наступний період.
Федеральний комітет відкритого ринку специфічний і дуже впливовий орган американського центрального банку, для якого операції на відкритому ринку є найголовнішим інструментом проведення монетарної політики. Комітет складається з семи членів Ради керуючих і п'яти президентів резервних банків, одним з них є президент Федерального резервного банку Нью-Йорка. Комітет з метою регулювання грошового обігу здійснює купівлю-продаж державних цінних паперів через Федеральний резервний банк Нью-Йорка.
Федеральна консультаційна рада складається з 12 членів, вибраних щорічно по одному від кожного федерального резервного банку. Членами її є зазвичай відомі банкіри комерційних банків. Рада збирається принаймні чотири рази у рік для обговорення з Радою керуючих поточних проблем, пов'язаних з монетарною політикою.
Федеральні резервні банки розташовані у 12 округах, деякі з банків мають відділення. Сфера діяльності банків не відповідає адміністративно-територіальному поділу країни. Іноді один штат входить до складу двох округів, де діють різні резервні банки. Федеральні резервні банки - це самостійні акціонерні банки. Акціонерами резервних банків є комерційні банки відповідного округу - члени ФРС. Резервні банки емітують в обіг готівку, вилучають з обігу зношені гроші, здійснюють кліринг чеків, являють собою для комерційних банків свого округу розрахункову палату, тобто організують і проводять міжбанківські розрахунки, надають позички комерційним банкам, досліджують проблеми, пов'язані з проведенням монетарної політики, мають певні повноваження щодо банківського нагляду тощо. Першочерговим завданням федеральних резервних банків є досягнення загальнодержавних цілей, установлених Радою керуючих, а не намагання отримати прибуток. Значну частину своїх доходів (понад 90%) банки перераховують до державного бюджету.

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.